Відмінності між версіями «Чорне море»

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: {{coord|display=title|43|17|49|N|34|1|46|E|type:waterbody}} {{Море |Название = Чёрное море |Оригинальное назв…)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{coord|display=title|43|17|49|N|34|1|46|E|type:waterbody}}
 
{{coord|display=title|43|17|49|N|34|1|46|E|type:waterbody}}
 
{{Море
 
{{Море
  |Название              = Чёрное море
+
  |Назва            =  
  |Оригинальное название =  
+
  |Оригінальна назва =  
  |Изображение           = Cirmea Laspi Sunset.JPG
+
  |Зображення           = Cirmea Laspi Sunset.JPG
  |Ширина изображения    = 300px
+
  |Ширина зображення  = 300
  |Подпись              = Закат на Чёрном море в [[Крым]]у ([[Бухта Ласпи]])
+
  |Підпис                =Захід сонця на Чорному морі в [[Крим]]у ([[Бухта Ласпи]])
 
  |Область              =  
 
  |Область              =  
  |Расположение         =  
+
  |Розташування         =  
  |Высота НУМ           =  
+
  |Висота НРМ           =  
  |Длина                = 1150
+
  |Довжина                = 1150
 
  |Ширина                = 580
 
  |Ширина                = 580
  |Площадь               = 422 000
+
  |Площа               = 422 000
  |Наибольшая глубина   = 2210
+
  |Найбільша глибина   = 2210
  |Средняя глубина       = 1240
+
  |Середня глибина       = 1240
  |Прозрачность         =  
+
  |Прозорість         =  
  |Длина береговой линии = 3400
+
  |Довжина берегової лінії = 3400
  |Объём                 = 547 000
+
  |Об'єм                 = 547 000
  |Площадь водосбора     = более 2 млн
+
  |Площа водозабору     = більш ніж 2 млн
  |Впадающие реки       = [[Дунай (река)|Дунай]], [[Днестр (река)|Днестр]], [[Днепр (река)|Днепр]]
+
  |Впадаючі річки       = [[Дунай]], [[Дністер]], [[Дніпро]]
  |Вытекающая река       =  
+
  |Витікаючі річки       =  
  |Примечания           =  
+
  |Примітки           =  
 +
|commons              = Black Sea
 
  }}
 
  }}
 +
[[Файл:Locatie Zwarte Zee.PNG|thumb|210px|''Розташування Чорного моря'']]
 +
[[Файл:Black-Sea-NASA.jpg|thumb|210px|''Чорне і [[Азовське море|Азовське]] моря. Компіляція супутникових світлин [[НАСА]] з космосу'']]
 +
[[Файл:Schwarzes Meer und Umgebung.png|thumb|right|210px|''Рельєф чорноморського регіону'']]
  
'''Чёрное мо́ре''' ({{lang-bg|Черно море}}, {{lang-uk|Чорне море}}, {{lang-ro|Marea Neagră}}, {{lang-tr|Karadeniz}}, {{lang-ka|შავი ზღვა}}, {{lang-ab|Амшын/Амшын Еиқәа}}) — [[внутреннее море]] бассейна [[Атлантический океан|Атлантического океана]]. Проливом [[Босфор]] соединяется с [[Мраморное море|Мраморным]] морем, далее, через пролив [[Дарданеллы]] — с [[Эгейское море|Эгейским]] и [[Средиземное море|Средиземным]] морями. [[Керченский пролив|Керченским проливом]] соединяется с [[Азовское море|Азовским]] морем. С севера в море глубоко врезается [[Крымский полуостров]]. По поверхности Чёрного моря проходит водная граница между [[Европа|Европой]] и [[Малая Азия|Малой Азией]].
+
'''Чо́рне мо́ре''' ({{lang-bg|Черно море}}, {{lang-ka|შავი ზღვა}}, {{lang-ru|Чёрное мо́ре}}, {{lang-ro|Marea Neagră}}, {{lang-tr|Karadeniz}}) море між [[Європа|Європою]] і Західною [[Азія|Азією]] (проходить водна межа між Європою і Малою Азією). Сполучене протокою [[Босфор]] із [[Мармурове море|Мармуровим морем]]. Площа 422 тис. км², найбільша глибина до 2 211 м (на південь від [[Ялта|Ялти]]), солоність 17-18 ‰. Нижче глибини 150 м органічне життя відсутнє ([[сірководень]]). Розвинене рибальство ([[ставрида]], [[скумбрія]][[тюлька]], [[кефаль]], [[бички]], [[шпрот європейський|шпрот]], [[осетрові]], [[камбала]], [[хамса]], [[Судак (риба)|судак]], [[креветка|креветки]]). Чорне море важливий район транспортних перевезень: зерно, залізна руда, металопрокат, боксити, непродовольчі товари особистого вжитку. Один з найбільших курортних регіонів [[Євразія|Євразії]].
[[Файл:Locatie Zwarte Zee.PNG|thumb|left|Расположение Чёрного моря]]
 
Площадь 422&nbsp;000 км²<ref>[http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=geography/geo/geo3/geo-5378.htm Словарь современных географических названий]</ref> (по другим данным — 436&nbsp;400 км²<ref>{{cite web | title=Black Sea Geography| work=University of Delaware College of Marine Studies|url=http://www.ocean.udel.edu/blacksea/geography/index.html|date=2003|accessdate=2 декабря 2006}}</ref>). Очертания Чёрного моря напоминают овал с наибольшей осью около 1150 км. Наибольшая протяжённость моря с севера на юг 580 км. Наибольшая глубина — 2210 м, средняя — 1240 м.
 
  
Море омывает берега [[Россия|России]], [[Украина|Украины]], [[Румыния|Румынии]], [[Болгария|Болгарии]], [[Турция|Турции]], [[частично признанные государства|частично признанной]] [[Абхазия|Абхазии]] и [[Грузия|Грузии]].
+
Чорне море — внутрішнє континентальне море [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]] (пов'язане з ним через протоку [[Босфор]], [[Мармурове море]], протоку [[Дарданелли]], [[Егейське море|Егейське]] та [[Середземне море]]), знаходиться між масивом Східної Європи на півночі, [[Мала Азія|Малою Азією]] на півдні, [[Кавказ]]ом на сході і [[Балканський півострів|Балканським півостровом]] на заході. Чорне море омиває береги [[Україна|України]], [[Росія|Росії]], [[Грузія|Грузії]], [[Туреччина|Туреччини]], [[Болгарія|Болгарії]] і [[Румунія|Румунії]].
  
Характерной особенностью Чёрного моря является полное (за исключением ряда [[Анаэробные организмы|анаэробных]] [[бактерия|бактерий]]) отсутствие жизни на глубинах свыше 150—200 м за счёт насыщенности глубинных слоёв воды [[сероводород]]ом.
+
== Етимологія ==
 +
Чорне море мало в минулому різні назви. Стародавні греки називали його '''Понтом Аксінським''' ({{lang-el|Πόντος Aύξενος}}&nbsp;— негостинне море), а згодом, після успішної колонізації його берегів,&nbsp;— '''Понтом Евксінським''' ({{lang-el|Πόντος Εύξενος}}&nbsp;— гостинне море). По ньому проходили важливі торгові шляхи, що зв'язували античні держави і племена Північного Причорномор'я з Південним Причорномор'ям і Середземномор'ям. Деякі античні письменники ([[Феокріт]], [[Сенека]], Лукан) називали це море '''Скіфським'''.
  
Чёрное море — важный район транспортных перевозок, а также один из крупнейших [[курорт]]ных регионов [[Евразия|Евразии]].
+
З 9 століття в [[Повість временних літ|«Повісті временних літ»]], в арабських ([[Аль Масуді]]) та західних ([[Гельмольд]]) джерелах, Чорне море називали '''Руським'''. [[Київський літопис]]&nbsp;— '''Понтійським''' (або Понетським) морем.
  
Помимо этого, Чёрное море сохраняет важное стратегическое и военное значение. В [[Севастополь|Севастополе]] и [[Новороссийск]]е находятся основные военные базы российского [[Черноморский флот ВМФ России|Черноморского флота]].
+
З часом прищепилася у різних народів сучасна назва «Чорне море» ({{lang-tr|Karadeniz}}), може, через чорний колір води на значній глибині, може, також завдяки його бурхливості.
  
== Наименование ==
+
== Геологія ==
[[Файл:BlackSea-1.A2003105.1035.250m.jpg|thumb|Космический снимок Чёрного моря, созданный [[NASA]] [[MODIS]]]]
+
Докладніше дивіться: ''[[Геологія Чорного моря]]''
[[Файл:Black sea RUS.png|thumb|left|Карта Чёрного моря]]
 
[[Файл:Black-Sea-NASA.jpg|thumb|Спутниковое фото (NASA)]]
 
Древнегреческое название моря — ''Понт Аксинский'' ({{lang-el|Πόντος Ἄξενος}}, «Негостеприимное море»). В «Географии» [[Страбон]]а (7.3.6) предполагается, что такое название море получило из-за трудностей с навигацией, а также диких враждебных племён, населявших его берега. Однако скорее всего греки восприняли местное скифское название моря, представлявшее рефлекс [[иранские языки|др.&nbsp;иран.]] *axšaina — «тёмно-синий», «тёмный», соотносящееся с его нынешним названием, и переосмыслили его по созвучию с греческим словом «негостеприимный». Позднее, после удачного освоения берегов греческими колонистами, море стало называться Понтом Эвксинским ({{lang-el|Πόντος Εὔξενος}}, «Гостеприимное море»). Впрочем, у Страбона (1.2.10) есть упоминания о том, что в античности Чёрное море называли и просто «морем» (pontos).
 
  
В Древней Руси X—XVI веках в летописях встречалось название «Русское море», в некоторых источниках море носит название «Скифского».
+
=== Історія геологічного розвитку ===
 +
[[Файл:Black-sea-hist.png|міні|праворуч|210пкс|''Ймовірні межі озера, що існувало до прориву середземноморських вод крізь [[Босфор]]'']]
 +
За геологічними і геофізичними даними в історії формування Чорного моря виділяють чотири протяжних етапи:
 +
* Пізня [[юрський період|юра]]&nbsp;— рання [[крейдовий період|крейда]]
 +
* Пізня [[крейдовий період|крейда]]&nbsp;— [[еоцен]]
 +
* [[олігоцен]]&nbsp;— [[неогеновий період|міоцен]]
 +
* [[пліоцен]]&nbsp;— [[антропоген]]
  
Современное название «Чёрное море» нашло своё соответствующее отображение в большинстве языков: {{lang-el|Μαύρη θάλασσα}}, {{lang-bg|Черно море}}, {{lang-ka|შავი ზღვა}}, {{lang-ro|Marea Neagră}}, {{lang-en|Black Sea}}, {{lang-tr|Karadeniz}}, {{lang-uk|Чорне море}}, {{lang-ab|Амшын Еиқәа}} и др. Самые ранние источники, упоминающие это название, относятся к [[XIII век]]у, однако есть определённые признаки того, что оно использовалось и ранее. Существует целый ряд гипотез относительно причин возникновения такого названия:
+
Історично (з погляду геології) Чорним морем вважають басейн, що залишився по колишньому середньоєвразійському морю [[Тетіда|Тетіді]] ([[Тетіс]]), яке існувало від кінця [[палеозой|палеозойської ери]] до середини [[третинний період|третинного періоду]]. У висліді альпійських горотвірних рухів, що відбувалися в [[кайнозой|треторяді]], море Тетіди поділилося на низку басейнів. Одним з них був [[Понтус (море)|Понтус]], що простягався від [[Молдавія|Молдавії]] на заході до [[Аральське море|Аральського моря]] на сході. Наприкінці третинного періоду він відокремився від [[Каспійське море|Каспійського моря]] і скоротився до обсягу теперішнього Чорного моря.
* Турки и другие завоеватели, пытавшиеся покорить население побережья моря, встречали яростный отпор со стороны адыгов (черкесов), абхазов и других племён, за что и прозвали море Караденгиз — Чёрным, негостеприимным<ref>в переносном смысле в тюркских языках «кара» также означает «большой»</ref>.
 
* Другой причиной, по мнению ряда исследователей, может быть тот факт, что во время штормов вода в море сильно темнеет. Впрочем, штормы в Чёрном море не слишком часты, а темнеет вода во время бурь во всех морях земли.
 
* Ещё одна гипотеза происхождения названия основывается на том, что металлические предметы (например, [[Корабельный якорь|якоря]]), опущенные в воду моря глубже 150 м на длительное время, покрывались налётом чёрного цвета благодаря действию [[сероводород]]а.
 
* Другая гипотеза связана с принятым в ряде азиатских стран «цветовым» обозначением сторон света, где «чёрный» обозначал север, соответственно Чёрное море — северное море.
 
* Одной из наиболее распространенных гипотез является предположение о том, что название связано с воспоминаниями о прорыве Босфора 7500&ndash;5000 лет назад, следствием чего стало катастрофическое повышение уровня моря почти на 100 метров, что в свою очередь привело к затоплению обширной шельфовой зоны и образованию [[Азовское море|Азовского моря]].
 
  
Существует турецкая легенда, согласно которой в водах Чёрного моря покоится богатырский [[меч]], который был брошен туда по просьбе умиравшего волшебника Али. Из-за этого море волнуется, пытаясь выплеснуть из своих пучин смертоносное оружие, и окрашивается в чёрный цвет.
+
Впродовж [[льодовиковий період|льодовикової доби]] [[плейстоцен]]ської епохи рівень моря піднявся і мав кілька разів зв'язок з [[Середземне море|Середземним]] і Каспійським. Однак, за польодовикового часу площа його скоротилася, воно опріснилося (за рахунок танення льодовиків, та слабкого випаровування за низьких температур) й обнизилося нижче рівня океану. 6-8 тис. pоків потому утворилася [[Боспорська протока]]. Солоні води Середземного моря влилися до Чорного й виповнили його басейн. Вони знищили прісноводну фауну, і на її місці виникла солоноводна фауна Середземного басейну. У висліді підвищення морського рівня вода затопила нижчі частини річкових долин й утворила [[лиман]]и.
  
== География ==
+
Докладніше дивіться: ''[[Теорія Чорноморського потопу]]''
[[Файл:Черное море.JPG|thumb|Заливы северной части Чёрного моря]]
 
Берега Чёрного моря изрезаны мало и, в основном, в северной его части. Единственный крупный полуостров — Крымский. Крупнейшие заливы: [[Ягорлыцкий залив|Ягорлыцкий]], [[Тендровский залив|Тендровский]], [[Джарылгачский залив|Джарылгачский]], [[Каркинитский залив|Каркинитский]], [[Каламитский залив|Каламитский]] и [[Феодосийский залив|Феодосийский]] на Украине, [[Варненский залив|Варненский]] и [[Бургасский залив|Бургасский]] в Болгарии, [[Синопский залив|Синопский]] и [[Самсунский залив|Самсунский]] — у южных берегов моря, в Турции. На севере и северо-западе при впадении рек разливаются [[лиман]]ы. Общая длина береговой линии — 3400 км.
 
  
Ряд участков побережья моря имеют собственные названия: [[Южный берег Крыма]] на Украине, [[Черноморское побережье Кавказа]] в России, [[Румелийский берег]] и [[Анатолийский берег]] в Турции. На западе и северо-западе берега низменные, местами обрывистые; в [[Крым]]у — в основном низменные, за исключением южных гористых берегов и полуострова [[Тарханкут]] на западе. На восточном и южном берегах к морю вплотную подступают отроги [[Кавказские горы|Кавказских]] и [[Понтийские горы|Понтийских]] гор.
+
== Морфологія ==
 +
[[Файл:Dniester liman.jpeg|thumb|210px|''[[Дністровський лиман]]. Знімок з космосу'']]
  
Островов в Чёрном море мало. Самый крупный остров [[Джарылгач (остров)|Джарылгач]], его площадь 62 км². Остальные острова намного меньше, крупнейшие [[Березань (остров)|Березань]] и [[Змеиный (остров)|Змеиный]] (оба площадью менее 1 км²).
+
Площа Чорного моря Воно має приблизно овальну форму, рівнобіжна вісь якої простягається на 1&nbsp;150&nbsp;км, полуденникова (північ&nbsp;— південь) 580&nbsp;км (найкоротша 265&nbsp;км, бо з півночі в море глибоко врізається Кримський півострів). Водна поверхня Чорного моря має 420,3 тис.&nbsp;км², середня глибина&nbsp;— 1&nbsp;300&nbsp;м, найбільша&nbsp;— 2&nbsp;211&nbsp;м, об'єм води&nbsp;— 547,0&nbsp;тис.&nbsp;км³.
  
