Кривче - населений пункт

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
(Перенаправлено з Кривче населиний пункт)
Перейти до: навігація, пошук

Загальні дані

Основні дані
Країна: Україна

Область: Тернопільська

Код КОАТУУ: 61122400000

Утворений: 4 грудня 1939

Населення: 1917 осіб (2003).

Площа: 863 км²

Густота населення: 69.4 осіб / км²

Телефоний код: 380-3550

Поштові індекси: 47300 - 47387

Район на малі області

Історія села

Кривче – село Борщівського р-ну Тернопільської області. Розташоване приблизно посередині дороги Борщів – Мельниця-Подільська. Село Кривче відоме розташованою на його околиці гіпсовою печерою “Кришталевою” та залишками замку XVII століття.

Почнемо з замку. Надається у більшості джерелах дата його побудови – 1639 рік. Але зрозуміло, що власники села Кривче (можна зустріти й назву Нижнє Кривче) польські магнати Концькі будували його не один рік. Замок мав майже квадратну форму з баштами по кутах. З західного боку була влаштована в’їзна брама. В 1648 році замок був зайнятий козаками Хмельницького, але потім знову перейшов до польської корони. В 1672 році була підписана Бучачська угода між Польщею та Туреччиною. Тоді, після взяття турецьким військом Кам`янецької фортеці, Польща втратила більшу частину Поділля. Повернути ті території вдалося лише через 27 років. Так от, після Бучача, турецький султан Магомет IV повертаючись додому захоплює замок в Кривче й деякий час там перебував зі своїм почтом. До 1675 року замок контролювався турецьким гарнізоном, поки поляки знову не взяли його. Замок був пошкоджений, але вважаючи його важливе військово-стратегічне значення був швидко відбудований. В 1687 році замок був знову взятий татарами. Взагалі його досить часто брали чи то штурмом, чи то облогою.

Велика вежа с.Кривче


На протязі XVIII століття замок декілька разів міняв власників. Він поступово перебудовується під палац і все більше й більше втрачає своє військове призначення. Після поділу Польщі в кінці XVIII століття Кривче, та й половина Поділля відходить до Австро-Угорщини. Після скасування панщини в Австро-Угорщині, в 1848 році, панські маєтності надаються в оренду та у відкуп євреям. Одним з таких підприємливих євреїв був такий собі Л.Зейдман. Він викупив замок у Кривчому й за короткий час дві башти й північна, східна та західні стіни були розібрані. З каміння Зейдман побудував винокурню, а залишки каміння продав селянам. Й зараз у селі збереглися споруди побудовані з того каменю. А тепер згадаємо про іншу пам’ятку, що знаходиться в Кривче. Ще з 1721 року було відомо, що коло села є велика печера. Її описував Габріель Рачинський у своїх працях по історії Польського королівства. Потім печера в Кривче згадувалась в книзі Ладовського “Історія натуральная королівства Польського”, що була видана в 1783 році. А в 1878 році печера була описана у фундаментальній праці Грушецького “Про печери від Карпат до Балтики”.

В 1908 році печеру “Кришталеву” описали Гутковський й Орлович. Вони детально дослідили вхід до неї, центральну галерею й декілька залів. Приблизно в той же час, за місцевими переказами, дітлахам, що кидали каміння в печеру, була явлена Матір Божа. Зі Станіслава прибула церковна комісія, щоб перевірити цей факт. Але до печери святі отці не заходили, й питання про чудо так й залишилось відкритим. Щоб докопатись (в прямому смислі цього слова) до істини у печеру, за власною ініціативою, пішов місцевий житель Петро Музика. Більше його ніхто не бачив. Шукали декілька днів, але так і не знайшли. В 1931 році інженер Віктор Нехай проводив детальне дослідження печери Кришталевої й у 1933 році дає опис й карту дослідженої частини печери у своїй роботі “Путівник по печері в Кривче”.

В 1930-х роках “Польське туристично-краєзнавче об`єднання” отримало в дарунок землі на яких розташований вхід до печери й залишки замку від тодішніх власників - родини Мельзерув. Це об`єднання, провело ремонт вцілілих веж замку й там був обладнаний туристичний притулок для відвідувачів печери. Потрібно визнати, що якби не польські краєзнавці ,то замок в Кривчому був би, напевно, повністю знищений. Місцеві жителі розповідали, що під час Другої світової війни в печері переховувались бійці Української Повстанської Армії. Борючись з бійцями УПА, червоноармійці закачали в печеру газ, а потім підірвали вихід. Печера була завалена до 1961 року, поки експедиція організована Академією наук УРСР після декількарічних досліджень не зробила печеру знову доступною для огляду. В 1963 році тернопільські спелеологи знайшли в “Кришталевій” чоловічий скелет. Більшість спеціалістів вважає, що це скелет саме того Петра Музики, який шукав підтвердження явлення дітям Богородиці. Скелет вирішили залишити в печері і зараз туристи з міцними нервами можуть його побачити. В 1968 році був обладнаний вхід до “Кришталевої” й почали проводитись організовані екскурсії в супроводі гіда.

