Стежинами Теплицького краю

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Теплицький район — розташований у південно-східній частині Вінницької області. Територія району становить 0,8 тис.км². Районний центр - смт.Теплик.

Основні дані Населені пункти та ради Районна влада
Країна: Україна

Область: Вінницька

Код КОАТУУ: 523700000

Утворений: 1930

Населення: 35258

Площа: 810 км²

Густота населення: 43,53 осіб/км²

Телефоний код: 380-4353

Поштові індекси: 23800—23854

Район на мапі області
Ройоний центр: Теплик.

К-ть селищних рад: 1

К-ть сільських рад: 25

К-ть смт: 1

К-ть сіл: 42

К-ть селищ: 5



Мапа району




Адреса адміністрації: 23800, Вінницька область, смт. Теплик, вул. Незалежності, 25, 2-11-41

Голова РДА: Романюк Василь Іванович

Голова районної ради: Трамбовецький Руслан Іванович



РДА смт.Теплик



Історія

Перша письмова згадка про Теплик належить до XV століття. Історичні джерела свідчать, що поселення виникло, як укріплений прикордонний пункт Литовського князівства. Підземні ходи й печери, що були вириті в ті часи, збереглися й досі. В них жителі ховали своє майно під час нападів татарських орд. Факт існування Теплика в кінці XV століття підтверджується тим, що в цей час був наданий привілей великого князя та польського короля Олександра заможній родині Кішок. В XV- XVI ст. Теплик був невеличким містечком, яке зазнало частих руйнувань під час ворожих нападів.

Одна з будівель Графа Потоцького

У 1582 році Іван та Андрій Кішки розділили володіння і воно стає власністю князя Острозького. У 1645 році Теплик переходить до Жабокрицьких. Згодом до Самуїла Калиновського, котрий приєднав ці землі до Уманщини. Потім Теплицькими землями володіли Потоцькі. Після смерті Фелікса Потоцького Теплик отримала Софія, його третя дружина – гречанка, котрій перейшло у спадок 32 тисячі кріпаків чоловічої статі. Після смерті Софії у 1822 році поміщиком у Теплику був її син Станіслав, батько володарки Теплика з 1862 року Олександри Полоцької (ім”ям її названо нинішнє село Саша), яка померла у 1892 році. Після її смерті Тепликом Володіє Костянтин Потоцький, який отримав його до перевороту в Росії 1917 р.

Населення Теплика займалося головним чином землеробством і ремеслом, переважно чинбарством, шевською справою, ковальством. Були і торговці. Історики, дослідники, численні джерела так пояснюють походження назви міста Теплик. Найбільш поширена і найдавніша думка, що Теплик дістав свою назву від природних умов краю. Про це стверджують ряд письмових джерел польського, російського, релігійно-церковного походження. В них поширена версія про те, що назва Теплик зумовлена назвою невеличкої річки або струмочка Теплик, Тепличка.

Були часи , коли Теплик носив другу назву – Смілгород. Вважають, що цим самим оцінювалася мужність і стійкість жителів, які власними силами боронили своє поселення від ворогів і різних нападників. Давнє поселення м. Теплика було невеликим за площею, воно займало тільки кут, своєрідний трикутник, утворений злиттям річок Свинарка і Тепличка. Зливаються вони в долині за 300 метрів від пагорбу, на якому міститься центр Теплика, в річку , що є притокою р. Удич.

В кінці XVII ст. поселення стало розростатися вверх і вниз по течії річок і досягло до шести верст. На півдні воно злилося з с.Бджільна, а на півночі досягло межі, де знаходилася новозбудована в 1775-1813 р.р. кам’яна церква – тепер приміщення музичної школи.

Розташований на перехресті торгівельних шляхів, Теплик у XVII-XIX ст. стає значним торгово-ремісничим пунктом. 300-літній ювілей Теплик зустрів уже в складі Російської імперії. Але вередлива фортуна піднесла йому не дуже приємний сюрприз - він стає заштатним містечком Гайсинського повіту Подільської губернії У 20-30 pp. XIX ст.. на Поділлі знову розгорнувся рух селян проти кріпацтва. Поблизу Теплика діяли повстанські загони Устима Кармелюка. У XX століття, свій 500-літній період розвитку Теплик вступив, щоб обновитися, зрости матеріально і духовно. 3 1923 року Теплик - районний центр.