В Чёрное море впадают следующие крупнейшие реки: [[Дунай (река)|Дунай]], [[Днепр (река)|Днепр]], [[Днестр (река)|Днестр]], а также более мелкие [[Мзымта (река)|Мзымта]], [[Псоу (река)|Псоу]], [[Бзыбь (река)|Бзыбь]], [[Риони (река)|Риони]], [[Кодори (река)|Кодори]] (Кодор), [[Ингури]] (на востоке моря), [[Чорох (река)|Чорох]], [[Кызыл-Ирмак (река)|Кызыл-Ирмак]], [[Эшли-Ирмак (река)|Эшли-Ирмак]], [[Сакарья (река)|Сакарья]] (на юге), [[Южный Буг (река)|Южный Буг]] (на севере).
+
=== Морське дно ===
 +
Дно моря складається з трьох неправильних співосередніх смуг: континентальної мілини ([[шельф]]у), континентального узбіччя ([[континентальний схил|схилу]]) і дна морського басейну (чорноморська [[абісаль]]).
  
== Геология ==
+
* Континентальна мілина&nbsp;— це зовнішня прибережна смуга до менше ніж 200&nbsp;м глибини, слабо похилена вбік моря і прикрита [[третинний період|третинними]] відкладами. Вона охоплює приблизно одну чверть морського дна, найширша на північний захід і при [[Керченська затока|Керченській затоці]].  
[[Файл:Black-sea-hist.png|thumb|Предполагаемые очертания озера, существовавшего на месте Чёрного моря]]
 
[[Файл:Sudak vlasenko.jpg|thumb|[[Судак (город)|Судакская]] бухта (Крым)]]
 
Чёрное море заполняет изолированную впадину, расположенную между Юго-Восточной Европой и полуостровом [[Малая Азия]]. Эта впадина образовалась в эпоху [[миоцен]]а, в процессе активного [[горообразования]], разделившего древний океан [[Тетис]] на несколько отдельных водоёмов (из которых впоследствии, кроме Чёрного моря, образовались [[Азовское море|Азовское]], [[Аральское море|Аральское]] и [[Каспийское море|Каспийское]] моря).
 
  
Одна из гипотез возникновения Чёрного моря (в частности, выводы участников международной океанографической экспедиции на научном судне «[[Акванавт (судно)|Акванавт]]» в 1993) гласит, что 7500 лет назад оно представляло собой самое глубокое на земле пресноводное [[озеро]], уровень был ниже современного на сто с лишним метров. По окончании [[ледниковый период|ледникового периода]] уровень [[Мировой океан|Мирового океана]] поднялся и Босфорский перешеек был прорван. Были затоплены в общей сложности 100 тыс. км² (плодороднейшие земли, уже возделываемые [[люди|людьми]]). Затопление этих обширных земель, возможно, стало прообразом мифа о [[Всемирный потоп|всемирном потопе]]<ref>[http://www.rusk.ru/st.php?idar=308229 Где же ты, Ковчег? Парламентская газета, 18 июля 2003]</ref>. Возникновение Чёрного моря согласно данной гипотезе предположительно сопровождалось массовой гибелью всего пресноводного живого мира озера, продукт разложения которых — [[сероводород]] — достигает высоких концентраций на дне моря<ref name="old.computerra.ru">http://old.computerra.ru/online/firstpage/xterra/news/2000/9/26/1295/for_print.html</ref>.
+
* Континентальний схил&nbsp;— це посередня смуга між континентальною мілиною і дном басейну. Воно позначене стрімким нахилом, кут якого коливається переважно в межах від 5° до 8°. На глибині приблизно 2&nbsp;000&nbsp;м нахил раптово зменшується і переходить у дно морського басейну. Поверхня схилу зазвичаї дуже нерівна; вона вкрита шаром [[глина|глини]], чорною зверху і ясно-сірою всередині. Забарвлює її [[сірчане залізо]], відкладене у формі дуже дрібних зерен або тоненьких шпильок.
  
Черноморская впадина состоит из двух частей — западной и восточной, разделённых поднятием, являющимся естественным продолжением [[Крымский полуостров|Крымского полуострова]]. Северо-западная часть моря характеризуется относительно широкой [[шельф]]овой полосой (до 190 км). Южное побережье (принадлежащее Турции) и восточное (Грузия) носит более крутой характер, полоса шельфа не превышает 20 км и изрезана целым рядом каньонов и впадин. Глубины у берегов [[Крым]]а и [[Черноморское побережье Кавказа|Черноморского побережья Кавказа]] увеличиваются крайне быстро, достигая отметок свыше 500 м уже в нескольких километрах от береговой черты. Максимальной глубины (2210 м) море достигает в центральной части, к югу от [[Ялта|Ялты]].
+
* Дно морського басейну охоплює близько третини морської площі. Це пласка й одноманітна рівнина, з максимальною глибиною 2&nbsp;211&nbsp;м.
  
В составе горных пород, складывающих дно моря, в прибрежной зоне преобладают грубообломочные отложения: [[галька]], [[гравий]], [[песок]]. С удалением от берега их сменяют мелкозернистые пески и [[алеврит]]ы. В северо-западной части Чёрного моря широко распространены [[ракушечник]]и; для склона и ложа морской впадины обычны пелитовые илы.
+
=== Острови ===
 +
Чорне море має декілька дрібних островів: [[Довгий (острів)|Довгий]], [[Березань]] навпроти [[Дніпровсько-Бузький лиман|лиману]] [[Дніпро|Дніпра]] і [[Зміїний]] проти дельти [[Дунай|Дунаю]].
  
Среди основных полезных ископаемых, залежи которых имеются на дне моря: [[нефть]] и [[природный газ]] на северо-западном [[шельф]]е; прибрежные россыпи [[титаномагнетитовые пески|титаномагнетитовых песков]] ([[Таманский полуостров]], побережье Кавказа).
+
=== Узбережжя ===
 +
Узбережжя моря вирівняне. Єдиний виняток&nbsp;— це [[Кримський півострів]], який видається далеко на південь, ділячи море на західну та східну частини. Північно-західний берег Криму й південний берег континенту замикають єдину велику [[Каркінитська затока|Каркінитську затоку]]. Інші кримські затоки: [[Каламітська затока|Каламітська]] на південному-заході та [[Феодосійська затока|Феодосійська]] на південному-сході берега Криму.
  
== Гидрология и гидрохимия ==
+
* Північно-західне узбережжя низьке й перетяте річками, найбільші з яких [[Дунай]], [[Дністер]], [[Південний Буг|Бог]] і [[Дніпро]]. [[Дельта Дунаю]] низька і болотиста. На північ від неї аж до гирла Дніпра простягається стрімкий кліфовий берег [[Причорноморська низовина|Причорноморської низовини]], порізаний балками і лиманами. Більші [[лиман]]и (Дністра, Бога, Дніпра) сполучені з морем гирлами; менші, що тратять воду в наслідок сильного випарування, кінчаються в замкнених солоних водоймищах. На схід від лиману Дніпра кліф поступово сплощується у лагідно похилі піскові пляжі; на цьому відтинку узбережжя лежать найбільші коси на Чорного моря ([[Джарилгацька коса|Джарилгач]], [[Тендрівська коса|Тендер]] й ін.), що замикають більші чи менші затоки.  
Чёрное море является крупнейшим в мире меромиктическим (с неперемешиваемыми уровнями воды) водоёмом. Верхний слой воды ([[миксолимнион]]), лежащий до глубины 150 м, более прохладный, менее плотный и менее солёный, насыщенный [[кислород]]ом, отделяется от нижнего, более тёплого, солёного и плотного, насыщенного сероводородом слоя ([[монимолимнион]]а) [[хемоклин]]ом (пограничным слоем между аэробной и анаэробной зонами).
 
  
Единого общепризнанного объяснения происхождения [[сероводород]]а в Чёрном море пока нет. Есть мнение, что [[сероводород]] в Чёрном море образуется главным образом в результате жизнедеятельности [[сульфатредуцирование|сульфатредуцирующих]] [[бактерии|бактерий]], резко выраженной [[стратификация|стратификации]] воды и слабого вертикального обмена. Также есть теория, что сероводород образовался в результате [[разложение|разложения]] пресноводных [[животные|животных]], погибших при проникновении солёных средиземноморских вод во время образования [[Босфор]]а и [[Дарданеллы|Дарданелл]]<ref name="old.computerra.ru"/>.
+
* Північно-західне узбережжя [[Кримський півострів|Крим]]у низьке й багате на озера й лаґуни. Південно-західне&nbsp;— пролягає прямовисно до гірських хребтів, воно частково затоплене і творить мальовничий [[ріасовий берег]]. Південно-східний берег Криму пролягає рівнобіжно з [[Кримські гори|горами]], які круто спадають до моря; між горами і морем простягається вузька береговина, дещо розширена при гирлах гірських річок.  
  
Некоторые исследования последних лет позволяют говорить о Чёрном море как о гигантском резервуаре не только сероводорода, но и [[метан]]а, выделяемого, скорее всего, также в процессе деятельности микрорганизмов, а также со дна моря<ref name="vivovoco">[http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/NATURE/02_05/02051926.PDF А. Ю. Леин, М. В. Иванов. Крупнейший на земле метановый водоем. «Природа», № 2, 2005]</ref>.
+
* Східне узбережжя моря починається на півночі низьким і пласким берегом [[Таманський півострів|Таманського півострова]]; далі на південь воно гористе.
  
Водный баланс Чёрного моря складывается из следующих компонент:
+
* Південне узбережжя
* [[атмосферные осадки]] (230 км³ в год);
 
* [[материковый сток]] (310 км³ в год);
 
* поступление воды из Азовского моря (30 км³ в год);
 
* испарение воды с поверхности моря (-360 км³ в год);
 
* вынос воды через пролив Босфор (-210 км³ в год).
 
[[Файл:Blacksea-bg-beach-dinev.jpg|thumb|Прибой на черноморском побережье Болгарии]]
 
Величина осадков, поступления из Азовского моря и речного стока превышает величину испарения с поверхности, вследствие чего уровень Чёрного моря превышает уровень [[Мраморное море|Мраморного]]. Благодаря этому формируется верхнее течение, направленное из Чёрного моря через пролив [[пролив Босфор|Босфор]]. Нижнее течение, наблюдаемое в более низких слоях воды, выражено менее сильно и направлено через Босфор в обратном направлении. Взаимодействие данных течений дополнительно поддерживает вертикальную стратификацию моря, а также используется рыбой для миграций между морями.
 
  
Следует отметить тот факт, что вследствие затруднённого обмена водой с Атлантическим океаном в Чёрном море практически не бывает приливов и отливов.
+
* Південно-західне узбережжя
  
[[Циркуляция вод]] в море охватывает только поверхностный слой воды. Данный слой воды имеет солёность около 18 промилле (в Средиземном — 37 промилле) и насыщен кислородом и иными элементами, необходимыми для деятельности живых организмов. Этот слой в Чёрном море подвержен круговой циркуляции циклонической направленности по всему периметру водоёма. Одновременно в прибрежных частях моря постоянно фиксируются локальные циркуляции воды антициклонической направленности. Температура поверхностных слоёв воды, в зависимости от времени года, колеблется от 8 до 30 [[градус Цельсия|°C]].
+
=== Затоки ===
 +
Найбільші затоки:
 +
* [[Ягорлицька затока|Ягорлицька]]
 +
* [[Тендрівська затока|Тендрівська]]
 +
* [[Джарилгацька затока|Джарилгацька]]
 +
* [[Каркінитська затока|Каркінитська]]
 +
* [[Каламіцька затока|Каламіцька]]
 +
* [[Феодосійська затока|Феодосійська]]
 +
* [[Варненська затока|Варненська]]
 +
* [[Бургаська затока|Бургаська]]
 +
* [[Синопська затока|Синопська]]
 +
* [[Самсунська затока|Самсунська]]
 +
* [[Цемеська затока|Цемеська]]
  
Нижний слой, вследствие насыщенности сероводородом, не содержит живых организмов, за исключением ряда [[Анаэробные организмы|анаэробных]] [[серные бактерии|серных бактерий]] (продуктом жизнедеятельности которых и является сероводород). Солёность здесь возрастает до 22-22,5 промилле, средняя температура составляет ~8,5&nbsp;°C.
+
=== Кримський півострів та інш. ===
  
В схеме течений Чёрного моря выделяются два огромных замкнутых круговорота с длиной волны 350—400 км. В честь [[океанология|океанолога]] [[Книпович, Николай Михайлович|Николая Книповича]], который первым описал эту схему, её назвали «Очки Книповича»<ref name="Knipovich"> См. [http://esimo.oceanography.ru/esp2/index/index/esp_id/10/section_id/6/menu_id/1194 esimo.oceanography.ru — Черное море / Гидрология / Гидрологический режим / Соленость воды ], [http://www.nkj.ru/archive/articles/4019/ Сюрпризы Природы // Наука и Жизнь, № 2, 2006 год]</ref>.
+
== Клімат ==
 +
[[Файл:BlackSea-1.A2003105.1035.250m.jpg|міні|праворуч|210пкс|''Хмарний покрив над Чорним морем [[25 квітня]] [[2003]] року'']]
 +
Докладніше дивіться: ''[[Клімат Чорного моря]]''
  
== Климат ==
+
У зв'язку з середньоконтинентальним положенням моря клімат його переважно континентальний. Лише південне узбережжя [[Кримський півострів|Крим]]у і південно-західне [[Кавказ]]у захищені горами від холодних вітрів з півночі і під впливом лагідних вітрів з Чорного моря мають м'який [[середземноморський клімат]]. Великий вплив на клімат має [[Атлантичний океан]]. Взимку над ним панують переважно північно-східні вітри, що знижують температуру і спричиняють часті бурі. На північно-східному узбережжі, в околицях [[Новоросійськ]]а, дмуть холодні й бурхливі гірські вітри, так звана [[бора|бора́]]. Північно частина моря має пересічну температуру січня близько —3&nbsp;°C (вона винятково може знижуватися і до —30&nbsp;°C). Прибережні води Чорного моря замерзають на місяць і довше, плиткі затоки, гирла рік і лимани&nbsp;— від 2 до 3 місяців. Південне узбережжя Криму і південно-західне Кавказу, закриті горами від північних вітрів, зберігають свої температури зимою понад 0&nbsp;°C (до +6°+8&nbsp;°C). Пересічна температура липня становить на півночі +22°+23&nbsp;°C, на півдні до +24&nbsp;°C. Найменша сума річних опадів припадає на північно-західне узбережжя&nbsp;— 300&nbsp;мм, найбільша на узбіччях Кавказу&nbsp;— до&nbsp;1&nbsp;500&nbsp;мм.
Климат Чёрного моря, в связи с его среднеконтинентальным положением, в основном [[континентальный климат|континентальный]]. [[Черноморское побережье Кавказа]] и южный берег Крыма защищены горами от холодных северных ветров и вследствие этого имеют мягкий [[средиземноморский климат]], а к юго-востоку от Туапсе — [[влажный субтропический климат]].
 
  
[[Файл:Sunny Beach first meter.jpg|thumb|Пляж на [[Солнечный берег|Солнечном берегу]] (Болгария)]]
+
== Гідрологія ==
Значительное влияние на погоду над Чёрным морем оказывает Атлантический океан, над которым зарождается большая часть циклонов, приносящих на море плохую погоду и бури. На северно-восточном побережье моря, особенно в районе [[Новороссийск]]а, невысокие горы не являются преградой для холодных северных воздушных масс, которые, переваливаясь через них, обуславливают сильный холодный ветер ([[бора]]), местные жители называют его Норд-ост. Юго-западными ветрами обычно в черноморский регион приносятся тёплые и достаточно влажные средиземноморские воздушные массы. Как итог, для большей части территории моря характерна тёплая влажная зима и жаркое сухое лето.
+
=== Морська вода ===
  
[[средняя температура воздуха|Средняя температура]] января в северной части Чёрного моря +2&nbsp;°C, но может опускаться и до −5&nbsp;°C. На территориях, прилегающих к Южному берегу Крыма и побережью Кавказа, зима гораздо мягче: температура редко опускается ниже +5&nbsp;°C. Снег, тем не менее, периодически выпадает в северных районах моря. Средняя температура июля на севере моря — +25 — +27&nbsp;°C. Максимальные температуры не столь высоки благодаря смягчающему действию водного резервуара и обычно не превышают 37&nbsp;°C. Самое тёплое место на побережье Чёрного моря побережье Кавказа, в частности город [[Гагра]] на территории современной [[Абхазия|Абхазии]] (среднегодовая температура +17&nbsp;°C).
+
Пересічний об'єм води Чорного моря становить 547&nbsp;000 км³. На нього впливають такі складові елементи:
 +
* + [[опади]]&nbsp;— 230&nbsp;000&nbsp;км³,  
 +
* + стік континентальних вод&nbsp;— 310&nbsp;000&nbsp;км³,  
 +
* + приплив з Азовського моря&nbsp;— 25&nbsp;000&nbsp;км³,
 +
* - втрата через випаровування з поверхні&nbsp;357&nbsp;000&nbsp;км³,
 +
* - витік через Босфор&nbsp;— 208&nbsp;000&nbsp;км³.
  