Велика


Зараз розвідано 23 кілометри печери. На протязі року тут тримається постійна температура близько 12 градусів й 95% вологість. Особливість “Кришталевої” полягає в тому, що в ній спостерігається підвищена іонізація повітря й практично повна відсутність бактерій. Екскурсії, що проводяться зараз дадуть змогу побачити багато химерних створінь, що живуть у печері:Буйвол Крокодил й звичайно ж Володар печери “Кришталевої”. Екскурсійний маршрут складає близько 2,5 кілометрів досить зручного шляху. По освітленим галереям можна йти практично не нагинаючись. А на цьому фото, можна побачити маленьку печеру, яка добре видна з дороги, що веде до “Кришталевої”. З площадки перед входом до печери можна побачити й башти замку, які зараз в черговий раз реставруються. Реставраційні роботи розпочались ще в 1990 році й з перемінною інтенсивністю тривають й досі.

Печера

Про печеру знаходимо відомості навіть у польському путівнику Тернопіллям за 1929 рік. Там сказано, що у 1721 році печера вже була описана ксьондзом Жачинським (Rzaczynski) в його праці про історію Польщі. В той час до печери можна було дістатися сходами, від яких вже на початку ХХ сторіччя не лишилося і сліду. Йшов час - і пам‘ять про печеру зтиралася.

Найбільший зал печери Кришталева

Процес був настільки сильним, що в 1908 році Кришталеву вважали щойно відкритою печерою. Вхід до Кришталевої розташований високо над землею. У 1929 році туди вела, згідно путівнику, вузенька і важка для проходження стежка. На відстані приблизно в 50 кроків від початку підземної подорожі зустрічалися перші гроти. Тоді ще там потрібно було повзати на всіх чотирьох кінцівках - і як же це не схоже на сучасний стан речей, коли в печері є перила (!) та світло (!!).

Курорт

Кривче - про курорт Загальна інформація про с. Кривче Сило Кривче розташоване в Тернопільській області, Борщевськогом району, в 15 км. від районного центру. Стара назва сіла - Оплакане. Основною пам'яткою сила Крівче є печера "Кришталева". Біля неї знаходяться мінеральні джерела. На протилежній горі знаходиться давнє городище. В центрі села, біля дороги розташовані руїни замку 17-ого століття. Що в 19 столітті замокнув...

Відео

Стежками рідного краю Кривче


Основні галузі промисловості у с.Кривче

Галузі промисловості на місці Питома вага галузі ,% Вироблено продукції,млільйони.грн.
Переробна 97,1 37,2
Будівництво 1,9 0,4
Інші 1 0,4
Всього по району 100 38,0


до вашої уваги Фотоальбом Краєвиди Кривче


до вашої уваги презентація Кривче

Історичні дані про об’єкт

Важливим етапом розвитку села Оплакане (Кривче) було будівництво оборонного замку на верху гори, та поступове заселення прилеглих територій житловими поселеннями.

Перша письмова згадка, яка дійшла до наших часів, стосовно поселення Кривче, стосується оборонного замку. Одразу після в'їзду в село, яке ще називають Нижнє Кривче, можемо побачити величні залишки колись могутньої оборонної твердині замку XVII століття. Замок розташований на високому узгір’ї обмеженого, з південної сторони, скалистими берегами річки Циганки, а з північної сторони глибоким яром і є частиною укріплень Кам'янець-Подільської фортеці. Історичні джерела вказують, що розпочали будівництво замку у Кривче польські магнати Концькі у 1639 році.

Замок був одним з найкращих обороноздатних замків того часу на Східному Поділлі – мав розвинуту систему сухих оборонних ровів з трьох сторін замку – західної, південної і східної. З північної сторони крутий схил природнього узгір’я на якому розташований замок, утруднював підступи до нього. За планувальною конфігурацією він належить до регулярних, прямокутних замків з наріжними баштами та арсеналом. Замок мав майже квадратну форму з баштами по кутах. З західного боку була влаштована в'їзна брама. В стінах башт знаходилися бійниці, на двох нижніх ярусах з лучковими перемичками, на третьому - ключоподібні бійниці. Закладені отвори бійниць у підвальному ярусі башт дають підстави стверджувати, що первісно рівень поверхні ґрунту був нижчий і башти були чотириярусними. Залишки мурів свідчать про існування прибудованого до західної стіни з боку замкового подвір'я палацу та в'їзної башти зі східного боку

Вежі близнюки, стан у 2000 році

Вежі та оборонні мури замку муровані з бутового каменю-вапняку, що поширений в даному регіоні, і потиньковані вапняно-пісковим тиньком.

