Стежинами міста Збаража

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Сторінка-перенаправлення
Перейти до: навігація, пошук

Перенаправити на:

Цей термін має також інші значення. Див. Збараж (значення). Збараж — (пол. Zbaraż) — місто у Тернопільській області, центр Збаразького району. Збараж вiднесено до 39 мiст України з найбiльшою кiлькiстю iсторичних пам’яток. Населення — 16,2 тис. осіб (2003). Зміст

   * 1 Географія
   * 2 Історія
   * 3 Промисловість
   * 4 Освіта і культура
   * 5 Засоби масової інформації
   * 6 Архітектурно-історична спадщина
         o 6.1 Храми
         o 6.2 Збаразький замок
         o 6.3 Пам'ятники
         o 6.4 Меморіальні таблиці
         o 6.5 Некрополі
   * 7 Персоналії
         o 7.1 Уродженці
   * 8 Див. також
   * 9 Примітки
   * 10 Література
   * 11 Ресурси інтернету
Географія

Залізнична станція на лінії Тернопіль-Шепетівка. Поряд зі Збаражем пролягла магіст­раль Одеса-Брест.

Розташоване на Волино-Подільській височині, серед гір Медобори на обох берегах річки Гнізна — притоки Серету. [ред.] Історія

Це галицьке місто вперше згадується в літописах під 1211 роком, але задовго до цього місто на р. Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в 13 ст. місто належало польському королю Лешку Білому (до 1219 р.)

Коли 1474 року під стіни міста підійшла татарська орда, захисники Збаража згоріли разом із фортецею, але не підкорилися. За це татари знищили замок, розібрали по камінчику навіть мури. Ще раз зруйнували татари місто 1598 року.

З 1636 р. Збараж належав магнатам Вишневецьким — позаяк попередній власник міста, Єжи Збаразький не мав ні дітей, ні спадкоємців.

Найбільше місто відоме подіями періоду Українсько-польської війни 1648-57 рр., а саме облогою 1649 р. Тоді війська Б.Хмельницького взяли в облогу сильний польський гарнізон у Збаражі. На допомогу оточеним вийшла добірна армія, очолена самим королем Яном ІІ Казимиром. Гетьман атакував поляків під Зборовим (це недалеко від Збаража) і мало не взяв короля в полон. На заваді став союзник Хмельницького, кримський хан Іслам-Гірей III, що пригрозив переходом на бік Яна Казимира, якщо бойові дії не будуть припинені. Результатом став Зборівський договір, за яким реєстр козацького війська було скорочено з 60 до 40 тисяч, а в складі гетьманської держави залишились Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. Волинь, Поділля та Полісся залишилися під владою Польщі.

Під мурами Збаразького замку загинув корсунський наказний полковник С.Мрозовицький (Нестор Морозенко), був тяжко поранений Іван Богун.

1707 року тут побував Петро І.

1772 місто увійшло до складу володінь Габсбургів (згодом - Австрійська, від 1869 — Австро-Угорська) імперія). 1797 ці­сар Франц ІІ підтвердив герб міста - на ньому зобра­жений верхи на коні св. Юрій, який убиває драко­на.

На околицях міста три­вають археологічні розкопки; віднайдені мезолітична стоянка (8 тисяч років до нашої ери), по­селення трипільської, черняхівської, Лука-Райковецької, давньоруської культур, могильник 8-9 ст.. [ред.] Промисловість

Діють промислові підприємства:

   * завод продтоварів,
   * ТОВ «Збаражцукор»,
   * ТОВ «KALGANOFF»,
   * ЗАТ «Хлі­бозавод»,
   * ТОВ «Інтер»,
   * ВАТ «Квантор»,
   * СП «Тарний комбінат» та ін.

[ред.] Освіта і культура

Професійну освіту в Збаражі можна в професійно-технічному училищі № 25[1].