Наибольшее количество [[Атмосферные осадки|осадков]] в черноморском регионе выпадает на побережье [[Кавказ]]а (до 1500 мм в год), наименьшее — в северо-западной части моря (около 300 мм в год). Облачность за год в среднем составляет 60 % с максимумом зимой и минимумом летом.
+
Дивлячись на відносно молодий геологічний вік моря і завдяки великому допливові прісних вод, що їх приносять річки, також опріснені води з Азовського моря, солоність води Чорного моря є майже на 50% нижча від солоності [[Світовий океан|океану]]. Вона найнижча (13‰) на північному заході та збільшується до 17—18‰ в інших частинах. Солоність змінюється також з глибиною; вона найменша у верхньому шарі й зростає до ~22‰ на глибині 730&nbsp;м; глибше залишається майже така сама до самого дна.
  
Воды Чёрного моря, как правило, не подвержены замерзанию. Температура воды не опускается ниже +8&nbsp;°C
+
За температурним показником води моря розподіляються на два нерівні шари: верхній — до глибини приблизно 60—80&nbsp;м і нижчий від 80&nbsp;м до самого дна, який зберігає майже незмінну температуру&nbsp;— близько +9&nbsp;°C. Взимку температура води верхнього шару зростає від поверхні до глибини 500&nbsp;м, влітку вона знижується. Вертикальні зміни температури нерівномірні. На поверхні вона найнижча в лютому: від&nbsp;0,5&nbsp;°C на півночі (тут прибережні води покриваються кригою, що сягає 10—20&nbsp;км від берега, а часом навіть більше), до +5&nbsp;°C +8&nbsp;°C на півдні. Найвищу температуру має вода в серпні: від +20&nbsp;°C на півночі до +25&nbsp;°C і вище на півдні. Вода в Азовському морі нагрівається до +26 +27&nbsp;°C, у [[лиман]]ах навіть до +30&nbsp;°C.
  
== Флора и фауна ==
+
[[Густина]] морської води залежить від її солоності і температури. Вона найменша при гирлах річок і біля Керченської затоки (пересічно 1&nbsp;010&nbsp;— 1&nbsp;014 Гр/л і зростає в бік відкритого моря та вглиб (на глибині близько 80&nbsp;м&nbsp;1&nbsp;020 Гр/л), далі залишається майже така сама до дна.
Растительный мир моря включает в себя 270 видов многоклеточных зелёных, бурых, красных донных [[водоросли|водорослей]] ([[цистозира]], [[филлофора]], [[зостера]], [[кладофора]], [[ульва]], [[энтероморфа]] и др.). В составе [[фитопланктон]]а Чёрного моря — не менее шестисот видов. Среди них динофлагелляты — панцирные жгутиконосцы (''[[Prorocentrum micans]]'', ''[[Ceratium furca]]'', [[маленькая скрипсиелла]] ''Scrippsiella trochoidea'' и др.), динофлагелляты ([[динофизис]], [[протоперидиниум]], [[александриум]]), различные [[диатомовые водоросли]] и др.
 
  
[[Файл:Pleuronectes platessa.jpg|thumb|Камбала-глосса]]
+
З різних газів морської води найважливішим є [[кисень]] (O), який підтримує органічне життя. Його кількість у верхньому прошаркі води сягає 4—7&nbsp;см³/л води. Зі зростанням глибини швидко зменшується до 0,5&nbsp;см³, на глибині близько 200&nbsp;м. Така кількість не достатньо для підтримки органічного життя, тому воно зникає, за винятком кількох видів бактерій ([[мікроспора естуарії]]). Другу перешкоду для розвитку організмів нижче 200&nbsp;м глибини становить висока кількість [[сірководень|сірководню]] (H<sub>2</sub>S), яка зростає до 6—7 см³ на літр води на глибині 2&nbsp;000&nbsp;м.
[[Фауна]] Чёрного моря заметно беднее, чем Средиземного. В Чёрном море обитает 2500 видов животных (из них 500 видов [[одноклеточные|одноклеточных]], 160 видов [[Позвоночные|позвоночных]] — [[рыбы|рыб]] и [[млекопитающие|млекопитающих]], 500 видов [[ракообразные|ракообразных]], 200 видов [[моллюски|моллюсков]], остальное — [[беспозвоночные]] разных видов), для сравнения, в Средиземном — около 9000 видов. Среди основных причин относительной бедности животного мира моря:
 
* широкий диапазон солёности воды
 
* умеренно холодная вода
 
* наличие сероводорода на больших глубинах.
 
  
В связи с этим Чёрное море подходит для обитания достаточно неприхотливых видов, на всех стадиях развития которых не требуются большие глубины.
+
Прозорість води доходить пересічно до 16—22 м глибини. Вона є низькою в прибережних районах (2—3 м) і високою в центральних частинах моря (20—27 м).
  
На дне Чёрного моря обитают [[Мидия (моллюск)|мидии]], [[устрица|устрицы]], [[пектен]], а также моллюск-хищник [[рапана]], занесённый с кораблями с Дальнего Востока. В расщелинах прибрежных скал и среди камней живут многочисленные [[краб]]ы, имеются [[креветки]], встречаются различные виды [[Медуза (биология)|медуз]] (наиболее распространены [[корнерот]] и [[аурелия]]), [[актинии]], [[губки]].
+
=== Рухи води ===
  
Среди рыб, водящихся в Чёрном море: различные виды [[Бычок (рыба)|бычков]] (бычок-головач, бычок-кнут, бычок-кругляк, бычок-мартовик, бычок-ротан), азовская хамса, черноморская хамса ([[Анчоусы|анчоус]]), [[акула-катран]], [[камбала-глосса]], [[камбала-калкан]], [[кефаль]] пяти видов, [[луфарь]], [[мерлуза]] (хек), [[морской ёрш]], [[барабуля]] (обыкновенная черноморская султанка), [[пикша]], [[скумбрия]], [[ставрида]], черноморско-азовская [[сельдь]], черноморско-азовская [[тюлька]], [[сарган]], [[морской конёк]] и др. Встречаются [[Осетрообразные|осетровые]] (белуга, севрюга, черноморско-азовский (русский) и атлантический осетры).
+
Поверхня води Чорного моря переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час [[буревій|буревіїв]] вони можуть зростати до висоти 15&nbsp;м і більше та загрожувати малим суднам. [[Приплив]]и і відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10&nbsp;см висоти.
  
[[Файл:Bottlenose Dolphin KSC04pd0178.jpg|thumb|Дельфин-[[афалина]]]]
+
На Чорному моріій є два роди [[морська течія|морських течій]]:
Среди опасных рыб Чёрного моря — [[морской дракончик]] (наиболее опасная — ядовиты колючки спинного плавника и жаберных крышек), черноморская и заметная [[скорпена|скорпены]], [[хвостоколовые|скат-хвостокол]] ([[морской кот]]) с ядовитыми шипами на хвосте.
+
* поверхневі, спричинені [[циклон]]ним типом вітрів;
 +
* подвійні течії в [[Босфорська протока|Боспорській]] та [[Керченська протока|Керченській протоках]], спричинені обміном вод різної густоти між двома суміжними морськими басейнами.  
  
Из птиц распространены [[чайки]], [[буревестники]], [[утка-нырок|утки-нырки]], [[бакланы]] и ряд других видов. Млекопитающие представлены в Чёрном море двумя видами [[Дельфиновые|дельфинов]] ([[Дельфины-белобочки|дельфином-белобочкой]] и [[Афалины|афалиной]]), азово-черноморской обыкновенной [[морская свинья|морской свиньёй]] (нередко называемой азовским дельфином), а также [[Белобрюхий тюлень|белобрюхим тюленем]].
+
Поверхневі течії творять два замкнені кільця. Ширина західного кільця проти [[річкова дельта|дельти]] Дунаю сягає близько 100&nbsp;км; воно звужується на південь. Швидкість близзько 0,5&nbsp;км/год. Ширина східного кільця замкнена в межах 50&nbsp;— 100&nbsp;км, швидкість течії до 1 км/год.
  
Некоторые виды животных, не обитающие в Чёрном море, зачастую заносятся в него через проливы Босфор и Дарданеллы течением либо приплывают самостоятельно.
+
Подвійна течія в Боспорській протоці&nbsp;— це обмін вод між Чорним і Мармуровим морями. Менш солона й легша вода Чорного моря плине як верхня течія до Мармурового зі швидкістю 1—2&nbsp;м/с. Взамін, солоніша і густіша вода Мармурового тече нижньою течією на глибині 50—120&nbsp;м до Чорного зі швидкістю 4 — 6 м/с. Друга подвійна течія&nbsp;— це течія між Чорним і Азовським морем: солоніша вода з Чорного моря переливається нижньою течією до Азовського, а опріснена вода&nbsp;— верхньою течією назустріч з Азовського.
  
== История изучения ==
+
Крім горизонтальних течій існують вертикальні рухи, але вони обмежені верхнім шаром води&nbsp;приблизно 80&nbsp;м.
История изучения Чёрного моря началась ещё в античные времена, вместе с плаваниями греков, основавших на берегу моря свои поселения. Уже в IV веке до нашей эры составлялись периплы древние [[лоция|лоции]] моря. В дальнейшем, имеются отрывочные сведения о плаваниях купцов из [[Великий Новгород|Новгорода]] и [[Киев]]а в [[Константинополь]].
 
  
Ещё одной вехой на пути исследования Чёрного моря стало плавание корабля «Крепость» из Азова в Константинополь в 1696. Пётр I, снаряжая судно в плавание, дал [[Наказ (правовой акт)|наказ]] производить по пути его движения картографические работы. В итоге был составлен ''«прямой чертеж Черного моря от Керчи до Царя Града»'', проведены замеры глубин.
+
=== Ріки, що впадають ===
 +
[[Дунай]], [[Дністер]], [[Дніпро]], [[Південний Буг]], [[Мзимта]], [[Ріоні]], [[Кодорі]], [[Інгурі]], [[Чорох]], [[Кизил-Ірмак]], [[Ешлі-Ірмак]], [[Сакар'я]].
  
Более серьёзные исследования Чёрного моря относятся к концу XVIII—XIX векам. В частности, на рубеже этих веков русские учёные академики [[Паллас, Петер Симон|Петер Паллас]] и Миддендорф изучали свойства вод и фауны Чёрного моря. В 1816 появилось описание Черноморского побережья, выполненное [[Беллинсгаузен, Фаддей Фаддеевич|Ф. Ф. Беллинсгаузеном]], в 1817 была выпущена первая карта Чёрного моря, в 1842 — первый [[атлас географический|атлас]], в 1851 — лоция Чёрного моря.
+
== Рослинний і тваринний світ ==
 +
[[Файл:Bottlenose Dolphin KSC04pd0178.jpg|міні|праворуч|200пкс|''[[афаліна|Дельфін-афаліна]]<br /> (Tursiops truncatus ponticus)'']]
 +
[[Файл:Pleuronectes platessa.jpg|міні|праворуч|200пкс|''[[Камбала-глосса]] <br />(Pleuronectes platessa)'']]
  
Начало систематическим научным исследованиям Чёрного моря положили два события конца XIX века изучение босфорских течений (1881—1882) и проведение двух океанографических глубиномерных экспедиций (1890—1891).
+
Найособливішою характеристикою Чорного моря є відсутність органічного життя у водах на глибині нижче 150&nbsp;200&nbsp;м через шар [[сірководень|сірководню]], за винятком кількох анаеробних бактерій. Життя зосереджене головним чином в мілких водах [[континентальний шельф|континентального шельфу]] і в річкових [[гирло|гирлах]] північно-західної частини моря.
  
С 1871 в [[Севастополь|Севастополе]] действует биологическая станция (ныне [[Институт биологии южных морей]]), занимавшаяся систематическими исследованиями живого мира Чёрного моря. В конце XIX века экспедиция под руководством [[Шпиндлер, Иосиф Бернардович|И. Б. Шпиндлера]] открыла насыщение глубинных слоёв моря сероводородом; позднее участник экспедиции известный русский химик [[Зелинский, Николай Дмитриевич|Н. Д. Зелинский]] дал объяснение этому явлению.
+
=== Флора ===
  
Изучение Чёрного моря продолжилось и после [[Октябрьская революция 1917 года в России|Октябрьской революции 1917 года]]. В 1919 в [[Керчь|Керчи]] организуется [[ихтиология|ихтиологическая]] станция (позднее преобразована в Азово-Черноморский институт рыбного хозяйства и океанографии, сейчас [[Южный научно-исследовательский институт морского рыбного хозяйства и океанографии]] (ЮгНИРО)). В 1929 в Крыму, в [[Кацивели]], открывается морская гидрофизическая станция (сейчас филиал севастопольского [[Морской гидрофизический институт|Морского гидрофизического института]] [[Национальная академия наук Украины|Национальной академии наук Украины]]).
+
Рослинний світ представлений [[фітопланктон]]ом, що складається приблизно з 350 видів [[одноклітинні|одноклітинних]] організмів, 280 видів донних [[макрофіти|макрофітів]], кількох видів трав і морських [[зелені водорості|зел]]. Промислове значення має морське зело [[філофора рубенс]], що покриває понад 15&nbsp;000&nbsp;км² морського дна і нагромаджує понад 5&nbsp;млн тон біомаси. На мулистих і піскових відкладах спокійних заток росте морська трава [[зостера]], багата на колонії риб.
  
В России основной научно-исследовательской организацией, ведущей изучение Чёрного моря, является Южное отделение [[Институт океанологии им. П. П. Ширшова РАН|Института океанологии РАН]] ([[Геленджик]], Голубая бухта) и ряд других.
+
=== Фауна ===
 +
 
 +
Тваринний світ Чорного моря бідний на види порівняно з [[Середземне море|середземноморською]] фауною (2&nbsp;тис. проти  6 тис. видів). Фауна моря нараховує близько 350 видів [[одноклітинні|найпростіших]] тварин, 650 видів [[ракоподібні|ракових]], понад 200 видів [[молюски|м'якунів]], близько 160 видів риб і 4 ссавців: [[Звичайний тюлень-монах|тюлень]] (''Monachus monachus'') і три види [[дельфін]]ів. Ссавці і риби мають промислове значення. Рибальство дає великі улови [[осетрові|осетрових]], [[скумбрія|скумбрії]], [[сардель|сарделі]], [[оселедець|оселедців]], [[шпрот]]ів, [[хамса|хамси]], [[сарган]]а й ін.
 +
 
 +
<center>
 +
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
 +
|-
 +
|[[Файл:black_sea_fauna_goby_01.jpg|border|180px|]]
 +
|[[Файл:black_sea_fauna_stingray_01.jpg|border|180px|]]
 +
|[[Файл:Black_sea_mullus_barbatus_ponticus_01.jpg|border|180px|]]
 +
|[[Файл:Black_Sea_fauna_Seahorse.JPG|border|180px|]]
 +
|-
 +
|<div style='text-align: center;'><small>[[Бичкові|Бичок]] <br /> (Gobiidae)</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>[[Хвостокол|Морський кіт]] <br />(''Dasyatis pastinaca'')</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>[[Чорноморська барабулька]] <br />(''Mullus barbatus ponticus'')</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>[[Морський коник]]<br /> біля [[Румунія|румунського]] узбережжя</small></div>
 +
|}
 +
</center>
 +
 
 +
<center>
 +
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
 +
|-
 +
|[[Файл:black_sea_fauna_jelly_01.jpg|border|100px|]]
 +
|[[Файл:Black_sea_fauna_blue_sponge.jpg|border|120px|]]
 +
|[[Файл:black_sea_fauna_actinia_02.JPG|border|120px|]]
 +
|[[Файл:black_sea_fauna_actinia_01.jpg|border|120px|]]
 +
|[[Файл:Black_sea_fauna_hermit_crab_01.JPG|border|180px|]]
 +
|-
 +
|<div style='text-align: center;'><small>[[Медуза]] <br /> біля [[Румунія|румунського]] узбережжя</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>Голуба губка</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>[[Актинія]]</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>[[Актинія]]</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>[[Рак-пустельник]] <br />(Paguroidea)</small></div>
 +
|}
 +
</center>
 +
 
