Віртуальна реальність

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Веб 2.0


Віртуа́льна реа́льність — штучний простір, створений комп’ютерами, який має всі ознаки реальності як такої, що піддається проникненню і трансформації ззовні. При цьому у В. Р. можливі комунікації не лише з іншими людьми, але і з віртуальними, штучними персонажами.

123-19-3.jpg

Термін «віртуальність»

Термін «віртуальність» уперше з’явився в XVII сторіччі, в розробках класичної механіки, як позначення математичного експерименту, обмеженого об’єктивною реальністю, зокрема, накладеними зовнішніми обмеженнями і зв’язками. А власне формулювання «В. Р.» зустрічається вже в XIX сторіччі, зокрема, у слов’янофіла-позитивіста, представника школи культурно-історичної монадології М. Данилевського в праці «Россия и Европа».

Вже в самому понятті (англ. virtual — фактичний, істинний) закладено подвійність, поєднання ілюзії та автентичності. Речі звичного світу абсолютно несподівано отримують новий, раніше незнаний приріст, а суб’єкт, що живе в даному світі (першої реальності), набуває таких же незнаних способів впливу, можливості перетворення матерії — хоч би в її дигітальному варіанті.

Найголовніші властивості віртуальної реальності

Одна із найголовніших властивостей, яка найбільше цінується В. Р., — потужний, налагоджений зворотний зв’язок (Всесвітня павутина) , інтерактивність. Глядач, слухач, читач перетворюється на співтворця того чи іншого тексту. Тим самим реалізуються базові постструктуралістські постулати — про рівноправність інтерпретації та оригіналу, про «смерть автора» як незмінну, обов’язкову і догматичну фігуру в тексті. Прямо на очах аудиторії відбувається масова ліквідація культурних ієрархій, а естетичні об’єкти втрачають цілісність, стають проникними, відкритими для втручання та перетлумачення. Причому діалог користувача і користувача, користувача і віртуального героя стає не лише вербальним і візуальним, але й почуттєвим, поведінським, багатобічним. Знімаються також традиційні просторові і часові орієнтири: будь-який візуально-звуковий образ, будь-яка інформація переносяться миттєво, в будь-яку точку Мережі.

Естетику В. Р. заведено відносити до некласичної, більш широкої, ніж зовні схожа естетика постмодернізму. В. Р. не копіює й не цитує реальність мистецтва, не створює симулякрів, але, скоріше, працює як люстерко, яке подвоює реальність «першу», «об’єктивну» за рахунок віртуальних артефактів. Власне, такий віртуальний об’єкт є ідеально втіленою деконструкцією, породженням мовної гри, в якій зникає не лише означуване, але й те, що означає. Артефакт В. Р. просто витісняє об’єктивну реальність, замінює і дублює її. А, значить, до світу художніх образів, у тіло мистецтва можна зануритися без особливих зусиль і опосередкування, в буквальному сенсі — продовжуючи своє тіло віртуальними голограмами чи змінюючи тіла реальних або уявних (тут, тим часом, відмінностей немає) партнерів у грі. Більше того, зникає непорушність причиново-наслідкових зв’язків, немає раз і назавше встановлених жорстких сюжетів, на зразок життя-смерті; будь-яку ситуацію можна перезавантажити, відіграти назад. Убивство — вже не фатальна подія, не шкода для іншого; тема злочину й відплати, таким чином, також виявляється надто хисткою.

Досліди з кіберпростором поки що не створили особливого, самоцінного естетичного напрямку (кіберпанк, скоріше, рахується за департаментом наукової фантастики), проте вплинули на кінематограф і загальнокультурний ландшафт. Перший отримав ефект морфінгу, компоузинг, що ефективно замінив комбіновані зйомки, можливість відмови від дорогих масовок і громіздкої бутафорії. У другому стався розквіт сетератури, різноманітних і часто вельми нестандартних інтернет- часописів, віртуальних тактичних медіа. Тут усе більш успішно використовується вже відзначена властивість В. Р. — розкутість сприймання, важливість самого процесу співтворчості порівняно з результатом.

Virt-11.jpg

Віртуальна реальність, чи віртуальна залежність?