Меморіал слави

Невмирущою славою покрили себе тепличани в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Вже з перших днів Великої Вітчизняної війни в райцентрі для боротьби з шпигунами та диверсантами було створено винищувальний батальйон у складі 200 чоловік. Понад 600 тепличан пішли на фронт. Широко відомі в районі імена П.Т.Плотнянського і М.О.Воронцова, Героїв Радянського Союзу. Петро Плотнянський родом із села Стражгорода, Микола Воронцов випускник Теплицького зотехнікуму. Уславили себе тепличани і підпільною та партизанською боротьбою. Саме тут народився перший на Вінниччині партизанський загін. Організатором підпільної боротьби став колишній агроном райземвідділу А.К.Микитенко. На всіх фронтах великої Вітчизняної війни мужньо боролися з ворогом майже дев'ять тисяч жителів району. Понад 5 тисяч з них віддали життя в ім'я Перемоги. Більше 7 тисяч колишніх фронтовиків удостоєні воєнних нагород. У роки повоєнних п'ятирічок з відновленням старих, зруйнованих підприємств будуються нові, зокрема ті, що переробляють сільськогосподарську про­дукцію. В селищі побудовано нові приміщення комбінату побутового обслуговування, районної ради, відділу внутрішніх справ, редакції газети "Вісті Тепличчини" і районної друкарні, районної лікарні, райсанепідемстанції, насіннєвої інспекції, державної податкової інспекції, дитячого садка, ЗОШ №1, Будинку культури і бібліотеки та інших. За останні 20 років побудовано торговельний центр, кулінарну фабрику, ковбасний цех і цех безалкогольних напоїв.

Історико-географічна довідка

Теплицький район розташований в південно-східній частині Вінницької області і відноситься до південної підпровінції Лісостепової Правобережної зони.

Територія району складає 0,8 тис.км², що становить 3,1% Вінницької області, і межує з Гайсинським, Бершадським, Тростянецьким районами Вінницької області та Христинівським районом Черкаської області.

Адміністративно-господарським і культурним центром району є селище міського типу Теплик (з 1956р.), розташоване за 270км від столиці України м. Київ, 130км від обласного центру м.Вінниця та за 7км від залізничної станції Кубліч Одеської залізниці. Населення селища – 6800 чоловік.

Територію району перетинають дві залізничні магістралі Одеської залізниці (з північного заходу на схід та з північного заходу на південний схід).

Через територію району проходить автотраса державного значення Стрий – Львів – Тернопіль – Умань – Кіровоград – Знам’янка.

Для території Тепличчини характерний плоскорівнинний тип рельєфу.

Ступінь розораності земель становить 84,9%. Ґрунтовий покрив району представлений переважно чорноземним комплексом: 40% чорноземів опідзолених і реградованих та 36% чорноземів глибоких. За походженням вони належать до найродючіших в Україні, що обумовлено наявністю в них гумусованого профілю глибиною до 100 – 120 см. Проте 24% зайнято сірими опідзоленими грунтами: 2% ясно-сірими і сірими та 22% темно-сірими.

У складі району нараховується 48 населених пунктів, рівень газифікації яких становить 54,2%.

На території району діє 25 сільських та 1 селищна ради.

Населення району становить 33,9 тисяч жителів, з них 27,1 тис. осіб (або 80%) - це сільське населення.

Промисловість

Промислова галузь району нараховує 5 підприємств харчової промисловості:

  • ТОВ «Теплицьий молокозавод»,
  • міжгосподарський комбінат хлібопродуктів,
  • ТОВ «Агросвіт»,
  • Бджільнянський спиртовий завод,
  • ТОВ «Агрофірма «Удич».

За 2007 рік промисловими підприємствами району вироблено продукції на 46,7 млн. грн. Індекс обсягів виробництва промислової продукції до відповідного періоду попереднього року становить 70,3%.

Із-за неврегульованості питання виробництва та збуту спирту на державному рівні, Бджільнянський спиртовий завод протягом останніх двох років працював нестабільно. Так, через відсутність ринків збуту продукції, протягом 2007 року підприємство виробляло спирт лише в жовтні місяці.