 +
== Історія ==
 +
=== Античність ===
 +
Зв'язки Північного Причорномор'я з Півднем відомі з праісторичних часів, ще з доби [[Елада|егейської культури]]. Вже в 2 тисячолітті тут оперували грецькі [[пірат]]и й купці, які згодом створили на північних берегах моря купецькі факторії, що перетворилися у [[6 століття до н.е.|VI]]&nbsp;— [[5 століття до н.е.|V]] століттях до Христа на міста-держави. Найважливіші з них: [[Тіра]], [[Ольвія]], [[Керкинітида]] ([[Євпаторія]]), [[Херсонес]], [[Фанаґорія]], [[Танаїс]] та ін. Північне Причорномор'я тоді населяли [[скіфи]], що їх згодом замінили [[сармати]]. Основою народного господарства грецьких міст була торгівля сільськогосподарськими продуктами, головно [[пшениця|пшеницею]], яку експортували до Греції, а завозили [[вино]], [[олія|олію]] і предмети розкоші для скитської верхівки (вироби мистецького промислу, тканини тощо). Впливи високорозвиненої грецької культури сягали за посередництвом грецьких міст углиб східної околиці Європи. З грецьких місь і міських поселень обабіч [[Керченська протока|Керченської протоки]] у [[6 століття до н.е.|VI]]&nbsp;— [[5 століття до н.е.|V]] століттях до Христа постало [[Боспорське царство]] з столицею в [[Пантікапей|Пантікапеї]]. У [[2 століття до н.е.|II]]&nbsp;— [[1 століття до н.е.|I]] століттях до нової ери воно стало частиною [[Понтійське царство|Понтійського царства]], а з [[1 століття|I]] століття [[Римська імперія|Римської імперії]]. Саме на той час припадає другий період економічного і культурного розвитку Північного Причорномор'я.
 +
 
 +
Наскок [[готи|готів]] у [[3 століття|III столітті]], які увійшли в Причорномор'я й знищили більшість грецьких міст, а з [[4 століття|IV століття]] велике переселення [[тюркські народи|тюрко-монгольських]] народів з [[Азія|Азії]] в причорноморські степи і далі на захід та занепад Римської імперії спричинили занепад майже всіх міст узбережжя; найбільших втрат завдав їм наскок [[гуни|гунів]] у сер. [[4 століття|IV століття]]. За ними перейшли Північного Причорномор'я [[болгари]], [[авари]] й [[угорці]]. У [[9 століття|IX столітті]] [[Візантія]] (Східна Римська імперія) заволоділа уцілілими в [[Кримський півострів|Крим]]у грецькими колоніями (найбільше з них — Херсонес).
 +
{{Античні поселення Північного Причорномор'я}}
 +
 
 +
=== Середньовіччя ===
 +
[[Файл:Diego-homem-black-sea-ancient-map-1559.jpg|thumb|210px|''Карта Чорного моря від [[1559]] року'']]
  
[[Файл:Вид на Одесский порт 1.jpg|thumb|В порту Одессы]]
+
За ранньої доби української історії західне Причорномор'я заселяли предки східних слов'ян&nbsp;— [[анти]], а пізніше літописні племена [[уличі]] і [[тиверці]]. Перші київські князі [[Аскольд]], [[Олег Віщий|Олег]], [[Ігор Старий|Ігор]], [[Ольга (княгиня)|Ольга]], [[Святослав Ігоревич|Святослав]] і [[Володимир Великий|Володимир]] здобули і поширили доступ до Чорного моря, навіть виявили морську експансію: морські походи на [[Царгород]] ([[860]]), а далі походи Олега ([[911]]) й Ігоря ([[945]]) на Візантію, які закінчилися вигідним для Руси торгівельними договорами. Для закріплення доступу до моря збудовано ряд городів: [[Олешшя]] над гирлом Дніпра, [[Пересічень]]&nbsp;— правдоподібно над нижньою течією рік Дністра і Прута, [[Руський порт]] у гирлі Дону; в кін. [[9 століття|IX]] століття [[Тмуторокань]] у гирлі [[Кубань (річка)|Кубані]], що стала центром [[Тмутороканське князівство|Тмутороканського князівства]]. Намагання князя Святослава створити другий руський причілок у гирлі Дунаю в боротьбі з [[Болгарія|Болгарією]] і [[Візантія|Візантією]] не мали успіху. Князь Володимир намагався здобути від Візантії південний Крим, завоював Херсонес ([[Херсонес Таврійський|Корсунь]]), який однак не залишився в його володінні; та Київська держава здобула для себе природний морський кордон (вперше природний кордон українського народу), забезпечила русько-візантійську торгівлю і відкрила на Русь шлях впливам візантійської культури.
  
== Экономика ==
+
Зв'язок Київської держави з Чорним морем послабили орди кочовиків, які напливали зі сходу на причорноморські степи: з початку [[10 століття|X]] століття [[печеніги]], потім на недовгий час [[торки]] і з сер. [[11 століття|XI]] століття [[половці]]. Лише значними потугами продовжував Київ сполучення Дніпром з Чорним морем. Вже з середини [[13 століття|XIII]] сторіччя була втрачена Тмуторокань, що нею заволоділа Візантія. Краще сполучення з морем мало [[Галицьке князівство]], згодом [[Галицько-Волинська держава]], які мали пристані [[Білгород-Дністровськ|Білгород]] і Малий Галич ([[Ґалац]]).
  
=== Транспортное значение ===
+
[[Татаро-монгольська навала]] ([[1240]][[1241]]) відірвала Україну від моря, хоч сліди українських поселень залишилися. Тоді ж на берегах постали італійські ([[Генуезька республіка|ґенуезькі]] й [[Венеціанська республіка|венеційські]]) колонії: [[Кафа]]&nbsp;— [[Теодосія]] і [[Судак]] у Криму, [[Тана]] в гирлі Дону, [[Акерманська фортеця|Білгород-Монкастро]] в гирлі Дністра, через які проникали на українські землі не тільки західно-европейські товари, але й культурні впливи. Італійські міста визнавали зверхність нового володаря Криму і Причорномор'я&nbsp;— татарської [[Золота Орда|Золотої Орди]].
Велико транспортное значение Чёрного моря для экономики государств, омываемых этим водоёмом. Существенный объём морских перевозок составляют рейсы [[танкер]]ов, обеспечивающих экспорт [[нефть|нефти]] и [[нефтепродукты|нефтепродуктов]] из портов России (в первую очередь из [[Новороссийск]]а и [[Туапсе]]) и портов Грузии ([[Батуми]]). Впрочем, объёмы вывоза [[углеводороды|углеводородов]] существенно сдерживаются ограниченной пропускной способностью проливов Босфор и Дарданеллы. В [[Ильичёвск]]е создан крупнейший нефтетерминал по приёму нефти в рамках [[Нефтепровод Одесса — Броды|нефтепровода Одесса — Броды]]<ref>Нефтепровод планируется продлить до польского города [[Плоцк]] для транспортировки нефти далее до порта Гданьск, таким образом создав трансъевропейский маршрут Одесса — [[Гданьск]]</ref>. Также существуют проекты строительства нефтепроводов [[Трансбалканский трубопровод|Бургас — Александруполис]] и [[Нефтепровод Самсун — Джейхан|Самсун — Джейхан]] в обход Черноморских проливов. Нефтетерминалы Новороссийска способны принимать [[супертанкер]]ы.
 
  
Помимо нефти и продуктов её переработки, из российских и украинских портов Чёрного моря вывозятся металлы, [[минеральные удобрения]], машины и оборудование, лес, [[пиломатериалы]], зерно и др. Основные объёмы ввоза в черноморские порты России и Украины приходятся на потребительские товары, продукты питания, ряд сырьевых товаров и др.
+
Наприкінці [[14 століття|XIV]] сторіччя, користаючи з ослаблення Золотої Орди, литовський князь [[Витовт]] відібрав у татар частину Півдня України і поширив свої володіння над Чорним морем, що й уможливило відновити українські колонізаційні заходи, зокрема простежується багато новозаснованих укріплень і митних городів над долішніми течіями Дніпра ([[замок Св. Івана]]), Дністра, Бога, порт у [[Хаджибей|Хаджибеї]] та ін. Ці тимчасові здобутки були втрачені, коли після розпаду Золотої Орди до влади прийшли більше аґресивні орди (середина [[15 століття|XV]] сторіччя): [[Велика Орда]] і зокрема [[Кримське ханство|Кримський ханат]] Останній опанував Крим та більшість північного Причорномор'я і у [[1478]] році визнав зверхність нової потуги&nbsp;— [[Османська імперія|Туреччини]]. У [[1453]] Туреччина захопила Царгород і наприкінці [[15 століття|XV]] століття утвердилася на всьому Чорному морі, що стало відтоді майже на 300 літ її внутрішнею водоймою. Туреччина опанувала й італійські колонії, а [[Молдавське князівство|Молдавія]] стала її [[васал]]ом. Туреччина заснувала над морем фортеці [[Аккерман]] (Білгород) та [[Очаків]]; над нижнім Дніпром постали татарські укріплення. Разом з цим Чорне море перестало бути для України вікном у світ. У висліді татарських наскоків частина лісостепової України була спустошена, і постійно заселена українцями територія відсунулася так далеко від морів, як ніколи перед тим. Виявом самооборони українців було [[козацтво]], зокрема [[Запорізька Січ]] (з сер. [[16 століття|XVI]] сторіччя), яка не тільки спинила наскоки татар, але й сама перейшла до нападів (зокрема [[1589]]—[[1621]]) на своїх [[Чайка (човен)|чайка]]х на прибережні татарські й турецькі міста: [[Євпаторія|Євпаторію]], [[Синоп]], [[Трапезунд]], на фортеці при гирлі Дунаю ([[Аккерман|Білгород]], Кілію, [[Ізмаїл]]), досягаючи навіть передмість [[Стамбул]]у.
  
В черноморском бассейне широко развиты контейнерные перевозки, существуют крупные контейнерные терминалы. Разиваются перевозки с помощью [[лихтер]]ов; работает железнодорожные [[паромная переправа|паромные переправы]] [[Ильичёвск]] ([[Украина]]) — [[Варна]] ([[Болгария]]) и [[Ильичёвск]] ([[Украина]]) — [[Батуми]] ([[Грузия]]). Развиты в Чёрном море и морские пассажирские перевозки (впрочем, после распада [[СССР]] их объём значительно снизился).
+
=== Російська експансія ===
 +
[[Файл:Aivaz theodosia.jpg|right|thumb|210px|''[[Іван Айвазовський]]. Чорноморський флот в Феодосійській бухті. [[1839]]'']]
  
Через Чёрное море проходит международный транспортный коридор [[TRACECA]] (Transport Corridor Europe Caucasus Asia, Европа Кавказ — Азия). Черноморские порты являются конечными пунктами ряда [[Панъевропейский транспортный коридор|Панъевропейских транспортных коридоров]].
+
Значні політичні зміни в басейні Чорного моря почалися в кінці [[17 століття|XVII]] століття коли [[Московська держава|Москва]], користаючи з ослаблення [[Османська імперія|Османської імперії]], в ряді воєн з нею змогла здійснити свої плани: здобути доступ до теплих морів і захопити турецькі володіння на північному Причорномор'ї. Спершу Московське царство здобуло турецько-татарські фортеці на долішнім [[Дон]]у ([[1695]]), потім фортецю [[Азов]]. У ряді воєн з Туреччиною ([[1735]][[1739]], [[1768]][[1774]], [[1787]][[1791]]) Росія витиснула її з Північного Причорномор'я (зокрема на підставі [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|Кучук-Кайнарджійського мирного договору]] ([[1774]]) і у [[1783]] заволоділа всім [[Кримське ханство|Кримським ханством]]. У [[1812]] році до Російської імперії приєднано і Причорномор'я між Дністром і Дунаєм ([[Бесарабія]]). Ліквідація Кримського ханства дозволила його швидку колонізацію українцями (почасти росіянами, менше болгарами, німцями, греками). Таким чином українська етнографічна територія значно збільшилася (нові землі: Південна Україна ([[Новоросія]], [[Таврія]], [[Кубань]]), і вона по віках перерви вже назавжди здобула природний морський кордон та зв'язок зі світом. У [[19 століття|XIX]] столітті важливою подією в історії регіону була [[Кримська війна]] ([[1853]]—[[1856]]).
  
Наиболее крупные города-порты на Чёрном море:
+
=== XX століття ===
* {{Флаг России}} [[Новороссийск]], [[Сочи]], [[Туапсе]] ([[Россия]]);
+
Відроджена українська держава [[1917]] року охопила чорноморське узбережжя від гирла Дністра до Криму й Азовського моря по [[Маріуполь|Маріупіль]]. Військо [[УНР]] зайняло Крим у квітні [[1918]], але мусило його покинути на вимогу німців. Це й спричинило втрату Україною Чорноморського флоту у Севастополі, який вже підняв українські прапори. За гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|П. Скоропадського]] Крим визнав українську зверхність, закріпленню якої перешкодили дальші події.
* {{Флаг Болгарии}} [[Бургас]], [[Варна]] ([[Болгария]]);
 
* {{Флаг Грузии}} [[Батуми]], [[Поти]] ([[Грузия]]);
 
* {{Флаг Абхазии}}/{{Флаг Грузии}} [[Сухум]] ({{НП в Абхазии}})
 
* {{Флаг Румынии}} [[Констанца]] ([[Румыния]]);
 
* {{Флаг Турции}} [[Самсун]], [[Трабзон]] ([[Турция]]);
 
* {{Флаг Украины}} [[Одесса]], [[Евпатория]], [[Ильичёвск]], [[Южный (Одесская область, Украина)|Южный]], [[Керчь]], [[Севастополь]], [[Ялта (Крым)|Ялта]] ([[Украина]]).
 
  
По реке [[Дон (река)|Дон]], впадающей в Азовское море, проходит речной водный путь, соединяющий Чёрное море с [[Каспийское море|Каспийским морем]] (через [[Волго-Донской судоходный канал]] и [[Волга (река)|Волгу]]), с [[Балтийское море|Балтийским морем]] и [[Белое море|Белым морем]] (через [[Волго-Балтийский водный путь]] и [[Беломорско-балтийский канал]]). Река [[Дунай (река)|Дунай]] через систему каналов соединена с [[Северное море|Северным морем]].
+
З кінця [[1918]] по кінець [[1920]] року північне узбережжя Чорного моря було територією боротьби між Армією УНР (1918&nbsp;— 1919), [[більшовики|більшовиками]], французьким десантом, військом [[Денікін Антон Іванович|Денікіна]], а згодом [[Врангель Петро Миколайович|Вранґеля]], а також українськими повстанцями. З кінця [[1920]] року все узбережжя опинилося в руках більшовиків: воно увійшло до складу [[УСРР]], Крим і Кавказький берег до складу [[РРФСР]]; узбережжя між Дунаєм і Дністром ([[Бессарабія]]) окупувала [[Румунія]] до літа [[1940]], коли воно було приєднане до УРСР.
  
[[Файл:Odesa bazaar (5) sprats .JPG|thumb|Рыба (килька, или шпрот) на одесском базаре]]
+
За німецько-радянської війни [[1941]]&nbsp;— [[1945]] років, німецьке військо окупувало Крим від [[1941]]&nbsp;— [[1942]] до другої половини [[1943]]&nbsp;початку [[1944]]. У [[1954]] році Кримську область приєднано до [[УССР]].
По дну Чёрного моря проложен уникальный глубоководный газопровод «[[Голубой поток]]», соединяющий Россию и Турцию. Длина подводной части газопровода, пролегающей между селом [[Архипо-Осиповка]] на Черноморском побережье Кавказа и побережьем Турции в 60 км от города Самсун, 396 км. Существуют планы расширения мощности газопровода путём прокладки дополнительной ветви трубы.
 
  
=== Промышленное рыболовство ===
+
=== Статус проток ===
Промысловое значение в Чёрном море имеют следующие виды рыб: кефаль, анчоус (хамса), скумбрия, ставрида, судак, лещ, осетровые, сельди. Основные рыболовные порты: Одесса, Керчь, Новороссийск и др.
+
Довгий час не був вирішений міжнародно-правний статус [[Чорноморські протоки|чорноморських проток]] [[Босфор]]у і [[Дарданелли|Дарданелл]]ів та розташованого між ними [[Мармурове море|Мармурового моря]], які були у володінні Туреччини. На підставі [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|Кучук-Кайнарджійського мирного договору]] ([[1774]]) [[Російська імперія]] дістала від [[Османська імперія|Туреччини]] право вільного проходу через [[Чорноморські протоки|протоки]] для торгового флоту. Від [[1821]] року це право одержали й інші держави. Право плавби військових кораблів мали тільки Туреччина і Росія. Після [[Кримська війна|Кримської війни]], на підставі [[Паризький мир (1856)|Паризького мирного договору]], Росія не мала права тримати свій військовий флот на Чорному морі, яке було проголошене нейтральним. Згодом по морю почали плавати воєнні кораблі причорноморських держав, а з деякими обмеженнями й інших держав. Сучасний статус [[Чорноморські протоки|проток]] з невеликими пізнішими змінами регулюють постанови [[Конвенція Монтре|конференції в Монтре]] [[1936]] року; вони передбачають свободу судноплавства по Чорному морю з деякими обмеженнями і для військового флоту.
  
