Географічна оболонка

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Географі́чна оболо́нка (рос.географическая оболочка, англ. geography envelope, нім. geographishe Mantel m) — комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і взаємодії окремих геосфер — літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.

Верхня межа її проходить на висоті 25…30 км над поверхнею Землі, нижня — під океанами на 5…10 км нижче від їхнього дна.

Потужність географічної оболонки досягає 60…70 км.

Характерна особливість географічної оболонки — наявність речовини в трьох агрегатних станах: твердому, рідкомуй газоподібному. Основні види енергії, що зумовлюють розвиток географічної оболонки, надходять від Сонця та пов'язані з внутрішньою будовою Землі.

Географічній оболонці притаманні цілісність, зумовлена безперервним кругообігом речовини та енергії між складовими її частинами; нерівномірність розвитку в просторі й часі, зокрема ритміка процесів і явищ, зумовлена головним чином астрономічними і геофізичними факторами, безперервність розвитку.

Основними рисами структури географічної оболонки є ярусність її будови і складна закономірна регіональна диференціація, що виявляється у формуванні різних природно-територіальних комплексів. Географічна оболонка є предметом вивчення фізичної географії.

Літосфера складається із таких складових як: внутрішнє ядро, зовнішнє ядро, мантія, астеносфера і кора.

Priroda5 24 2.jpg

Атмосфера також ділиться на менші частини, а саме: тропосфера (до 14км), озоновий шар (14-18км), стратосфера (14-10 км), мезосфера (20-50км), термосфера (50-90км) та екзосфера (90-350км). Вище вже відкритий космос.

Image009.jpg