Втрата зовнішніх ринків збуту, істотне зменшення обсягів промислового споживання цукру, повна відсутність обігових коштів цукрових заводів, цінова неврегульованість на споживчому ринку цукру обумовило значні труднощі в стратегічно важливій для економіки району цукровій галузі. ТОВ «Удич-цукор» із запланованих 100 тис.тон сировини фактично переробило 41,5 тис.тон. Неврегульованість ділових стосунків між товаровиробниками та недостатня технічна готовність підприємства до сезону цукроваріння не дали змоги отримати очікувані обсяги виробництва цукру. Тому його обсяги скоротились на 39%.

Стабільно працював в 2007 році Теплицький молокозавод. Ним вироблено продукції на 35,6 млн.грн. Обсяги виробництва зросли в порівнянні з попереднім роком на 32,5%.

Із-за недостатнього завантаження виробничих потужностей, відсутності стабільних схем реалізації продукції підприємства промисловості за минулий рік спрацювали із збитками в сумі 3113,7тис. грн. Такий стан, перш за все, зумовлений нерентабельною роботою підприємств цукрової галузі.

За попередніми розрахунками, вихід району на позитивну динаміку промислового виробництва за підсумками 2008 року можливий лише при умові ефективної роботи Удицького цукрового заводу.

Сільське господарство

Трактор

трактор

Провідною галуззю народного господарства району є сільське господарство. Основними напрямками сільськогосподарської діяльності є виробництво зернових культур та технічних культур, а в тваринництві – м’ясо-молочне скотарство.

Землі сільськогосподарського призначення становлять 69,5 тис. га, в тому числі ріллі 63,6 тис. га.

Внаслідок аграрної реформи відбулись і структурні зміни сфері сільськогосподарського виробництва. В районі діє 141 сільськогосподарське підприємство, з них: 12 – товариств з обмеженою відповідальністю, 5 – сільськогосподарських виробничих кооперативів, 8 – приватних сільськогосподарських підприємств та 116 – фермерських господарств.

За підсумками роботи 2007 року усіма категоріями підприємств, які працюють у сільськогосподарській галузі одержано 77,1 тис. тон зернових культур при врожайності 21,8 ц/; вироблено 149,3 тис. тони цукросировини при урожайності 383,7 ц/га; олійних культур – 11,6 тис. тон при урожайності 12,43 ц/га;

Основними проблемами агропромислового комплексу залишаються обмеженість власних коштів підприємств, диспаритет цін, недостатність кредитного забезпечення, нерозвиненість ринкової, фінансової та соціальної інфраструктури аграрного сектора, зниження родючості земель.

Згідно прогнозних показників економічного і соціального розвитку в 2008 році всіма категоріями господарств передбачається виробити 187,8 млн.грн. валової продукції сільського господарства, при цьому виробництво зернових культур передбачається довести до 136,0 тис. тон, що на 59 тис. тон більше минулорічного; олійних культур – до 24,5 тис. тон, що на 12,9 тис.тон більше порівняно з 2007 роком.; цукрових буряків – до 111,4 тис. тон.

За 2007 рік із 23 сільськогосподарських підприємств основного кола з прибутками спрацювали 21 або 91,3%. Найбільш ефективно працювали: ТОВ «АгроНіка» с. Тополівка (+1026,7 тис. грн.), СВК «Залузький» с. Залужжя (+802,0 тис. грн.), ПСП «Ташлик» с. Веселівка (+547 тис. грн.)

Будівництво

Обсяг виконаних підрядних робіт у будівництві за 2007 рік склав 1099тис. грн., що становить 96,5% до рівня попереднього року.

Введено в дію 62 км газових мереж, що в 2 рази більше рівня 2006 року.

Введено в експлуатацію 4076 м² загальної площі житла, що становить 71,5% до рівня попереднього року.

Підприємництво

В районі закріпилась стійка і позитивна тенденція щодо розвитку малого підприємництва. Станом на 01.01.2008 року кількість діючих малих підприємств в районі становила 161 одиниць і протягом 2007 року зросла на 5%.