В последние годы XX — начале XXI века рыбный промысел значительно сократился вследствие перевылова рыбы и ухудшения экологического состояния моря. Значительную проблему представляют также запрещенное донное траление и [[браконьерство]], особенно в отношении осетровых. Так, только за второе полугодие 2005 года специалистами Черноморского государственного бассейнового управления охраны водных живых ресурсов Украины («Черноморрыбвод») на территории Крыма было раскрыто 1909 нарушений рыбоохранного законодательства, изъято 33 тонны рыбы, выловленной [[незаконные орудия лова|незаконными орудиями лова]] или в запрещенных местах<ref>[http://fisherman.com.ua/poplavok/number.php?id=87 Рыболовный журнал «Поплавок». № 11-12 (2005)]</ref>.
+
== Чорне море й українці ==
 +
Береги Чорного і [[Азовське море|Азовського]] моря є природними межами українських земель на півдні. Чорне море є природним кордоном України з півдня, одночасно воно пов'язує її зі світом. Цим шляхом від початку її історії проходили з півдня економічні, політичні і культурні впливи; завдяки рікам, що течуть до Чорного моря ([[Дунай]], [[Дністер]], [[Буг]] і насамперед [[Дніпро]], а на східних межах України [[Дон]]), вони могли легко сягати в глибину українських земель. Дніпро і [[Шлях з варяг у греки|Варязький шлях]] були головними артеріями [[Київська Русь|Київської держави]], що сполучали Чорне і Балтійське моря. Над Дніпром і його притоками лежить більшість стародавніх міст Русі-України.
  
[[Файл:Parus rock, common view.jpg|thumb|Галечный пляж близ [[Геленджик]]а; на заднем плане — [[скала Парус]]]]
+
На північному узбережжі Чорного моря перехрещувалися впродовж віків три напрями експансії.
 +
* Народи, що жили на Україні (в [[9 століття|IX сторіччі]] Київська держава), хотіли дійти до Чорного моря.  
 +
* Середземноморські народи (греки, візантійці, італійці) хотіли опанувати найбільше висунену на північ частину моря.
 +
* Але на [[Північне Причорномор'я]] (у степову смугу) споконвіку приходили орди [[кочівник|кочовиків]] з [[Азія|Азії]] і намагалися відсунути від Чорного моря народи, які жили на Причорномор'ї, і знищити колонії середземноморських народів.
  
=== Рекреационное значение ===
+
Так виникали конфлікти за володіння північними берегами Чорного (також Азовського) морів, які тривали століттями. Це й було причиною, що український народ здобув Чорне море як свою тривалу межу пізно: остаточно тільки наприкінці [[18 століття|XVIII сторіччя]].
Благоприятные климатические условия в Причерноморье обуславливают его развитие как важного курортного региона. К крупнейшим курортным районам на Чёрном море относят: [[Южный берег Крыма]] ([[Ялта]], [[Алушта]], [[Судак (город)|Судак]], [[Коктебель]], [[Феодосия]]) на Украине, [[Черноморское побережье Кавказа]] ([[Анапа]], [[Геленджик]], [[Сочи]]) в России, [[Пицунда]], [[Гагра]] в Абхазии, [[Батуми]] в Грузии, [[Черноморское побережье Болгарии]] ([[Золотые пески]] и [[Солнечный берег]]), [[Мамайя]], [[Эфорие]] в Румынии.
 
  
Черноморское побережье Кавказа является основным курортным регионом Российской Федерации. В 2005 году его посетили около 9 млн туристов; в 2006 году, по прогнозам чиновников [[Краснодарский край|Краснодарского края]], данный регион должно было посетить не менее 11-11,5 млн отдыхающих<ref name="rian.ru">http://www.rian.ru/economy/tourism/20060516/48209483.html</ref>. На российском побережье Чёрного моря насчитывается свыше 1000 пансионатов, санаториев и отелей, и их число постоянно растёт<ref name="rian.ru"/>. Естественным продолжением российского Черноморского побережья является побережье [[Абхазия|Абхазии]], важнейшие курорты которой [[Гагра]] и [[Пицунда]] были популярны ещё в [[СССР|советское]] время. Развитие курортной индустрии на Черноморском побережье Кавказа сдерживается относительно коротким (например, по сравнению со Средиземным морем) сезоном, экологическими, транспортными проблемами<ref>[http://news.ntv.ru/137524/video/ С таким экстримом туристы еще не сталкивались] // news.ntv.ru {{проверено|26|5|2009}}</ref>, а в Абхазии — также неопределённостью её статуса и угрозой новой вспышки [[Грузино-абхазский конфликт|военного конфликта]] с Грузией.
+
Сучасну (етнічну) межу українського народу над Чорним морем можна поділити на 4 відтинки:
 +
* від гирла Дунаю до Криму,
 +
* [[Кримський півострів|Крим]] (аж до [[Керченська протока|Керченської протоки]], що з'єднує Чорне з Азовським морем),
 +
* [[Кубань]] до Джубґи — в межах Росії,
 +
* від [[Джубга|Джубги]] до [[Гагра|Гагр]], куди доходить мішана російсько-українська етнічна територія (вже зросійщена).  
  
== Экология и охрана природы ==
+
== Економіка ==
[[Файл:Севастопольская бухта.jpg|thumb|Вид на [[Севастопольская бухта|Севастопольскую бухту]] из [[Севастополь|Севастополя]] (Крым). На переднем плане [[памятник затопленным кораблям]].]]
+
Вигідне положення, недалека відстань від джерел [[вугілля]] ([[Донбас]]), [[залізна руда|залізної]] ([[Кривий Ріг]], [[Керч]]) і [[марганцева руда|марганцевої]] ([[Нікополь]]) руд, зручна доставка ін. сировини стали причиною буйного розвитку промисловості і значного скупчення населення на чорноморському узбережжі. Найбільшими (у дужках число мешканців у тисячах, станом на [[1986]] рік) осередками є [[Одеса]] (1 132), [[Миколаїв]] (493), [[Херсон]] (352), [[Севастополь]] (345), [[Керч]] (163), [[Новоросійськ]] (175)<ref>Дані за статистикою 1986 року.</ref>.
Побережье Чёрного моря и бассейн рек, впадающих в него, являются районами с высоким антропогенным воздействием, плотно заселёнными человеком ещё с античных времён. [[экология моря|Экологическое]] состояние Чёрного моря в целом неблагоприятное.
 
  
Среди основных факторов, нарушающих равновесие в экологической системе моря следует выделить:
+
=== Транспорт ===
 +
Транспортна інфраструктура на півночі Чорного моря почала розвиватись в кінці [[18 століття|XVIII]] століття по захопленні Причорномор'я Російською імперією, водночас з колонізацією краю та спорудженням портів у Херсоні ([[1778]]), Севастополі ([[1784]]), Миколаєві ([[1788]]), Ізмаїлі ([[1790]]) й Одесі ([[1794]]). У [[1828]] році розпочалося судноплавне сполучення між Одесою та Євпаторією. [[1838]] року було засноване ''Чорноморське пароплавне товариство'', а [[1856]]&nbsp;— ''Російське товариство мореплавства''. На розвиток морського транспорту мала великий вплив у [[1860-ті|1860-их]] pоках побудова [[залізниця|залізниць]], які пов'язували чорноморські порти зі Східною Європою. Побудова [[Суецький канал|Суецького каналу]] ([[1867]]) уможливила плавбу по [[Індійський океан|Індійському океанові]]. Чорноморський й Азовський [[флот]]и під російським прапором, станом на [[1913]] рік складався з 416 кораблів, 807 вітрильників і 82 моторних суден, разом 473 000 брутто--тон (42% тоннажу Російської імперії). Українські порти обслуговувались переважно закордонними кораблями, зокрема грецькими. 87 % вантажообігу припадало на експорт і ледве 13 % на імпорт, головним чином через Одесу. Експорт чорноморського басейну:  
 +
* зерно (45 % тоннажу),
 +
* вугілля (20 %),
 +
* руди (8 %),
 +
* метали (2,6 %),
 +
* цукор (2 %),
 +
* будівельні матеріали тощо.
  
* Сильное загрязнение впадающих в море рек, особенно стоками с полей, содержащими минеральные удобрения, в особенности [[нитраты]] и [[фосфаты]]. Это влечёт за собой переудобрение ([[эвтрофикация|эвтрофикацию]]) вод моря, а, как следствие, — бурный рост фитопланктона («цветение» моря — интенсивное развитие [[сине-зелёные водоросли|сине-зелёных водорослей]]), уменьшение прозрачности вод, гибель многоклеточных водорослей.
+
Воєнні події [[1917]]—[[1921]] років спричинили майже повний занепад чорноморського флоту (станом на [[1922]] рік ледве 5 % довоєнного стану&nbsp;— всього 66 кораблів). [[1925]] року вантажообіг становив 2,1&nbsp;млн тон (19 % довоєнного). Керівництво чорноморсько-азовського пароплавства у [[1922]] році було підпорядковане Центральному управлінню морського флоту в Москві; пізніше перейменоване на ''Радянський торговий флот'', у [[1930]] році — на ''Українське чорноморське пароплавство'', а по війні цілковито реорганізоване й підпорядковане [[Міністерство морського флоту СРСР|Міністерству морського флоту СРСР]] ([[1954]]). За перші п'ятирічки чорноморський флот було частково відбудовано й модернізовано. [[1938]] року флотилія нараховувала 167 суден загальним тоннажем 469&nbsp;000&nbsp;тонн і 200 суден місцевого значення. Обіг зріс з 5,8&nbsp;млн тон (1938) до 10,3&nbsp;млн тон (1940); пасажирський рух до 2&nbsp;млн осіб. Ще більше, ніж до [[Жовтнева революція|революції]], експорт переважав над імпортом; обіг із закордоном сягав 1/3 усіх обігів (у [[1914]] році — половина). Змінилися роди вантажів — на перше місце висунулося кам'яне вугілля, далі — нафта, збіжжя, руди, метали, дерево, сіль, будматеріали та ін.
  
* Загрязнение вод нефтью и нефтепродуктами (самыми загрязнёнными районами являются западная часть моря, на которую приходится наибольший объём танкерных перевозок, а также акватории портов). Как следствие, это приводит к гибели морских животных, попавших в нефтяные пятна, а также загрязнению атмосферы за счёт испарения нефти и нефтепродуктов с поверхности воды.
+
За часів [[друга світова війна|Другої Світової війни]] загинула половина чорноморського флоту, зазнали знищення порти (особливо в Одесі й Севастополі). Довоєнного стану досягнуто було лише близько [[1950]] року, і відтоді потужність флоту і пасажирський рух постійно, зростали:
 +
* [[1960]] рік — 19&nbsp;млн тон — 16,6&nbsp;млрд тонно-миль,
 +
* [[1965]] рік — 29&nbsp;млн тон,
 +
* [[1970]] рік — 38,2&nbsp;млн тон,
 +
* [[1978]]рік — 50,3&nbsp;млн тон — 100,5&nbsp;млрд тонно-миль (1/3 [[СРСР]], 2 % світової флотилії).  
  
* Загрязнение вод моря отходами человеческой жизнедеятельности сброска неочищенных или недостаточно очищенных [[Сточные воды|сточных вод]] и т. п.
+
Флот було повністю модернізовано; судна модерних типів збудовано на українських [[корабельня]]х (Миколаїв, Одеса, Херсон, Керч), а також за кордоном. Модернізовано [[порт]]и, побудовано великий порт Іллічівськ біля Одеси, розбудовано транспортний зв'язок із закордоном. Як і до війни, в транспортуванні Чорним морем беруть жваву участь грецькі, англійські, французькі, італійські та ін. кораблі. Важливе значення має водне сполучення Дніпро&nbsp;—&nbsp;Чорне море&nbsp;—&nbsp;Дунай. У малому [[каботаж]]і спеціальне значення має привіз до Одеси вугілля із Маріуполя і нафти та мангану з портів [[Кавказ]]у ([[Поті]], [[Туапсе]], [[Батумі]]). У пасажирському русі найбільше значення має Одеса, сполучена пароплавством з усіма важливішими портами Середземного моря: [[Марсель|Марселем]], [[Венеція|Венецією]], [[Бейрут]]ом та ін., а Дунаєм&nbsp;з [[Будапешт]]ом, [[Бєлград]]ом і [[Відень|Віднем]].
  
* Массовый вылов рыбы.
+
Транспорт [[Нафта|нафти]] та її продуктів, злив у море брудних промислових і побутових [[відходи|відходів]] є причиною забруднення моря, на що тепер звернено увагу науковців та громадскості.
  
* Запрещенное, но повсеместно используемое донное траление, уничтожающее донные биоценозы.
+
=== Головні порти ===
 +
Найбільшим портом (з початку [[19 століття|XIX]]століття) є Одеса; у [[1973]] році її [[вантажообіг]] становив близько 20&nbsp;млн тон, майже половина припадала на (як імпорт так і експорт): нафту і нафтопродукти, далі на руди, вугілля, метали, хімічні речовини. За 25&nbsp;км від Одеси лежить порт [[Іллічівськ]], заснований у [[1950]] році як філіал одеського, від [[1963]] року він став самостійним. Через ці два порти йде різнорідна сировина і промислова продукція. Третім портом (30 км на захід від Одеси) є порт [[Южний]]. При гирлі Дніпра — порт Херсон — розподільний центр дніпровських, морських і залізничних вантажів; він є також важливим пасажирським портом. З порту в Миколаєві вивозять манганові й залізні руди, вугілля; тут і в Севастополі розташовані бази воєнного флоту. Інші великі порти в Криму: Керч, Феодосія та Євпаторія. При гирлі [[Дунай|Дунаю]] — порти [[Ізмаїл]], [[Рені]], [[Джурджулешти]] ([[Молдова]]). На північному Прикавказзі найважливішим портом є Новоросійськ (переважно перевантаження нафти і [[цемент]]у).
  
* Изменение состава, уменьшение количества особей и мутация водного мира под воздействием антропогенных факторов (в том числе замена коренных видов природного мира экзотическими, появляющимися в результате воздействия человека). Так, например, по оценкам специалистов из Одесского отделения ЮгНИРО, только за одно десятилетие (с 1976 по 1987 год) поголовье черноморской афалины сократилось с 56 тысяч до семи тысяч особей<ref>Звери Чёрного Моря. Симферополь: Таврия, 1996. ISBN 5-7780-0773-6</ref>.
+
* {{UKR}} — [[Євпаторія]], [[Керч]], [[Іллічівськ]], [[Южний]], [[Миколаїв]], [[Одеса]], [[Севастополь]], [[Ялта]]
 +
* {{RUS}} — [[Новоросійськ]], [[Сочі]], [[Туапсе]]
 +
* {{GEO}} — [[Батумі]], [[Поті]], [[Сухумі]] (Абхазія)
 +
* {{TUR}} — [[Самсун]], [[Трабзон]]
 +
* {{BUL}} — [[Бургас]], [[Варна (місто)|Варна]]
 +
* {{ROM}} — [[Констанца]]
  
По мнению ряда специалистов экологическое состояние Чёрного моря за последнее десятилетие ухудшилось несмотря на снижение экономической активности в ряде причерноморских стран.
+
== Природні ресурси Чорного моря і Причорномор'я ==
 +
[[Файл:Seas Azov and Black.png|right|thumb|210px|''Чорне море і [[Північне Причорномор'я]]'']]
  
Президент Крымской академии наук Виктор Тарасенко высказывал мнение, что Чёрное море — самое грязное море в мире<ref>http://krim.ws/news/1/2006/11/01/mezhdunarodnyi-den-chernogo-morya-skoro-mozhet-stat-traurnym.html</ref>.
+
Вода лиманів та мілководних заток мас значну кількість солей [[натрій|натрію]] (Na), [[калій|калію]] (K), [[магній|магнію]] (Mg); на їх базі працює [[Сакський хімічний завод]] у Криму. У соляних лиманах (наприклад, [[Куяльницький лиман|Куяльницький]], [[Хаджибейський лиман|Хаджибейський]]) є поклади [[лікувальні грязі|лікувальних грязей]].
  
Для охраны окружающей среды в районе Чёрного моря в [[1998 год]]у было принято соглашение [[ACCOBAMS]] («Agreement on the Conservation of Cetaceans of the Black Sea, Mediterranean Sea and Contiguous Atlantik Area»), где одним из основных вопросов стоит охрана [[Дельфиновые|дельфинов]] и [[китообразные|китов]].
+
=== Промислова риболовля ===
 +
Чорноморський басейн багатий на біологічні ресурси; найбільше значення має вилов риби (близько 1&nbsp;млн тон щороку)<ref>Дані за який рік?</ref>, головним чином [[хамса]], [[білуга]], [[шпрот]]и, [[осетер]], [[севрюга]], [[тюлька]], [[скумбрія]], [[кефаль]], [[лосось]], [[бички]], [[Оселедець (риба)|оселедці]], [[сардина|сардинки]] та ін. Промислове значення мають деякі водорості, з яких одержують [[агар-агар]], [[йод]] тощо, і молюски [[Мідія (молюск)|мідії]] (колись використовувалась як корм для хатніх тварин). На базі цих ресурсів розвинулася харчова і легка промисловість, особливо рибоконсервна (Одеса, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл, Керч та ін.).
  