Сьогодні майже в кожного з нас з вами є вдома комп'ютер, який підключений до Інтернету. А ті, в кого немає, користуються послугами Інтернет-кафе чи салонів. Ми не уявляємо свого життя без цієї глобальної мережі. І це є цілком зрозумілим, адже Інтернет - цілий світ, неймовірно захоплюючий, цікавий та корисний.

Учні та студенти, наприклад, можуть швидко та легко скачати реферати або знайти необхідну для навчання інформацію. Також там можна подивитися улюблені фільми, послухати музику, прочитати щось цікаве про своїх кумирів, дізнатися останні новини у різних сферах: політики, моди, культури тощо. Напевно, немає нічого, про що не можна було б дізнатися, просто увімкнувши комп’ютер та обравши потрібну сторінку. Але найголовнішою функцією Інтернету все ще залишається комунікативна. Адже він пов’язує людей. Тепер можна не лише спілкуватися, а й бачити дорогих тобі людей навіть у іншому куточку планети. Хіба ж це не диво?

Зараз існує безліч сайтів для спілкування. На них можна не лише спілкуватися зі старими знайомими, а й заводити нових. Інтернет й справді потроху все більше й більше заполоняє наше сучасне життя. Середньостатистична людина проводить за комп’ютером близько 3 годин на день. Інколи трапляються й такі, що проводять в Інтернеті 10-12 годин. Чи не здається вам, що це вже трохи занадто? Чи вважаєте ви правильним, що люди спілкуються у віртуальному світі замість того, щоб просто перейти дорогу і поговорити вживу? Ми зараз все частіше й частіше користуємося послугами Інтернет-магазинів, що є значно дорожчим. До того ж немає жодної гарантії, що продукція, придбана таким шляхом, буде дійсно якісною.

Невже у майбутньому люди зовсім перестануть виходити на вулицю, і цілі дні сидітимуть за машиною? Це, звісно ж, трохи дивно, але, на мій погляд, деякі до цього і йдуть. Так, звісно, Інтернет – це неймовірно корисна річ, створена для розвитку людини і допомоги їй. Людина за його допомогою отримує можливість задовольнити свої потреби у пізнанні чогось нового, спілкуванні та відпочинку. Також позитивні моменти пов’язані з розвитком творчості, досягненням успіхів. Користувачі можуть презентувати себе з іншої, ніж в реальному житті сторони, роблять речі, на які ніколи не наважилися б у реальному житті. Авторка поспілкувалася з працівником Інтернет-кафе”Intet-city” Олександром Шабатурою. За його словами, основні постійні відвідувачі його закладу – це молодь віком від15 до 22 років, яка найчастіше відвідує сайти Однокласники та Вконтактє, тобто, створені для спілкування.


Але деякі особистості під впливом Інтернету, нажаль, деградують. Вони спілкуються, не бачачи обличчя людини, її очей, тому, зіткнувшись у реальному житті зі «справжніми людьми», часто губляться та соромляться виказати свою думку та емоціі. У таких людей розвивається безліч комплексів. Психологи та лікарі кажуть, що коли людина проводить багато часу в Інтернеті, особливо вночі, то у неї розвивається безсоння і, як наслідок, агресивність, перевтома, зниження розумових здібностей. Також значно погіршується зір. Є люди, які піддаються згубному впливу Інтернету більше за інших. У них нестійка психіка, вони можуть проводити в мережі до 18 годин у день. Інтернет-залежність є дуже подібною із залежністю від азартних ігор.

D-5.jpg
31 vrmanu.jpg

Інтернет – річ чудова, просто треба вміло користуватися усіма його багатствами. Не забувайте, що на те це і є віртуальною реальністю, щоб бути лише частиною, невеликою частиною нашого життя. Озирніться навколо! Адже світ такий прекрасний і яскравий! Не потрібно гаяти час, його не так вже й багато. Насолоджуйтесь кожною миттю, радійте життю, усім його проявам, і тоді обов’язково будете щасливими!

Джерела:

Вікіпедія

Онлайн газета "День"

Дивись також:

Віртуальна реальність: фантастика чи життя

Віртуальна реальність: Залізо для ігрових комп'ютерів