Навіть ті рештки замкових укріплень, що дійшли до нашого часу, дають достатнє уявлення про масштабність будівництва, яке тривало не один рік. Вдало вибране місце робило його неприступним. Історичні дані про об’єкт Важливим етапом розвитку села Оплакане (Кривче) було будівництво оборонного замку на верху гори, та поступове заселення прилеглих територій житловими поселеннями.

Перша письмова згадка, яка дійшла до наших часів, стосовно поселення Кривче, стосується оборонного замку. Одразу після в'їзду в село, яке ще називають Нижнє Кривче, можемо побачити величні залишки колись могутньої оборонної твердині замку XVII століття. Замок розташований на високому узгір’ї обмеженого, з південної сторони, скалистими берегами річки Циганки, а з з північної сторони глибоким яром і є частиною укріплень Кам'янець-Подільської фортеці. Історичні джерела вказують, що розпочали будівництво замку у Кривче польські магнати Концькі у 1639 році .

Замок був одним з найкращих обороноздатних замків того часу на Східному Поділлі – мав розвинуту систему сухих оборонних ровів з трьох сторін замку – західної, південної і східної. З північної сторони крутий схил природнього узгір’я на якому розташований замок, утруднював підступи до нього. За планувальною конфігурацією він належить до регулярних, прямокутних замків з наріжними баштами та арсеналом. Замок мав майже квадратну форму з баштами по кутах. З західного боку була влаштована в'їзна брама. В стінах башт знаходилися бійниці, на двох нижніх ярусах з лучковими перемичками, на третьому - ключоподібні бійниці. Закладені отвори бійниць у підвальному ярусі башт дають підстави стверджувати, що первісно рівень поверхні ґрунту був нижчий і башти були чотириярусними. Залишки мурів свідчать про існування прибудованого до західної стіни з боку замкового подвір'я палацу та в'їзної башти зі східного боку.

Вежі та оборонні мури замку муровані з бутового каменю-вапняку, що поширений в даному регіоні, і потиньковані вапняно-пісковим тиньком.

Навіть ті рештки замкових укріплень, що дійшли до нашого часу, дають достатнє уявлення про масштабність будівництва, яке тривало не один рік. Вдало вибране місце робило його неприступни Він належав до важливих подільських замків. Доля новозбудованого замку була типовою для подільських фортець. Замок у Кривче теж став розмінною монетою у міжнародних військово-політичних баталіях. Зважаючи на непересічне стратегічне й оборонне значення замку у Кривче, він завжди був під пильною увагою можновладців.

Замок багато разів займали татари і турки. Так, щойно збудована фортеця сповна відчула на своїх мурах усі особливості військових маніпуляцій. Під час Визвольної Війни українського народу, в липні 1648 року, козацькі загони Богдана Хмельницького зайняли замок, вигнавши з нього польський гарнізон. Правда, поляки через деякий час все-таки зуміли повернути замок під свою юрисдикцію. Але недовго польська шляхта володарювала в Кривченському замку. Замок відіграв важливе стратегічне значення в воєнних діях Польщі проти Туреччини. В другій половині XVII ст. село зазнало значних руйнувань пов'язаних з боротьбою Польщі проти Туреччини.

Ріка шо протікає через с.Кривче


Вже в 1672 році після підписання Бучацької угоди між Польщею та Туреччиною замок у Кривче разом із більшою частиною Поділля перейшов у володіння турецького султана. Повернути ці втрачені землі до польської корони вдалося лише через 7 років. Повертаючись додому із Бучача, турецький султан Магомет IV захопив замок в Кривче й деякий час перебував там зі своїм військом. До 1675 року замок контролювався турецьким гарнізоном. В 1675 р. Ян ІІІ Собеський наказав взяти в облогу цю твердиню. Під час облоги оборонні споруди зазнали значних пошкоджень. В тому ж році в зруйнованій фортеці засів польський зрадник Кричинський з загоном липків (татар). Замок був пошкоджений, але попри постійні руйнування, якими на його могутніх стінах закарбовувалися усі перемоги та поразки, через його важливе військово-стратегічне значення, цю твердиню швидко відбудовували.