Основным международным документом, регулирующим вопросы охраны Чёрного моря, является [[Конвенция о защите Чёрного моря от загрязнения]]<ref>[http://www.businesseco.ru/BPravo/DocumShow_DocumID_55315.html Текст Конвенции]</ref>, подписанная шестью черноморскими странами — Болгарией, Грузией, Россией, Румынией, Турцией и Украиной в 1992 в [[Бухарест]]е (Бухарестская конвенция). Также в июне 1994 года представителями [[Австрия|Австрии]], Болгарии, [[Хорватия|Хорватии]], [[Чехия|Чешской Республики]], [[Германия|Германии]], [[Венгрия|Венгрии]], [[Молдавия|Молдавии]], Румынии, [[Словакия|Словакии]], [[Словения|Словении]], Украины и [[Европейский союз|Европейского союза]] в [[София|Софии]] была подписана [[Конвенция о сотрудничестве по защите и устойчивому развитию реки Дунай]]. Как результат указанных соглашений, были созданы [[Черноморская комиссия]] ([[Стамбул]]), и [[Международная комиссия по охране реки Дунай]] ([[Вена (город)|Вена]]). Данные органы выполняют функцию координации природоохранных программ, осуществляемых в рамках конвенций.
+
=== Рекреаційні ресурси ===
 +
Корисні кліматичні умови, наявність піщаних пляжів, краєвиди кримського південного узбережжя, а також згадані лікувальні грязі є причиною, чому чорноморське узбережжя є найважливішим курортним, відпочинковим і туристичним районом України. На берегах Чорного моря відпочивають щороку 10&nbsp;— 12&nbsp;млн осіб. Особливо важливі смуги для курортного господарства: Південне узбережжя Криму з центром у [[Ялта|Ялті]], Одеський курортний район, район [[Евпаторія|Евпаторії]] в Криму і Кавказьке узбережжя Росії, піщані пляжі Болгарії.
  
Ежегодно [[31 октября]] во всех странах Черноморского региона отмечается Международный день Чёрного моря.
+
== Екологія ==
 +
Характерною особливістю Чорного моря є повна (за винятком низки [[анаеробні бактерії|анаеробних бактерій]]) відсутність життя на глибинах понад 150—200 м за рахунок насиченості глибинних шарів води [[сірководень|сірководнем]] (H<sub>2</sub>S).
  
[[Файл:Aivaz theodosia.jpg|thumb|[[Айвазовский, Иван Константинович|И. К. Айвазовский]]. ''Черноморский флот в Феодосии'' (1839).]]
+
Узбережжя Чорного моря і басейн річок, що впадають в нього, є районами з високою антропогенною дією, щільно заселеними людиною ще з [[античність|античних часів]]. Екологічний стан Чорного моря в цілому несприятливий. Серед основних чинників, що порушують рівновагу в екологічній системі моря можна виділити:
 +
* сильне забруднення річок, що впадають у море, особливо стоки з полів, що містять мінеральні добрива, особливо [[нітрат]]и і [[фосфати]]. Це спричиняє бурхливе зростання фітопланктону («цвітіння» моря — інтенсивний розвиток [[синьо-зелені водорості|синьо-зелених водоростей]]), зменшення прозорості вод і загибель багатоклітинних водоростей.
 +
* забруднення вод нафтою і нафтопродуктами (найзабрудненішими районами є західна частина моря, на яку доводиться найбільший об'єм [[танкер]]них перевезень, а також [[акваторія|акваторії]] портів). Це приводить до загибелі морських тварин і забруднення атмосфери за рахунок випаровування нафти і нафтопродуктів з поверхні води.
 +
* забруднення вод моря відходами людської життєдіяльності — скидання неочищених або недостатньо очищених стічних вод тощо.
 +
* масовий вилов риби і заборонене, але використовуване, донне [[трал]]ення, що знищує донні [[біоценоз]]и.
 +
* зміна складу флори і фауни водного світу під впливом антропогенних чинників (зокрема витіснення корінних видів екзотичними, такими, що з'являються в результаті дії людини). Так, наприклад, за оцінками фахівців з Одеського відділення ЮгНИРО<ref> [http://www.yugniro.crimea.com/ ЮгНИРО]</ref>, тільки за одне десятиліття (з [[1976]] по [[1987]] рік) поголів'я [[Афаліна чорноморська|чорноморської афаліни]] скоротилося з 56 тисяч до 7 тисяч особин.
  
== Чёрное море в искусстве ==
+
Для охорони навколишнього середовища в районі Чорного моря в [[1998]] році було прийнято [[Угода по збереженню китоподібних у Чорному та Середземному морях|Угоду по збереженню китоподібних у Чорному та Середземному морях]] [[:en:ACCOBAMS]] ({{lang-en|Agreement on the Conservation of Cetaceans of the Black Sea, Mediterranean Sea and Contiguous Atlantik Area}}), де одним з основних питань є охорона [[дельфін]]ів.
Чёрное море стало источником вдохновения для прославленного русского художника-мариниста [[Айвазовский, Иван Константинович|Ивана Айвазовского]]. Штормы и тихая гладь, пляжи, скалы, укромные бухты на берегах Чёрного моря стали натурой для тысяч работ живописца. В Феодосии действует картинная галерея И. К. Айвазовского.
 
  
Благоприятность климата и многочисленность солнечных дней сделала Чёрное море настоящим раем для кинематографистов бывшего СССР. Множество фильмов, вошедших в историю советского (а теперь российского и украинского) кинематографа, снято на [[Одесская киностудия|Одесской киностудии]], [[Ялтинская киностудия|Ялтинской киностудии]] (в советское время — филиал Центральной киностудии детских и юношеских фильмов им. Горького), а также другими кинокомпаниями. Среди тысяч фильмов, в которых использовалась натура Чёрного моря, такие кинохиты как «[[Алые паруса (фильм)|Алые паруса]]», «[[Человек-амфибия (фильм)|Человек-амфибия]]», «[[Бриллиантовая рука (фильм)|Бриллиантовая рука]]», «[[Иван Васильевич меняет профессию (фильм)|Иван Васильевич меняет профессию]]», «[[Асса (фильм)|Асса]]» и многие другие.
+
Основним міжнародним документом, що регулює питання охорони Чорного моря, є [http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_065 Конвенція про захист Чорного моря від забруднення]'', підписана шістьма чорноморськими країнами Болгарією, Грузією, Росією, Румунією, Туреччиною і Україною в [[1992]] в [[Бухарест]]і (''Бухарестська конвенція''). Також в червні [[1994]] року представниками Австрії, Болгарії, Хорватії, Чеської Республіки, Німеччини, Угорщини, Молдавії, Румунії, Словаччини, Словенії, України і Європейського Союзу в [[Софія|Софії]] була підписана ''[[Конвенція про співпрацю по захисту і стійкому розвитку річки Дунай]]''. В результаті були створені [[Чорноморська комісія]] ([[Стамбул]]), і [[Міжнародна комісія з охорони річки Дунай]] ([[Відень]]). Ці органи виконують функцію координації природоохоронних програм, здійснюваних в рамках конвенцій.
  
Наиболее известная в мире кинокартина, снятая на Чёрном море — чёрно-белый фильм [[Эйзенштейн, Сергей Михайлович|Сергея Эйзенштейна]] «[[Броненосец Потёмкин (фильм)|Броненосец Потёмкин]]» (1925).
+
== Чорне море в публіцистиці, науці, і культурі ==
 +
[[Файл:Aiv Black Sea1.jpg|thumb|210px|''[[Іван Айвазовський]]. Чорне море. [[1881]]'']]
 +
Зацікавлення чорноморською проблематикою пожвавлюється на Україні в [[19 століття|XIX]]-[[20 століття|XX]] століттях. За [[Російська революція 1905—1907|російської революції]] [[1905]] року в колах південно-українського дворянства була популярна думка про утворення автономної Чорноморської республіки з центром в Одесі. За [[Перша Світова війна|Першої Світової]] війни серед українців зростає зацікавлення проблемою проток, що сполучають Чорне і Середземне море. Тоді ж у провідних українських політичних колах обговорювались плани утворення так званої Чорноморської федерації країн, що перебувають
  
Черноморская тематика нашла своё отражение в творчестве целого ряда писателей и поэтов; среди таких произведений:
+
{{цитата|у сфері нашої чорноморської орієнтації, об'єднані Чорним морем, як центром комунікації, в різнорідних культурних і політичних взаєминах<ref>[[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевський]] у книзі «На порозі Нової України», К. 1918.</ref>}}
* «[[Волны Чёрного моря]]» — цикл романов [[Катаев, Валентин Петрович|Валентина Катаева]]
 
* «Сокровища Чёрного моря» — песня в исполнении [[Леонтьев, Валерий Яковлевич|Валерия Леонтьева]] (музыка [[Крутой, Игорь Яковлевич|Игорь Крутой]], слова [[Арсенев, Константин Борисович|Константин Арсенев]])
 
* «[[У Чёрного моря]]» — песня в исполнении [[Утёсов, Леонид Осипович|Леонида Утёсова]] (музыка [[Табачников, Модест Ефимович|Модест Табачников]], слова [[Кирсанов, Семён Исаакович|Семен Кирсанов]])
 
* «Чёрное море» — произведение [[Булгаков, Михаил Афанасьевич|Михаила Булгакова]]
 
* «Чёрное море» — бардовская песня [[Ким, Юлий Черсанович|Юлия Кима]]
 
* «Чёрное море» — песня в исполнении [[Отс, Георг|Георга Отса]]
 
* «Чёрное море» — повесть [[Паустовский, Константин Георгиевич|Константина Паустовского]]
 
  
== Интересные факты ==
+
На геополітичне значення Чорного моря для України звернув увагу [[Рудницький]]<ref>''Рудницький С.'' «Українська справа зі становища політичної географії», 1923.</ref>. [[Липа Юрій Іванович|Юрій Липа]] розвинув «чорноморську доктрину» ([[1940]]) і створив з [[Биковський|Л. Биковським]] та ін. Український Чорноморський Інститут, який виявив у [[1940-ві|1940-их]] pоках досить жваву видавничу діяльність (''«Чорноморський Збірник»'' та ін. видання).
* Среди планктонных водорослей, обитающих в Чёрном море, есть такой необычный вид как [[ноктилюка]] (ночесветка) — водоросль-хищница, питающаяся готовыми органическими веществами и помимо этого обладающая возможностью [[Фосфоресценция|фосфоресцировать]] (именно благодаря этой водоросли в августе иногда наблюдается свечение моря).
 
* Моллюск-хищник [[рапана веноза|рапана]] прибыл в Чёрное море в [[1947 год]]у из [[Японское море|Японского моря]] на днищах переброшенных оттуда советских [[торпедный катер|торпедных катеров]] и к настоящему времени съел почти всех [[устрица|устриц]], [[мидия|мидий]] и [[гребешок|морских гребешков]]. Так сильно расплодиться рапана смогла потому, что вследствие невысокой солёности воды в море отсутствуют её естественные враги — [[морская звезда|морские звёзды]].
 
* Единственная массовая акула, обитающая в Чёрном море, — колючая акула ([[катран]]) — нечасто вырастает более полутора метров в длину, боится людей и редко подходит к берегу, держась холодных водных слоёв на глубине. Вместе с тем, катран является довольно ценным рыбацким трофеем (считается, что [[рыбий жир|жир]] печени этой акулы обладает целебными свойствами) и может представлять опасность для рыбака: спинные плавники катрана снабжены крупными ядовитыми шипами.
 
  
== См. также ==
+
Історичним проблемам Чорного моря присвячували велику увагу українські вчені, зокрема історики, археологи й економісти ([[Скальковський Аполлон Олександрович|А.&nbsp;Скальковський]], [[Слабченко Михайло Єлисейович|М.&nbsp;Слабченко]], [[Дложевський|О.&nbsp;Дложевський]], [[Міллер|М.&nbsp;Міллер]], [[Коцевалов|А.&nbsp;Коцевалов]], [[Тищенко Микола Федорович|М.&nbsp;Тищенко]] й ін.). Для дослідження цих питань багато зробили також Одеське товариство історії і старожитностей і Таврійська архівна комісія, а в [[1920-ті|1920-х]] роках&nbsp;— Одеське товариство краєзнавства й Одеське наукове товариство при ВУАН.
* [[Причерноморье]]
 
* [[Черноморские проливы]]
 
* [[Черноморское морское пароходство]]
 
* [[Организация черноморского экономического сотрудничества]]
 
  
== Примечания ==
+
Над вивченням Чорного моря та його ресурсів працювали різні науково-дослідні установи: Інститут біології південних морів АН УРСР, Морський гідрофізичний інститут АН УРСР (обидва в Севастополі); Азово-Чорноморський науково-дослідний інститут морського і рибного господарства та океанографії (Керч), Севастопільський відділ Державного океанографічного інституту, Чорноморський філіал Всесоюзного науково-дослідного проектного інституту морського флоту та ін.
{{примечания}}
 
  
== Литература ==
+
Чорному морю присвячено увагу в українському письменстві:[[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp;Шевченко]], [[Олесь Олександр|О.&nbsp;Олесь]], [[Коцюбинський Михайло Михайлович|М.&nbsp;Коцюбинський]], [[Яновський Юрій Іванович|Ю.&nbsp;Яновський]], [[Тулуб Зінаїда Павлівна|3.&nbsp;Тулуб]] та ін. І в мистецтві: [[Айвазовський Іван Костянтинович|І.&nbsp;Айвазовський]], [[Куїнджі Архип Іванович|А.&nbsp;Куїнджі]], [[Васильківський Сергій Іванович|С.&nbsp;Васильківський]], [[Грищенко Олексій|О.&nbsp;Грищенко]] й ін.
* Агбунов М. В. Античная лоция Чёрного моря. АН СССР. Наука, Москва, 1987.
 
* Виноградов К. А. Очерки по истории отечественных гидробиологических исследований на Чёрном море. Киев, 1958.
 
* Филиппов Д. М., Циркуляция и структура вод Чёрного моря, Москва, 1968.
 
* Кузминская Г. Чёрное море. Краснодар 1977.
 
* Степанов В., Андреев В. Чёрное море. П. 1981.
 
* Иванов М. В., Вайнштейн М. В., Гальченко М. Ф. и др. Распределение и геохимическая активность бактерий в осадках // Изучение генезиса нефти и газа в Болгарском секторе Чёрного моря. София, 1984.
 
* Звери Чёрного Моря. Симферополь: Таврия, 1996. ISBN 5-7780-0773-6
 
* [http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/NATURE/07_01/ZERNOV.HTM Как «Александр Ковалевский» Бориса Савинкова спасал. «Природа», № 7, 2001]. {{ref-ru}}
 
  
== Ссылки ==
+
== Регіональні організації Чорноморського басейну ==
{{commonscat|Black Sea}}
+
[[Файл:Europe location GUAM-uk.png|right|thumb|210px|[[ГУАМ]] - Організація за демократію та економічний розвиток<br />{{legend|#ff7f40|члени}} {{legend|#00ff00|спостерігачі}}]]
* [http://blacksea.orlyonok.ru «Чёрное море» — сайт программы морского экологического образования «Живое Чёрное Море» во Всероссийском детском центре «Орлёнок»] {{ref-en}}{{ref-ru}}
+
 
* [http://www.anapa.info/information/chernoe_more/ Чёрное море на городском сайте Анапы — флора, фауна, экология, география, история и др.]
+
[[Файл:BSEC Map.png|right|thumb|210px|[[Організація чорноморського економічного співробітництва|BSEC]] Організація чорноморського економічного співробітництва]]
* [http://www.ocean.ru/content/view/170/105/ Южное отделение Института океанологии РАН] {{ref-ru}}
+
 
* [http://www.ocean.ru/eng/content/view/34/ The Southern Branch of the P.P. Shirshov Institute of Oceanology] {{ref-en}}
+
== Див. також ==
* [http://www.ibss.org.ua/ Институт биологии южных морей им. А. О. Ковалевского] {{ref-ru}}{{ref-en}}
+
* [[Південна Україна]]
* [http://www.blacksea-commission.org Сайт Комиссии по защите Чёрного моря от загрязнения] {{ref-en}}
+
* [[Кримський півострів|Крим]]
* [http://www.BlackSea-online.com Космический мониторинг побережья и акватории Черного моря] {{ref-ru}}{{ref-en}}
+
* [[Чорноморська глибоководна западина]]
* [http://tapemark.narod.ru/more/07.html Чёрное море] в книге: ''А.&nbsp;Д.&nbsp;Добровольский, Б.&nbsp;С.&nbsp;Залогин.'' Моря СССР. Изд-во Моск. ун-та, 1982.
+
 
* [http://hmhsbritannic.ucoz.ru/publ/podvodnoe_delo/chernoe_more_struktura_vodnykh_sloev/10-1-0-52 Структура водных слоев Черного моря] статья Р. Тузикова, кандидата геолого-минералогических наук.
+
== Примітки ==
 +
{{reflist}}
 +
 
