Бучач

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Бучач.jpg

Історія міста

Бучач - мальовниче містечко яке розкинуло свої стародавні вулички на берегах не менш мальовничої річки Стрипи. Найвірогідніше що назва міста походить від старослов'янського слова «буча» — в значенні «вода напровесні, бистрина і глибінь», що досить точно відображає навколишній ландшафт.

Про час заснування Бучача існують розбіжні думки науковців: 1260 або 1397 роки. На території міста знаходилося давнє слов'янське поселення, що до 1340 року входило до складу Галицько-Волинського князівства. Наприкінці XIV ст., внаслідок тривалої боротьби між Польщею і Литвою, Східну Галичину (в тому числі Бучач) захопили поляки.

Перші письмові відомості про місто датуються 1397 роком.

Бучач належав литовським магнатам Бучацьким (гербу Абданк), які прославилися при захисті Галицької Русі і Поділля від кримських татар. Михайло Бучацький був галицьким старостою, Іван — подільським воєводою, Яків (останній нащадок цього роду) — єпископом кам'янецьким, холмським і полоцьким. Бучацькі правили містом до кінця XVI ст., відтак — Гольські, а з 1632 року — Потоцькі (гербу Пилява).

У 1515 році місто отримало Магдебурзьке право.

З 1558 р. тут двічі на рік проводилися ярмарки, а щотижня в четвер — торги. Більшість міщан займалися ремеслами і рільництвом. Вони відробляли панщину, сплачували десятину, виконували різні повинності.

БУДІВНИЦТВО ЗАМКУ

У 1580 році було закінчене будівництво замку, руїни якого ще до сьогодні гордо височіють на пагорбі майже у самому центрі міста.

Руїни замку у Бучачі.jpg

У вересні 1648 року замком оволоділо козацьке військо. В 1655 і 1667 рр. фортецю намагалися захопити кримські татари, але зазнали невдачі. Відступаючи, вони спалили місто. Навесні 1672 року гетьман Петро Дорошенко разом із турецьким султаном Мохаммедом IV відбили у поляків Кам'янець-Подільський і Бучач. 18 жовтня 1672 року у Бучачі під деревом «Золота Липа», яке збереглося при дорозі на Соколів, був підписаний мирний договір між Туреччиною та Польщею. Кордон пройшов по річці Стрипа і поділяв місто на дві частини — східну (турецьку) і західну (польську). Окупація Бучача турками тривала 11 років. У листопаді 1683 року поляки здобули перемогу над турками під Хотином, і статті Бучацького договору втратили силу.

Річка Стрипа

Із цією мальовничою річкою на якій гордо розташувався славетний Бучач пов'язано багато цікавих легенд. Одна з них розповідає про те, звідки пішла назва річки. у одного місцевого пана була дуже красива дочка яку називали Стрипою.Вона була дуже розумною і красивою. Під час навали турецької орди хан побачив Стрипу і вона йому дуже сподобалася. Він захотів одружитися з нею. Але дівчина не захотіла стати його дружиною. Одного вечора хан наказав своїм слугам викрасти дівчину, і коли її переносили через місток місцевої річки вона вирвалася з полону у скочила у воду. І згодом, на честь неї була названа місцева річка.

Річка Стрипа.jpg


Ратуша

у самому центрі міста гордо височіє місцева ратуша. Її сміливо можна назвати візиткою міста. Цей витвір мистецтва був споруджений у 1751 р. за проектом львівського архітектора Бернарда Меретина. Фундована Миколою Потоцьким Невеликі розміри площі вплинули на проект, тому вся велич будівлі розгорнулася вгору, тобто у струнку вежу, в якій два яруси служать лише основою. Статуї належать майстру каменя Пінзелю. Взагалі, бучацька ратуша це дивовижне поєднання майстерності і таланту двох митців скульптора і архітектора.Ратуша побудована у стилі бароко.

Ратуша.jpg

Церкви міста

Не меншої уваги заслуговують і сакральні пам'ятки міста - церкви. Одні приваблюють до себе туристів зовнішнім виглядом, інші внутрішнім- непревершеними фігурами Пінзеля. Пропоную вашій увазі альбом з фотографіями Сакральних пам'яток міста

Місто - овіяне легендами

Про історію міста з давніх - давен ходило безліч легеню. Пропоную вашій увазі легенду про єврейський квартал та про підземні ходи міста, а також про багацтва які навіки залишилися у землі.

Існує легенда про виникнення єврейського кварталу, що відділяє ратушу від костелу. Начебто багато років тому міський бургомістр програв цю ділянку землі бучацьким євреям в карти. Тому й такий дивний вийшов той квартал: без єдиної планувальної системи, як би так сказати... еклектичний.

А ще одна легенда розповідає про підземний хід, що вів від замку вздовж Стрипи десь за місто. Хід був таким високим і широким, що по ньому можна було їхати в кареті. Легенду якось спробували перевірити на достовірність місцеві археологи. Їхні спроби пройти ходом не зазнали успіху: повітря в цій андеграундовій енігмі виявилося отруйним, від нього згасли лампи. Довелося повертатися на поверхню.

Ще одна місцева легенда розповідає що коли Ян Собеський , тодішній власник міста , тікав з замку з своїми багатствами під час одного нападу турків через підземний хід який вів у ліс що неподалік Бучача хід завалився. І багацтва магната назавжди залишилися під землею. З того дня пройшло дуже багато років ,але ще й до сьогодні знаходяться сміливці які хочуть заволодіти скарбами Собеського, але, нажаль, ще жодному з них не посміхнулася удача. Спробуйте і ви, можливо саме вам судилося стати власником незліченних скарбів.

Дістатися у місто надзвичайно легко. З тернопільського автовокзалу майже що години прямує автобус у дане місто. Вартість квитка становить 15 гривень. Отож бажаю усім приємної подорожі , і незабутніх вражень.