Пізніше в 1687р. вже татарські загони взяли в облогу поляків, що знайшли захист за мурами замку. У 1687 році замок знову взяли татари. Взагалі, його досить часто брали чи то штурмом, чи то облогою. Село декілька раз було спалене.. Багато місцевих жителів потрапило у турецьку неволю. Згадкою про ті часи залишається назва „кута" - Оплакана. За легендою, це був хутір розташований на невеликій відстані від села. Турки спалили його і винищили жителів.

У XVIII столітті на Поділлі стає спокійніше, відпала загроза нападу татар і турків, через це замок у Кривче втрачає своє оборонне призначення, його почали відбудовувати і він поступово перебудовується із фортеці на панський маєток, село також почало відбудовуватись і розширюватись,. Тепер жителі почали селитися і на горі біля замку. Після поділу Польщі, у 1772 р. Кривче разом з іншими територіями Борщівщини потрапляє під владу Австрійської імперії. І хоч Австрія була на той час відсталою країною Європи, Борщівщина, як і всі західноукраїнські землі в економічному відношенні відставала від розвитку корінних австрійських земель. Спочатку Кривче входило до Заліщицького, пізніше - до Чортківського округів.

Повновладним господарем села весь час залишався польський поміщик Голійовський, який до середини XIX ст. був власником Кривченського замку у якому він і проживав. Очевидно, що в цей період замкові оборонні мури були понижені, сухі оборонні рови – засипані.

Після скасування панщини в Австро-Угорщині в 1848 році панські маєтності надаються в оренду та у відкуп євреям. Масової руйнації замок зазнав у другій половині XIX ст., коли він перейшов у руки єврея Л. Зейдмана. Будучи байдужим до всіляких історичних сентиментів, свято дотримуючись лише вигоди, підприємливий ділок за короткий час розібрав на каміння дві замкові башти й північні, східні та західні мури оборонної фортеці. З «історичного» каміння Зейдман побудував винокурню, решту продав селянам. Й зараз у селі збереглися споруди побудовані з того каменю. Дійсно, що було Зейдману до чужої йому історії, для нього важили лише власні надприбутки. Тільки завдячуючи втручанню спілки охорони та консервації пам’яток архітектури руйнація замку була зупинена.

початок ХХ ст

В 70-их рр. ХІХ ст. власником був Соломон Боцман. Камінь у північної, західної, східної стін і з двох веж розібрали для будівництва винокурні і будинків. У 1892 р. польський історик А. Чоловський ще бачив фундамент розібраних стін і веж.

На початку ХХ ст.. замком володів Лазар Мельцер, який віддав в дарунок землі, на яких розташований вхід до печери й залишки замку Подільському туристично-краєзнавчому товариству, завдяки чому, у 20-х рр. XX ст. цим товариством була зроблена друга спроба реставрації замку. З первісних замкових споруд збереглися західна і східна оборонні вежі та фрагмент оборонного муру, а також фрагмент в’їздової вежі. На той час відновили і накрили одну вежу. В середині вежі обладнали кілька приміщень на зимовий та літній періоди для туристів. З фундаментів зруйнованих стін і веж місцеві жителі повибирали весь камінь на господарські потреби.

У 1939 р. від колишнього замку ще зберігалися дві вежі і мур між ними, а також в'їздна брама з напівзруйнованою надбрамною вежею. В 1946 р. для будівництва дороги почали розбирати як в'їзну браму, так і залишки мурів. В 50-ті роки під час будівництва сільського клубу в безпосередній близькості від замку були розібрані залишки в’їздової вежі. Навіть з фундаментів зруйнованих стін і веж місцеві жителі повибирали весь камінь.

Третя спроба реставрації замку була зроблена в 1990р. Тоді місцевий колгосп доклав багато зусиль і коштів, щоб врятувати історичну пам'ять про оборонну твердиню, ініціювавши її реставрацію.

Але важливе значення замку і як археологічної пам'ятки. Тому перед початком ремонтних робіт група київських археологів провела архітектурно-археологічні обстеження. Завдяки їхній наполегливій роботі вдалося розчистити майже повністю засипаний землею і сміттям перший ярус двох веж, знайшли залишки оборонного муру. Під час розкопок археологи знайшли: кілька польських та польсько-литовських монет XVII ст., кахлі з XVII ст., кілька козацьких люльок, леміш для плуга та чавунну гарматну бомбу. Майстерністю виготовлення виділяються скляні посудини середньовічного часу. Всі згадані знахідки потрапили до Києво-Печерського заповідника.