 +
== Література ==
 +
# {{ЕУ}}
 +
# ''Альтман Л.'' Черное море. Симферополь 1965. {{ref-ru}}
 +
# ''Белинский Н., Истошин Ю.'' Моря, омывающие берега Советского Союза. М. 1956. {{ref-ru}}
 +
# ''Виноградов К. А.'' Очерки по истории отечественных гидробиологических исследований на Черном море. Киев, 1958. {{ref-ru}}
 +
# ''Водяницкий В.'' Черное море в свете новейших исследований. Симферополь 1951. {{ref-ru}}
 +
# ''Волобой П.'' Розвиток транспорту УкрРСР. К. 1958.
 +
# ''Воронков А., Клементьев Ю.'' Морской торговый флот СССР. М, 1969. {{ref-ru}}
 +
# ''Ганусенко І.'' Боротьба східних слов'ян за вихід до Чорного моря. К. 1966.
 +
# ''Греве В.'' Ресурси Чорного моря і їх охорона. Вісник AH УРСР. ч. 11. К. 1971.
 +
# ''Добровольский А. Д., Залогин Б. С.'' [http://tapemark.narod.ru/more/07.html Чёрное море] в книге: Моря СССР. Изд-во Моск. ун-та, 1982. {{ref-ru}}
 +
# ''Еремеева Е.'' Черное море. Симферополь 1965. {{ref-ru}}
 +
# Звери Чёрного Моря. Симферополь: Таврия, 1996. ISBN 5-7780-0773-6 {{ref-ru}}
 +
# ''Зенкович В.'' Берега Черного и Азовского морей. М. 1958. {{ref-ru}}
 +
# ''Зенкевич А.'' Биология морей СССР. М. 1963. {{ref-ru}}
 +
# ''Иванов М. В., Вайнштейн М. В., Гальченко М. Ф. и др.'' Распределение и геохимическая активность бактерий в осадках // Изучение генезиса нефти и газа в Болгарском секторе Черного моря. София, 1984. {{ref-ru}}
 +
# ''Кротов А.'' Жизнь Черного моря. О. 1949. {{ref-ru}}
 +
# ''Кузминская Г.'' Черное море. Краснодар 1977. {{ref-ru}}
 +
# ''Липа Ю.'' Чорноморська доктрина. І, II. В. 1940, 1942, III. Майнц&nbsp;— Кастель, 1947.
 +
# ''Степанов В., Андреев В.'' Черное море. П. 1981. {{ref-ru}}
 +
# ''Филиппов Д. М.'' Циркуляция и структура вод Черного моря, Москва, 1968. {{ref-ru}}
 +
 
 +
== Посилання ==
 +
{{commons|Category:Black Sea}}
 +
 
 +
* [http://www.ocean.ru/eng/content/view/34/ Інститут океанології РАН ім.]  [[Ширшов|П. П. Ширшов]]а {{ref-en}} {{ref-ru}}
 +
* [http://www.ibss.org.ua/ Інститут біології південних морів ім.] [[Ковалевський Олександр Онуфрійович|О. О. Ковалевського]] {{ref-en}} {{ref-ru}}
 +
* [http://www.ocean.ru/content/view/170/105/ Південне відділення Інституту океанології РАН] {{ref-ru}}
 +
* [http://sputnik.infospace.ru/noaa/rus_win/black/sstcomp_ex.sht Температура поверхні моря], дані супутників NOAA 17 на 3 листопада 2007 року {{ref-ru}}  
 +
* [http://www.BlackSea-online.com Космічний моніторинг побережжя й акваторії Чорного моря] {{ref-en}} {{ref-ru}}
 +
*
  
 
=== Фауна ===
 
=== Фауна ===
* [http://dolphin.com.ua/ Дельфины Чёрного моря] {{ref-ru}}
+
* [http://blacksea-education.ru/1.shtml Чорне море - фауна, флора, екология]
* [http://russian.crabs.ru/black_sea_crabs.htm Крабы Черного моря] {{ref-ru}}
+
* [http://dolphin.com.ua/ Дельфіни Чорного моря] {{ref-ru}}
* [http://www.caspianenvironment.org/biodiversity/second/rannex18.htm Проблема экзотических видов в Черном, Азовском и Каспийском морях] {{ref-ru}}
+
* [http://russian.crabs.ru/black_sea_crabs.htm Краби Чорного моря] {{ref-ru}}
* [http://www.partenit.ru/more.html Чёрное море и его обитатели] {{ref-ru}}
+
* [http://www.caspianenvironment.org/biodiversity/second/rannex18.htm Проблема проблема екзотичних видів у Чорному, Азовському та Каспийському морях] {{ref-ru}}
 +
* [http://www.partenit.ru/more.html Чорне море та його мешканці] {{ref-ru}}
 +
 
 +
{{Ukraine-geo-stub}}
 +
{{Моря Атлантичного океану}}
 +
{{Курорти Чорного моря}}
 +
{{Країни Чорного моря}}
 +
 
 +
{{Link FA|sl}}
  
<br />
+
[[Категорія:Моря Атлантичного океану]]
{{Моря Атлантического океана}}
+
[[Категорія:Географія України]]
{{Страны у Чёрного моря}}
+
[[Категорія:Географія Кубані]]
{{Черноморские курорты|страна=Грузия}}
+
[[Категорія:Географія Криму]]
 +
[[Категорія:Чорне море]]
 +
[[Категорія:Статті, що повинні бути у всіх Вікіпедіях]]
 +
[[Категорія:Моря за алфавітом]]
  
{{Хорошая статья|География}}
+
[[af:Swartsee]]
 +
[[als:Schwarzes Meer]]
 +
[[an:Mar Negra]]
 +
[[ang:Euxinus]]
 +
[[ar:البحر الأسود]]
 +
[[arz:البحر الاسود]]
 +
[[ast:Mar Negru]]
 +
[[az:Qara dəniz]]
 +
[[ba:Ҡара диңгеҙ]]
 +
[[bar:Schwarz' Meer]]
 +
[[bat-smg:Jouduojė jūra]]
 +
[[be:Чорнае мора]]
 +
[[be-x-old:Чорнае мора]]
 +
[[bg:Черно море]]
 +
[[bn:কৃষ্ণ সাগর]]
 +
[[br:Mor Du]]
 +
[[bs:Crno more]]
 +
[[ca:Mar Negra]]
 +
[[crh:Qara deñiz]]
 +
[[cs:Černé moře]]
 +
[[cv:Хура тинĕс]]
 +
[[cy:Y Môr Du]]
 +
[[da:Sortehavet]]
 +
[[de:Schwarzes Meer]]
 +
[[el:Μαύρη Θάλασσα]]
 +
[[en:Black Sea]]
 +
[[eo:Nigra Maro]]
 +
[[es:Mar Negro]]
 +
[[et:Must meri]]
 +
[[eu:Itsaso Beltza]]
 +
[[ext:Mari Negru]]
 +
[[fa:دریای سیاه]]
 +
[[fi:Mustameri]]
 +
[[fiu-vro:Must Meri]]
 +
[[fr:Mer Noire]]
 +
[[frp:Mar Nêra]]
 +
[[fy:Swarte See]]
 +
[[ga:An Mhuir Dhubh]]
 +
[[gan:黑海]]
 +
[[gl:Mar Negro]]
 +
[[he:הים השחור]]
 +
[[hi:कृष्ण सागर]]
 +
[[hif:Black Sea]]
 +
[[hr:Crno more]]
 +
[[hu:Fekete-tenger]]
 +
[[hy:Սև ծով]]
 +
[[id:Laut Hitam]]
 +
[[io:Nigra maro]]
 +
[[is:Svartahaf]]
 +
[[it:Mar Nero]]
 +
[[ja:黒海]]
 +
[[jbo:xekri xamsi]]
 +
[[jv:Segara Ireng]]
 +
[[ka:შავი ზღვა]]
 +
[[kk:Қара теңіз]]
 +
[[ko:흑해]]
 +
[[ku:Deryaya Reş]]
 +
[[kv:Сьӧд саридз]]
 +
[[kw:Mor Du]]
 +
[[la:Pontus Euxinus]]
 +
[[lb:Schwaarzt Mier]]
 +
[[li:Zwarte Zie]]
 +
[[lt:Juodoji jūra]]
 +
[[lv:Melnā jūra]]
 +
[[mk:Црно Море]]
 +
[[ml:കരിങ്കടൽ]]
 +
[[mn:Хар тэнгис]]
 +
[[mr:काळा समुद्र]]
 +
[[ms:Laut Hitam]]
 +
[[mwl:Mar Negro]]
 +
[[nds-nl:Zwatte Zee]]
 +
[[nl:Zwarte Zee]]
 +
[[nn:Svartehavet]]
 +
[[no:Svartehavet]]
 +
[[nrm:Néthe Mé]]
 +
[[oc:Mar Negra]]
 +
[[os:Сау денджыз]]
 +
[[pl:Morze Czarne]]
 +
[[pnb:بحیرہ اسود]]
 +
[[pnt:Μαύρον Θάλασσα]]
 +
[[pt:Mar Negro]]
 +
[[qu:Yana hatun qucha]]
 +
[[rm:Mar Naira]]
 +
[[rmy:Kali Deryav]]
 +
[[ro:Marea Neagră]]
 +
[[roa-tara:Mar Gnure]]
 +
[[ru:Чёрное море]]
 +
[[sah:Хара байҕал]]
 +
[[scn:Mari Nìuru]]
 +
[[sh:Crno more]]
 +
[[simple:Black Sea]]
 +
[[sk:Čierne more]]
 +
[[sl:Črno morje]]
 +
[[so:Bada madaw]]
 +
[[sq:Deti i Zi]]
 +
[[sr:Црно море]]
 +
[[stq:Swotte See]]
 +
[[sv:Svarta havet]]
 +
[[sw:Bahari Nyeusi]]
 +
[[ta:கருங்கடல்]]
 +
[[te:నల్ల సముద్రం]]
 +
[[tg:Баҳри Сиёҳ]]
 +
[[th:ทะเลดำ]]
 +
[[tk:Gara deňiz]]
 +
[[tl:Dagat Itim]]
 +
[[tr:Karadeniz]]
 +
[[ts:Lwandle ra Ntima]]
 +
[[tt:Кара диңгез]]
 +
[[ug:قارا دېڭىز]]
 +
[[ur:بحیرہ اسود]]
 +
[[vec:Mar Moro]]
 +
[[vi:Biển Đen]]
 +
[[war:Itom nga Dagat]]
 +
[[yi:שווארצער ים]]
 +
[[yo:Òkun Dúdú]]
 +
[[zh:黑海]]
 +
[[zh-min-nan:O͘-hái]]
 +
[[zh-yue:黑海]]

Версія за 19:17, 12 квітня 2010

Шаблон:Coord Шаблон:Море

Розташування Чорного моря
Чорне і Азовське моря. Компіляція супутникових світлин НАСА з космосу
Рельєф чорноморського регіону

Чо́рне мо́ре (Шаблон:Lang-bg, Шаблон:Lang-ka, Шаблон:Lang-ru, Шаблон:Lang-ro, Шаблон:Lang-tr) — море між Європою і Західною Азією (проходить водна межа між Європою і Малою Азією). Сполучене протокою Босфор із Мармуровим морем. Площа 422 тис. км², найбільша глибина до 2 211 м (на південь від Ялти), солоність 17-18 ‰. Нижче глибини 150 м органічне життя відсутнє (сірководень). Розвинене рибальство (ставрида, скумбрія, тюлька, кефаль, бички, шпрот, осетрові, камбала, хамса, судак, креветки). Чорне море — важливий район транспортних перевезень: зерно, залізна руда, металопрокат, боксити, непродовольчі товари особистого вжитку. Один з найбільших курортних регіонів Євразії.

Чорне море — внутрішнє континентальне море Атлантичного океану (пов'язане з ним через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Егейське та Середземне море), знаходиться між масивом Східної Європи на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході і Балканським півостровом на заході. Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії.

Етимологія

Чорне море мало в минулому різні назви. Стародавні греки називали його Понтом Аксінським (Шаблон:Lang-el — негостинне море), а згодом, після успішної колонізації його берегів, — Понтом Евксінським (Шаблон:Lang-el — гостинне море). По ньому проходили важливі торгові шляхи, що зв'язували античні держави і племена Північного Причорномор'я з Південним Причорномор'ям і Середземномор'ям. Деякі античні письменники (Феокріт, Сенека, Лукан) називали це море Скіфським.

З 9 століття в «Повісті временних літ», в арабських (Аль Масуді) та західних (Гельмольд) джерелах, Чорне море називали Руським. Київський літопис — Понтійським (або Понетським) морем.

З часом прищепилася у різних народів сучасна назва «Чорне море» (Шаблон:Lang-tr), може, через чорний колір води на значній глибині, може, також завдяки його бурхливості.

Геологія

Докладніше дивіться: Геологія Чорного моря

Історія геологічного розвитку

Ймовірні межі озера, що існувало до прориву середземноморських вод крізь Босфор

За геологічними і геофізичними даними в історії формування Чорного моря виділяють чотири протяжних етапи:

Історично (з погляду геології) Чорним морем вважають басейн, що залишився по колишньому середньоєвразійському морю Тетіді (Тетіс), яке існувало від кінця палеозойської ери до середини третинного періоду. У висліді альпійських горотвірних рухів, що відбувалися в треторяді, море Тетіди поділилося на низку басейнів. Одним з них був Понтус, що простягався від Молдавії на заході до Аральського моря на сході. Наприкінці третинного періоду він відокремився від Каспійського моря і скоротився до обсягу теперішнього Чорного моря.

Впродовж льодовикової доби плейстоценської епохи рівень моря піднявся і мав кілька разів зв'язок з Середземним і Каспійським. Однак, за польодовикового часу площа його скоротилася, воно опріснилося (за рахунок танення льодовиків, та слабкого випаровування за низьких температур) й обнизилося нижче рівня океану. 6-8 тис. pоків потому утворилася Боспорська протока. Солоні води Середземного моря влилися до Чорного й виповнили його басейн. Вони знищили прісноводну фауну, і на її місці виникла солоноводна фауна Середземного басейну. У висліді підвищення морського рівня вода затопила нижчі частини річкових долин й утворила лимани.

Докладніше дивіться: Теорія Чорноморського потопу

Морфологія

Дністровський лиман. Знімок з космосу

Площа Чорного моря Воно має приблизно овальну форму, рівнобіжна вісь якої простягається на 1 150 км, полуденникова (північ — південь) 580 км (найкоротша 265 км, бо з півночі в море глибоко врізається Кримський півострів). Водна поверхня Чорного моря має 420,3 тис. км², середня глибина — 1 300 м, найбільша — 2 211 м, об'єм води — 547,0 тис. км³.

Морське дно

Дно моря складається з трьох неправильних співосередніх смуг: континентальної мілини (шельфу), континентального узбіччя (схилу) і дна морського басейну (чорноморська абісаль).

  • Континентальна мілина — це зовнішня прибережна смуга до менше ніж 200 м глибини, слабо похилена вбік моря і прикрита третинними відкладами. Вона охоплює приблизно одну чверть морського дна, найширша на північний захід і при Керченській затоці.
  • Континентальний схил — це посередня смуга між континентальною мілиною і дном басейну. Воно позначене стрімким нахилом, кут якого коливається переважно в межах від 5° до 8°. На глибині приблизно 2 000 м нахил раптово зменшується і переходить у дно морського басейну. Поверхня схилу зазвичаї дуже нерівна; вона вкрита шаром глини, чорною зверху і ясно-сірою всередині. Забарвлює її сірчане залізо, відкладене у формі дуже дрібних зерен або тоненьких шпильок.
  • Дно морського басейну охоплює близько третини морської площі. Це пласка й одноманітна рівнина, з максимальною глибиною 2 211 м.

Острови

Чорне море має декілька дрібних островів: Довгий, Березань навпроти лиману Дніпра і Зміїний проти дельти Дунаю.

Узбережжя

Узбережжя моря вирівняне. Єдиний виняток — це Кримський півострів, який видається далеко на південь, ділячи море на західну та східну частини. Північно-західний берег Криму й південний берег континенту замикають єдину велику Каркінитську затоку. Інші кримські затоки: Каламітська на південному-заході та Феодосійська на південному-сході берега Криму.

