Бережани

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Версія від 18:25, 8 лютого 2014, створена Andrusyshyn yv (обговореннявнесок) (Пам’ятки)
Перейти до: навігація, пошук

Історія міста

Перша письмова згадка про поселення під назвою [Бережани] датується 1375 роком. Воно згадується як село князя Владислава Опольського передане у власність бояринові Васькові Тептуховичу. Є відомості , що у ХУ ст. Бережани належали якійсь Ганні з Литвинова. За документами ХУІ ст., а саме з 1530 року Бережани є власністю магната Миколи Сенявського. Вони подаровані Сенявським польським королем Сигізмундом I, одночасно й з наданням статусу міста і магдебурзького права. Документ про цей істориний факт досьогодні зберігається у фондах Тернопільського краєзнавчого музею відвідувачі мають можливість ознайомитися з текстом з ксерокопії документу.

За часи володіння містом родини Синявських Бережани славилися своїм оборонним комплексом, а також архітектурним піднесенням. Після смерті останнього представника родини Синявських - Адама-Миколи, переходить у власність Софії Синявської та її чоловіка . Так замок з року потрапляє до родини Чарторийських. З другої половини XVIII ст. опиняється в руках Любомирських, і з переходить до відомої родини . В часи Першої Світової війни Бережани були прифронтовою зоною, в цьому районі проходили бої легіону Українських Січових Стрільців, найвідоміший з яких – на г.Маківка.

За часів УРСР Бережани стали звичайним райцентром із населенням близько 18 тис. чоловік.

Пам’ятки

Пам’ятка архітектури з яскраво вираженою ренесансною стильовою традицією. Первісний варіант будівлі споруджено протягом 1534-1554 рр. На його прикладі можна побачити перехідний етап в системі тогочасного фортифікаційного будівництва – перехід від виключно оборонних функцій до оборонно-житлових. В др. пол XYI-XYIIст. замок декілька разів добудовувався і модернізувався. В часи перших його власників – Синявських – він найбільш повноцінно використовується. Тут побували Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, саксонський курфюрст Август II і двічі — Петро I, який здійснював на території Польщі масові інспекції замкових комплексів своїх прихильників і який став хрещеним батьком Софії Сенявської, дочки господаря фортеці. В цьому замку, названому за розкіш убрання «Східним Вавелем», який марно намагалися завоювати армії різних країн протягом двох сторіч, до речі, ледве не вбили російського самодержця: Микола Сенявський утягнув Петра I за потайні двері в останню мить.

Замок в 1839р. Сучасний стан замку

Та з кінця XYIII, а особливо з поч. ХІХ ст. (коли споруда сяє власністю Потоцьких) замок втрачає своє функціональне призначення і використовується невідповідним чином. Бойові дії в період Першої світової війни тільки пришвидшили та поглибили процес його руйнації. Заклики до його збереження та відновлення, а також реконструкційні пропозиції, на практиці втілення не були. З 1999 року Бережанський замок віднесено до переліку архітектурних об’єктів України, що підлягають відновленню.

Так писав Б.Лепкий:”…на замку прегарна, з тесаного каменю каплиця, з дорогоцінними пам’ятниками та саркофагами Синявських…”. Костьол споруджено у 1554 році на замковому дворі, в південно –західній його частині. Стильовий еклектицизм залишив сліди і на ньому – як наслідки частих перебудов.. З 1619 року після смерті Адама-Гіеронима Синявського, його дружина будує одну бокову каплицю, в якій влаштовано саркофаг Адама - Гіеронима та, пізніше, саркофаги синів Миколи, Олександра, Прокопа. Ці саркофаги виконані відомими тогочасними різьб’ярами, відповідно голандцем та німцем за походженням, Генрихом Горстом та Яном Пфістером. В др. пол.XYIIст.добудовується зпівнічно-східного боку костьолу ще одна каплиця. Весь цей культовий комплекс акумулює в собі суміш трьох архітектурних стилів – готика, ренесанс з елементами барокко. Ідентична стилістика прослідковується у внутрішньому оформленні костьолу та щодо розміщених у ньому скульптурних пам’яток. Доля будівлі органічно пов’язана з долею замку. Руйнація пам’ятки продовжується вже майже два століття. Спроби її реставрації у 70-тих рр. ХІХ ст. не принесли бажаних результатів. Залишається лише сподіватися на практичне втілення урядових рекомендацій, згаданих вище. Адже, замковий костьол в архітектурній своїй концепції віддільний від всього фонетичного комплексу і розривати його на частини (одне відновлюємо, інше залишаємо) – це далеко не вихід. Існує таке поняття, як “історичне середовище”. А при реставрації виключно тільки костьолу, без ідентичного впливу на замок, втрачається цілісна єдність цього архітектурного комплексу; стан же укріплення аж ніяк не сприятиме позитивному історичному фону, центральною спорудою якого буде костел.

в центрі міста. Збудовано у 1620 році за наказом Адама –Ієроніма Синявського. Десятиліттям пізніше споруджена дзвіниця, яка стала центром також і оборонної системи цієї архітектурної пам’ятки. Оборонне призначення костьолу підтверджували наявність мурів з стрільницями, сліди яких збереглися до нашого часу, та стратегічно вигідне його місцерозташування. Костьол споруджено в пізньоготичному стилі, який ще використовувався, за свідченням В.Овсійчука, у провінційних містечках . Костел на початку XX ст.

Галичини середини XYII ст.Неяскравий зовнішній вигляд пам’ятки (можливість оборонного пристосування) і краса внутрішнього оформлення – ось ще одна специфіка культової споруди. В 1675 році, під час татарського нападу на Бережани, костьол було зруйновано, але дуже швидко відновлено попередній вигляд. Після другої світової війни цю пам’ятку, незважаючи на охоронний знак, використовували не за потребою. Тільки з 1990-тих років костьолу повернуто його безпосередні функції.


Вірменський костел.

Споруджено у 1764 році, на місці дерев’яної церкви, старанням Деодата Горбача. Будівлі притаманна барокково-рококова еклектична стилістика. 1764 р Мури, що оточували його, вказували на оборонне використання споруди. Під час пожежі в Бережанах у 1810 р. зовнішня сторона костьолу була пошкоджена.