У місті діє Збаразький районний краєзнавчий музей. [ред.] Засоби масової інформації

   * Періодичні видання:
         o газета «Амвон» — обласний релігійно-громадський часопис. Зареєстрована 12 серпня 1991. Засновник — Тернопільська духовна семінарія св. рівноапостольних Кирила і Мефодія в м. Збараж. Редактор — о. Р.Сливка[2].
         o Збаразька районна комунальна газета “Народне слово”

[ред.] Архітектурно-історична спадщина [ред.] Храми Кляштор бернардинів

Пам'ятники архітектури:

   * синагога (1537)
   * Спасо-Преображенська церква (1600, збудована на місці мо­настиря святого Онуфрія; нині — парафіяльна церква села Залужжя)
   * костел і монастир отців Бернардинців (1627)
   * Успенська (1755) та Воскресенська (1764; її фундатор — міщанин-швець Г.Гимонюк) церк­ви.

1887 під час великої пожежі храми були пошко­джені; невдовзі відреставровані.

1990-ті спо­руджена церква святих Петра і Павла, триває будівництво церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селищі цукровго заводу. [ред.] Збаразький замок

   Детальніше: Збаразький замок

Збаразький замок 1994 року оголошено Державним історико-архітектурним заповідником. [ред.] Пам'ятники

У Збаражі спору­джено пам'ятники:

   * А.Міцкевичу (1898)
   * Б.Хмель­ницькому (1954; скульптор Я. Чайка, архітектор В. Скочеляс)
   * I.Франку (1992; скульптор В. Одрехівський)

Пам'ятник Климу Савуру

   * Д.Клячківському (Климу Савуру, 1994; скульптор В. Мельник, архітектор В. Скочеляс);
   * Меморіал слави воїнам, полеглим у німецько-радянській війні (1965; архітектор В.Скочеляс).

[ред.] Меморіальні таблиці

У місті встановлено меморіальні таблиці на честь:

   * виступу І.Франка 1895 на вічі (будинок школи; 1970) — в грудні 1895 року на центральній площі Збаража відбулося передвиборне віче з участю Ів. Франка та місцевих дія­чів радикального руху А.Шмигельського. А.Грицуняка, Я.Остапчука. Тут письменник гробив доповідь про еміграцію селян, застерігав від неї. Він також порушував питання народної освіти, виборчої реформи, вима­гаючи їх докорінної зміни. Вдруге Іван Франко виступив на цій площі 1897 року на передвиборному вічі. З цієї нагоди на вулиці Шевченка пе­ред площею навпроти середньої школи №2 1970 року встановлено ме­моріальну дошку з написом: «На майдані біля школи 26 грудня 1895 року і в червні 1897 року виступав Іван Франко на передвиборних вічах»[3].
   * та його перебування в місті (будинок Народного Руху; 1991)
   * полковника Нестора Морозенка (замкова стіна; 1975)
   * 125-річчя «Про­світи» (колишній будинок товариства; 1996)
   * фундаторів Українського народного дому І. та В. Телев'яків (будинок СШ №1; 1996)
   * перебування в місті Симона Петлюри (залізничний вокзал; 1997).

[ред.] Некрополі

На міському цвинтарі поховані УСС, жертви сталінських репресій (перепоховання).

У парку імені Богдана Хмельницького є меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, полеглих при визволенні м. Збараж і прилеглих сіл у березні 1944 р. Поховано понад 680 воїнів. Спочатку вояки були поховані на цвинтарях, у міському парку. У 1984 р. у парку ім. Б. Хмельницького створено меморіальний комплекс, куди перенесені останки воїнів з індивідуальних могил та з цивільного цвинтаря. На комплексі розміщено 32 братські та індивідуальні могили, на яких встановлені лабрадоритові плити з викарбуваними прізвищами[4]. [ред.] Персоналії

Відомі діячі міста і Збаражчини: В. і Т. Білинські, о. С.Тесля, Т.Стрільбицький та ін. [ред.] Уродженці

У Збаражі народилися:

   * громадські діячі в діаспорі: Антін Батюк, I.Хрін,
   * письменник і церковний діяч Н.Верещинський,
   * польські діячі I. та Ф. Дашинські,
   * літературознавець і громадський діяч В.Жила,
   * полковник, перший коман­дуючий УПА Д.Клячківський (Клим Савур),
   * єпис­коп I.Прашко,
   * композитор Петро Любович,
   * актор, режи­сер Я.Стадник;
   * маляр і карикатурист Томасевич Степан,
   * живописець Марія Тушицька,
   * К. та Ф. Сребро, С.Стефановська — одні з праведників народів світу[5]

У місті перебував курфюст Саксонії та король Польщі Август III Фрідріх[6].