За моніторинговими спостереженнями, станом на 01.10.20089 року в районі нараховується 173 діючих малих підприємств, а їх кількість на 10 тисяч наявного населення становить 54 од.

Бюджетна політика

На протязі 2007 року мобілізовано до бюджету власних і закріплених доходів в сумі 8360,9 тис. грн. що становить 121,1% до плану (за 9 місяців 2008 року при плані 6470,8 тис. грн. фактично надійшло 7467 тис. грн.. власних доходів або 115,4%).

Соціальна політика

Католицький костьол Діви Марії, 1822 р.

Соціально-економічні показники району з року в рік мають тенденцію до покращення.

Темп зростання середньомісячної заробітної плати за 2007 рік склав 27,1% і становить в цілому по району 748,62грн.

Борги із виплати заробітної плати станом на 1.01.2008 року відсутні.

Транспортно – комунікаційна мережа

Важливу роль у ефективній роботі транспорту відіграють дороги. Загальна протяжність автомобільних шляхів по Теплицькому району складає 268,6 км, в т.ч.

- асфальтобетонні – 104,1 км;

- чорне шосе – 18,7 км;

- білощебеневі – 77,7 км;

- мостові – 41,5 км;

- ґрунтові – 26,6 км.

Через територію району пролягають автобусні маршрути обласних сполучень Теплик – Умань, Теплик – Вінниця, Теплик – Київ та міжрайонних сполучень Теплик – Гайсин, Теплик – Бершадь.

До послуг населення вантажні та пасажирські перевезення в районі здійснюють ВАТ "Теплицьке АТП - 10553” та ряд приватних перевізників.

Автобусне сполучення Вартість білета*
Теплик - Гайсин 12,00 грн.
Теплик - Немирів 24,00 грн.
Теплик - Вінниця 34,00 грн.
Теплик - Умань 18,00 грн.
Теплик - Бершадь 12,00 грн.
Теплик - Київ 70,00 грн.
Теплик - Біла Церква 51,00 грн.
***-вартість білета може змінюватись.

Торгівля і сфера послуг

Торговельна галузь району динамічно зростає із року в рік.

Товарооборот підприємств торгівлі, що звітують за свої обсяги в органи статистики, за 2007 рік склав 11042,5тис.грн. На одну особу за рік в середньому, за статистичними даними, реалізується товарів на суму 350грн.

Торгова мережа району має достатні ресурси для забезпечення населення. Споживчий ринок насичений необхідними товарами.

В районі функціонує 312 об’єктів роздрібної торгівлі загальною площею 8040м2, що належать юридичним та фізичним суб’єктам підприємницької діяльності та 60 підприємств громадського харчування, включаючи шкільні їдальні на 3245 посадочних місць.

В районі діє два ринки:

- споживче товариство «Центральний ринок» на 610 торгових місць;

- «Критий ринок» підприємця Черевко Н.М. на 23 торгових місця.

В районі функціонує 22 майстерні приватної власності по наданню побутових послуг населенню.

За 2007 рік реалізовано послуг на суму 4197,6 тис. грн., що становить 117,1% до рівня попереднього року.

Соціально – культурна сфера

Із навчальних закладів на території району розташовані: 30 загальноосвітніх шкіл, 28 дитячих дошкільних закладів, Теплицьке СПТУ-37.
Колишня кам’яна церква – тепер приміщення музичної школи

Медичне обслуговування населення здійснюють:

Ø 24 фельдшерсько-акушерських пункти та 10 фельдшерських пунктів,

Ø 4 амбулаторії сімейної медицини,

Ø Соболівська дільнична лікарня

Ø центральна районна лікарня, при поліклінічному відділенні якої працює дільниця загальної практики сімейної медицини.

Медичну допомогу населенню надає 72 лікарі, 253 середніх медпрацівника та 187 обслуговуючого персоналу. Забезпеченість лікарями на 10 тис. населення складає 22,2, забезпеченість середніми медичними працівниками складає 78,3.

За 2007 рік придбано медичного обладнання за бюджетні кошти на суму 343 211 грн.

