Про наше довкілля

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Актуальність проблеми


Сьогодні ми все частіше чуємо слова “екологія”, “забруднення навколишнього середовища”, “забруднене довкілля”… Ми вже стали звикати до цих слів і продовжуємо свою бездіяльність. Нерозумні дії людей на планеті Земля у найближчий час можуть повернутися великими нещастями, бідами усього людства. В долі природи – наша доля, і ми повинні зробити все для того, щоб використати останній шанс і допомогти рідній природі, тим самим зможемо продовжити життя в наступних поколіннях. Що ж можемо ми, школярі, зробити для навколишнього середовища? З чого треба почати свої дії? Хто в цьому допоможе нам? Як організувати роботу, щоб зберегти надбання природи у нашому мікрорайоні? Задумуючись над екологічними проблемами світу, перш за все потрібно дбати про чистоту тієї території , на якій ти проживаєш. Саме такі думки, які актуальні у наш час, і спонукали розробити проект “Чисте довкілля – чисте сумління”. У ньому - детальне схематичне прибирання пришкільної території, території мікрорайону цукрового заводу, створення ландшафту на шкільній території, створення бригад “зелених патрулів”, які слідкуватимуть за порядком на відведеній території, проведення загальношкільних екологічних


Екологія – слово, що пройшло через розум і серце кожного, стало могутньою зброєю. Пристрасне слово пробуджує громадську думку, націлює увагу на найболючіші проблеми життя, які потрібно вирішувати терміново. Поняття «екологія» нині часто використовують у побуті, коли характеризують будь-яку взаємодію людини і природи, а ще частіше, коли йдеться про забруднення довкілля внаслідок господарської діяльності людини. Природа забруднюється, піддається руйнуванню, знищується. Чи багатьом з вас щастило бачити прозору річкову воду, чистий пісок, насолоджуватися тишею без реву моторів, дихати чистим повітрям, без домішок бензину, мазуту, пестицидів? Ми отримали в спадок невимовно прекрасний і багатообразний сад, але біда наша в тому, що ми погані садівники, що не засвоїли найпростіших правил садівництва. Із зневагою ставлячись до цього саду, ми робимо це з благодушним самозадоволенням неповнолітнього ідіота, який шматує ножицями картину Рембрандта. Тільки людина може зупинити природні та техногенні катастрофи, які несуть за собою безліч людських смертей. Але навіть при цьому ми маємо пам'ятати, що Земля не належить нам. Це ми належимо Землі.


Ми всі дуже добре знаємо, як поводитись, щоб не нанести збитку природі, і багато говоримо про її захист. Але треба кожному почати з себе, душею відчути єдність з природою: бути обережним в лісі, щоб не зламати гілку, бо дереву боляче, воно живе; не залишати після себе сміття, бо землі боляче переносити таку неповагу до себе (скло, пляшки не перегнивають і залишаються виразки на тілі землі); обережно поводитись з вогнем, бо він може знищити цілі лісові масиви, поля. Людина виділяється від природи своїм розумом, щирим серцем. Тож збережемо кожне гніздечко, не дозволяймо вбивати птахів і тварин, не винищуймо рибу. Станьмо розумними господарями на своїй землі, і давайте будемо пам'ятати, що екологічне забруднення, як ланцюгова реакція, може призвести до екологічної катастрофи.