Реалізацію державної політики в галузі культури на Тепличчині забезпечують

Ø 34 клубних та 29 бібліотечних закладів,

Ø музей Леонтовича в с. Марківка,

Ø 2 школи естетичного виховання (Теплицька та Соболівська), в яких навчається 193 музично обдарованих дітей.

На даний час з об’єктів соціальної сфери в районі будуються: районна поліклініка, будівництво якої відновлено в 2007 році і освоєно біля 1,5 млн. грн. субвенції з державного бюджету.

Завершується газифікація сіл: Завадівка, Метанівка, Брідок, Пологи – загальна протяжність газових мереж становитиме 48,8км.
Музей М. Д. Леонтовича

Планується завершити реконструкцію районного будинку культури, капітальний ремонт районної лікарні.

Для вашого перегляду презентація про культуру тепличчини

Історичні пам'ятки, церкви

Церква в с.Мала Мочулка

На тепличчині можна зустріти надзвичайно велику кількість церков дерев’яної архітектури. Зокрема у с. Велика Мочулка зберігся величний храм Святого Михаїла 1807 р. Саме ж село отримало свою назву від мочарів, яких чимало можна побачити вище поселення. Раніше воно звалося Добропіль та Тирасопіль. Серед села частково збереглося оборонне укріплення, що колись складалося з високого валу і глибокого рову. За переказом, від нього йшов підземний хід до місцевого ставка.

На одній із селянських садиб зберігся також кам'яний фундамент старої дерев'яної церкви, яка невідомо коли згоріла. У 1820-х рр. там знайшли старовинні мідяні монети.

Окрасою с. Карабелівка є церква Покрови, заснована 1747 р., яка 1794 р. перетворена з уніатської на православну. Спочатку церква Покрови була маленька, подібна до хати, з невеличким куполом. Тому мешканці вирішили поставити нову дерев'яну триверху, на кам'яному фундаменті, з окремою дзвіницею.

Місцем, яким пишаються односельчани і якому поклоняються. у с. Залужжя є храм, збудований у 1894-1897 рр. на честь Миколая Чудотворця на кошти пана Каменського та місцевих жителів. Як та столітня верба, що знайшла свій притулок край дороги до села і чимало бачила й пережила на своєму віку, так і минуле церкви пронизане як білими, так і чорними смугами. Її закривали, зривали зі стін ікони, скидали хрести. Та місцеві жителі зберегли святиню. Сьогодні вона є окрасою і духовним пристанищем залужчан.

У Стражгороді, за спогадами старожилів, церква була збудована у 1708 р. на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У 1848 р. її розширили і вона мала форму хреста. Храм був споруджений без жодного цвяха. Прослужила людям майже 300 років. В ній ще козаки Стражгородської сотні Уманського полку, перед військовими походами проти гнобителів, освячували зброю. Після освячення у 1903 р. нового храму, стара церква постояла закритою ще п’ять років і її розібрали, причому не виявили жодної трухлявої дилини.

Нову церкву в Стражгороді будували виключно на кошти і силами віруючих, зібравши 4800 рублів. Спеціально під нове будівництво за селом звели власну цегельню. Про якість цегли, яку тут почали робити, люди пересвідчитися коли храм закрили і намагалися зруйнувати у період войовничого атеїзму. Поставили на цвинтарі навіть гармату, розстрілюючи храм, та вдалося знести лише дзвіницю, стіни будови під куполом лише потріскалися. Нині церква продовжує вірно служити людям, наставляючи їх на шлях істини.

Шанувальників сакральної архітектури зацікавить храм Успіння Пресвятої Богородиці ( 1887 р., с. Кивачівка); Святого Миколи ( 1889-1890, с. Петрашівка), Святого Михаїла (1785 р., с. Скарженівка, з 1957 р. належить до с.Тополівка).

До визначних пам’яток краю також належать: католицький костьол Діви Марії, 1822 р. (Теплик, вул. Незалежності, 9); приміщення цехів спиртового заводу, 1894 р. (с. Бджільна, вул. Радянська); будівля технікуму, в якому навчався герой Радянського Союзу Микола Олексійович Воронцов. Кімната-музей М.О. Воронцова знаходиться в смт Теплик, по вул. Воронцова; млин 1850 р. в с. Пологи.

thumbleft

Кам'яна пам'ятка