  • Північно-західне узбережжя низьке й перетяте річками, найбільші з яких Дунай, Дністер, Бог і Дніпро. Дельта Дунаю низька і болотиста. На північ від неї аж до гирла Дніпра простягається стрімкий кліфовий берег Причорноморської низовини, порізаний балками і лиманами. Більші лимани (Дністра, Бога, Дніпра) сполучені з морем гирлами; менші, що тратять воду в наслідок сильного випарування, кінчаються в замкнених солоних водоймищах. На схід від лиману Дніпра кліф поступово сплощується у лагідно похилі піскові пляжі; на цьому відтинку узбережжя лежать найбільші коси на Чорного моря (Джарилгач, Тендер й ін.), що замикають більші чи менші затоки.
  • Північно-західне узбережжя Криму низьке й багате на озера й лаґуни. Південно-західне — пролягає прямовисно до гірських хребтів, воно частково затоплене і творить мальовничий ріасовий берег. Південно-східний берег Криму пролягає рівнобіжно з горами, які круто спадають до моря; між горами і морем простягається вузька береговина, дещо розширена при гирлах гірських річок.
  • Східне узбережжя моря починається на півночі низьким і пласким берегом Таманського півострова; далі на південь воно гористе.
  • Південне узбережжя
  • Південно-західне узбережжя

Затоки

Найбільші затоки:

Кримський півострів та інш.

Клімат

Файл:BlackSea-1.A2003105.1035.250m.jpg
Хмарний покрив над Чорним морем 25 квітня 2003 року

Докладніше дивіться: Клімат Чорного моря

У зв'язку з середньоконтинентальним положенням моря клімат його переважно континентальний. Лише південне узбережжя Криму і південно-західне Кавказу захищені горами від холодних вітрів з півночі і під впливом лагідних вітрів з Чорного моря мають м'який середземноморський клімат. Великий вплив на клімат має Атлантичний океан. Взимку над ним панують переважно північно-східні вітри, що знижують температуру і спричиняють часті бурі. На північно-східному узбережжі, в околицях Новоросійська, дмуть холодні й бурхливі гірські вітри, так звана бора́. Північно частина моря має пересічну температуру січня близько —3 °C (вона винятково може знижуватися і до —30 °C). Прибережні води Чорного моря замерзають на місяць і довше, плиткі затоки, гирла рік і лимани — від 2 до 3 місяців. Південне узбережжя Криму і південно-західне Кавказу, закриті горами від північних вітрів, зберігають свої температури зимою понад 0 °C (до +6°+8 °C). Пересічна температура липня становить на півночі +22°+23 °C, на півдні до +24 °C. Найменша сума річних опадів припадає на північно-західне узбережжя — 300 мм, найбільша на узбіччях Кавказу — до 1 500 мм.

Гідрологія

Морська вода

Пересічний об'єм води Чорного моря становить 547 000 км³. На нього впливають такі складові елементи:

  • + опади — 230 000 км³,
  • + стік континентальних вод — 310 000 км³,
  • + приплив з Азовського моря — 25 000 км³,
  • - втрата через випаровування з поверхні — 357 000 км³,
  • - витік через Босфор — 208 000 км³.

Дивлячись на відносно молодий геологічний вік моря і завдяки великому допливові прісних вод, що їх приносять річки, також опріснені води з Азовського моря, солоність води Чорного моря є майже на 50% нижча від солоності океану. Вона найнижча (13‰) на північному заході та збільшується до 17—18‰ в інших частинах. Солоність змінюється також з глибиною; вона найменша у верхньому шарі й зростає до ~22‰ на глибині 730 м; глибше залишається майже така сама до самого дна.

За температурним показником води моря розподіляються на два нерівні шари: верхній — до глибини приблизно 60—80 м і нижчий від 80 м до самого дна, який зберігає майже незмінну температуру — близько +9 °C. Взимку температура води верхнього шару зростає від поверхні до глибини 500 м, влітку вона знижується. Вертикальні зміни температури нерівномірні. На поверхні вона найнижча в лютому: від 0,5 °C на півночі (тут прибережні води покриваються кригою, що сягає 10—20 км від берега, а часом навіть більше), до +5 °C +8 °C на півдні. Найвищу температуру має вода в серпні: від +20 °C на півночі до +25 °C і вище на півдні. Вода в Азовському морі нагрівається до +26 +27 °C, у лиманах навіть до +30 °C.

Густина морської води залежить від її солоності і температури. Вона найменша при гирлах річок і біля Керченської затоки (пересічно 1 010 — 1 014 Гр/л і зростає в бік відкритого моря та вглиб (на глибині близько 80 м — 1 020 Гр/л), далі залишається майже така сама до дна.

З різних газів морської води найважливішим є кисень (O), який підтримує органічне життя. Його кількість у верхньому прошаркі води сягає 4—7 см³/л води. Зі зростанням глибини швидко зменшується до 0,5 см³, на глибині близько 200 м. Така кількість не достатньо для підтримки органічного життя, тому воно зникає, за винятком кількох видів бактерій (мікроспора естуарії). Другу перешкоду для розвитку організмів нижче 200 м глибини становить висока кількість сірководню (H2S), яка зростає до 6—7 см³ на літр води на глибині 2 000 м.

Прозорість води доходить пересічно до 16—22 м глибини. Вона є низькою в прибережних районах (2—3 м) і високою в центральних частинах моря (20—27 м).

Рухи води

Поверхня води Чорного моря переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час буревіїв вони можуть зростати до висоти 15 м і більше та загрожувати малим суднам. Припливи і відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10 см висоти.

На Чорному моріій є два роди морських течій:

Поверхневі течії творять два замкнені кільця. Ширина західного кільця проти дельти Дунаю сягає близько 100 км; воно звужується на південь. Швидкість близзько 0,5 км/год. Ширина східного кільця замкнена в межах 50 — 100 км, швидкість течії до 1 км/год.

Подвійна течія в Боспорській протоці — це обмін вод між Чорним і Мармуровим морями. Менш солона й легша вода Чорного моря плине як верхня течія до Мармурового зі швидкістю 1—2 м/с. Взамін, солоніша і густіша вода Мармурового тече нижньою течією на глибині 50—120 м до Чорного зі швидкістю 4 — 6 м/с. Друга подвійна течія — це течія між Чорним і Азовським морем: солоніша вода з Чорного моря переливається нижньою течією до Азовського, а опріснена вода — верхньою течією назустріч з Азовського.

Крім горизонтальних течій існують вертикальні рухи, але вони обмежені верхнім шаром води — приблизно 80 м.

Ріки, що впадають

Дунай, Дністер, Дніпро, Південний Буг, Мзимта, Ріоні, Кодорі, Інгурі, Чорох, Кизил-Ірмак, Ешлі-Ірмак, Сакар'я.

Рослинний і тваринний світ

Дельфін-афаліна
(Tursiops truncatus ponticus)
Камбала-глосса
(Pleuronectes platessa)

Найособливішою характеристикою Чорного моря є відсутність органічного життя у водах на глибині нижче 150 — 200 м через шар сірководню, за винятком кількох анаеробних бактерій. Життя зосереджене головним чином в мілких водах континентального шельфу і в річкових гирлах північно-західної частини моря.

Флора

Рослинний світ представлений фітопланктоном, що складається приблизно з 350 видів одноклітинних організмів, 280 видів донних макрофітів, кількох видів трав і морських зел. Промислове значення має морське зело філофора рубенс, що покриває понад 15 000 км² морського дна і нагромаджує понад 5 млн тон біомаси. На мулистих і піскових відкладах спокійних заток росте морська трава зостера, багата на колонії риб.

Фауна

Тваринний світ Чорного моря бідний на види порівняно з середземноморською фауною (2 тис. проти 6 тис. видів). Фауна моря нараховує близько 350 видів найпростіших тварин, 650 видів ракових, понад 200 видів м'якунів, близько 160 видів риб і 4 ссавців: тюлень (Monachus monachus) і три види дельфінів. Ссавці і риби мають промислове значення. Рибальство дає великі улови осетрових, скумбрії, сарделі, оселедців, шпротів, хамси, саргана й ін.

Black sea fauna goby 01.jpg Black sea fauna stingray 01.jpg Black sea mullus barbatus ponticus 01.jpg Black Sea fauna Seahorse.JPG
Бичок
(Gobiidae)
Морський кіт
(Dasyatis pastinaca)
Black sea fauna jelly 01.jpg Black sea fauna blue sponge.jpg Black sea fauna actinia 02.JPG Black sea fauna actinia 01.jpg Black sea fauna hermit crab 01.JPG
Медуза
біля румунського узбережжя
Голуба губка

Історія

Античність

Зв'язки Північного Причорномор'я з Півднем відомі з праісторичних часів, ще з доби егейської культури. Вже в 2 тисячолітті тут оперували грецькі пірати й купці, які згодом створили на північних берегах моря купецькі факторії, що перетворилися у VI — V століттях до Христа на міста-держави. Найважливіші з них: Тіра, Ольвія, Керкинітида (Євпаторія), Херсонес, Фанаґорія, Танаїс та ін. Північне Причорномор'я тоді населяли скіфи, що їх згодом замінили сармати. Основою народного господарства грецьких міст була торгівля сільськогосподарськими продуктами, головно пшеницею, яку експортували до Греції, а завозили вино, олію і предмети розкоші для скитської верхівки (вироби мистецького промислу, тканини тощо). Впливи високорозвиненої грецької культури сягали за посередництвом грецьких міст углиб східної околиці Європи. З грецьких місь і міських поселень обабіч Керченської протоки у VI — V століттях до Христа постало Боспорське царство з столицею в Пантікапеї. У II — I століттях до нової ери воно стало частиною Понтійського царства, а з I століття Римської імперії. Саме на той час припадає другий період економічного і культурного розвитку Північного Причорномор'я.

Наскок готів у III столітті, які увійшли в Причорномор'я й знищили більшість грецьких міст, а з IV століття велике переселення тюрко-монгольських народів з Азії в причорноморські степи і далі на захід та занепад Римської імперії спричинили занепад майже всіх міст узбережжя; найбільших втрат завдав їм наскок гунів у сер. IV століття. За ними перейшли Північного Причорномор'я болгари, авари й угорці. У IX столітті Візантія (Східна Римська імперія) заволоділа уцілілими в Криму грецькими колоніями (найбільше з них — Херсонес). Шаблон:Античні поселення Північного Причорномор'я

Середньовіччя

Файл:Diego-homem-black-sea-ancient-map-1559.jpg
Карта Чорного моря від 1559 року

За ранньої доби української історії західне Причорномор'я заселяли предки східних слов'ян — анти, а пізніше літописні племена уличі і тиверці. Перші київські князі Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав і Володимир здобули і поширили доступ до Чорного моря, навіть виявили морську експансію: морські походи на Царгород (860), а далі походи Олега (911) й Ігоря (945) на Візантію, які закінчилися вигідним для Руси торгівельними договорами. Для закріплення доступу до моря збудовано ряд городів: Олешшя над гирлом Дніпра, Пересічень — правдоподібно над нижньою течією рік Дністра і Прута, Руський порт у гирлі Дону; в кін. IX століття Тмуторокань у гирлі Кубані, що стала центром Тмутороканського князівства. Намагання князя Святослава створити другий руський причілок у гирлі Дунаю в боротьбі з Болгарією і Візантією не мали успіху. Князь Володимир намагався здобути від Візантії південний Крим, завоював Херсонес (Корсунь), який однак не залишився в його володінні; та Київська держава здобула для себе природний морський кордон (вперше природний кордон українського народу), забезпечила русько-візантійську торгівлю і відкрила на Русь шлях впливам візантійської культури.

Зв'язок Київської держави з Чорним морем послабили орди кочовиків, які напливали зі сходу на причорноморські степи: з початку X століття печеніги, потім на недовгий час торки і з сер. XI століття половці. Лише значними потугами продовжував Київ сполучення Дніпром з Чорним морем. Вже з середини XIII сторіччя була втрачена Тмуторокань, що нею заволоділа Візантія. Краще сполучення з морем мало Галицьке князівство, згодом Галицько-Волинська держава, які мали пристані Білгород і Малий Галич (Ґалац).

Татаро-монгольська навала (12401241) відірвала Україну від моря, хоч сліди українських поселень залишилися. Тоді ж на берегах постали італійські (ґенуезькі й венеційські) колонії: Кафа — Теодосія і Судак у Криму, Тана в гирлі Дону, Білгород-Монкастро в гирлі Дністра, через які проникали на українські землі не тільки західно-европейські товари, але й культурні впливи. Італійські міста визнавали зверхність нового володаря Криму і Причорномор'я — татарської Золотої Орди.

Наприкінці XIV сторіччя, користаючи з ослаблення Золотої Орди, литовський князь Витовт відібрав у татар частину Півдня України і поширив свої володіння над Чорним морем, що й уможливило відновити українські колонізаційні заходи, зокрема простежується багато новозаснованих укріплень і митних городів над долішніми течіями Дніпра (замок Св. Івана), Дністра, Бога, порт у Хаджибеї та ін. Ці тимчасові здобутки були втрачені, коли після розпаду Золотої Орди до влади прийшли більше аґресивні орди (середина XV сторіччя): Велика Орда і зокрема Кримський ханат Останній опанував Крим та більшість північного Причорномор'я і у 1478 році визнав зверхність нової потуги — Туреччини. У 1453 Туреччина захопила Царгород і наприкінці XV століття утвердилася на всьому Чорному морі, що стало відтоді майже на 300 літ її внутрішнею водоймою. Туреччина опанувала й італійські колонії, а Молдавія стала її васалом. Туреччина заснувала над морем фортеці Аккерман (Білгород) та Очаків; над нижнім Дніпром постали татарські укріплення. Разом з цим Чорне море перестало бути для України вікном у світ. У висліді татарських наскоків частина лісостепової України була спустошена, і постійно заселена українцями територія відсунулася так далеко від морів, як ніколи перед тим. Виявом самооборони українців було козацтво, зокрема Запорізька Січ (з сер. XVI сторіччя), яка не тільки спинила наскоки татар, але й сама перейшла до нападів (зокрема 15891621) на своїх чайках на прибережні татарські й турецькі міста: Євпаторію, Синоп, Трапезунд, на фортеці при гирлі Дунаю (Білгород, Кілію, Ізмаїл), досягаючи навіть передмість Стамбулу.

Російська експансія

Файл:Aivaz theodosia.jpg
Іван Айвазовський. Чорноморський флот в Феодосійській бухті. 1839

Значні політичні зміни в басейні Чорного моря почалися в кінці XVII століття коли Москва, користаючи з ослаблення Османської імперії, в ряді воєн з нею змогла здійснити свої плани: здобути доступ до теплих морів і захопити турецькі володіння на північному Причорномор'ї. Спершу Московське царство здобуло турецько-татарські фортеці на долішнім Дону (1695), потім фортецю Азов. У ряді воєн з Туреччиною (17351739, 17681774, 17871791) Росія витиснула її з Північного Причорномор'я (зокрема на підставі Кучук-Кайнарджійського мирного договору (1774) і у 1783 заволоділа всім Кримським ханством. У 1812 році до Російської імперії приєднано і Причорномор'я між Дністром і Дунаєм (Бесарабія). Ліквідація Кримського ханства дозволила його швидку колонізацію українцями (почасти росіянами, менше болгарами, німцями, греками). Таким чином українська етнографічна територія значно збільшилася (нові землі: Південна Україна (Новоросія, Таврія, Кубань), і вона по віках перерви вже назавжди здобула природний морський кордон та зв'язок зі світом. У XIX столітті важливою подією в історії регіону була Кримська війна (18531856).

XX століття

Відроджена українська держава 1917 року охопила чорноморське узбережжя від гирла Дністра до Криму й Азовського моря по Маріупіль. Військо УНР зайняло Крим у квітні 1918, але мусило його покинути на вимогу німців. Це й спричинило втрату Україною Чорноморського флоту у Севастополі, який вже підняв українські прапори. За гетьмана П. Скоропадського Крим визнав українську зверхність, закріпленню якої перешкодили дальші події.

З кінця 1918 по кінець 1920 року північне узбережжя Чорного моря було територією боротьби між Армією УНР (1918 — 1919), більшовиками, французьким десантом, військом Денікіна, а згодом Вранґеля, а також українськими повстанцями. З кінця 1920 року все узбережжя опинилося в руках більшовиків: воно увійшло до складу УСРР, Крим і Кавказький берег до складу РРФСР; узбережжя між Дунаєм і Дністром (Бессарабія) окупувала Румунія до літа 1940, коли воно було приєднане до УРСР.

За німецько-радянської війни 1941 — 1945 років, німецьке військо окупувало Крим від 1941 — 1942 до другої половини 1943 — початку 1944. У 1954 році Кримську область приєднано до УССР.

Статус проток

Довгий час не був вирішений міжнародно-правний статус чорноморських проток Босфору і Дарданеллів та розташованого між ними Мармурового моря, які були у володінні Туреччини. На підставі Кучук-Кайнарджійського мирного договору (1774) Російська імперія дістала від Туреччини право вільного проходу через протоки для торгового флоту. Від 1821 року це право одержали й інші держави. Право плавби військових кораблів мали тільки Туреччина і Росія. Після Кримської війни, на підставі Паризького мирного договору, Росія не мала права тримати свій військовий флот на Чорному морі, яке було проголошене нейтральним. Згодом по морю почали плавати воєнні кораблі причорноморських держав, а з деякими обмеженнями й інших держав. Сучасний статус проток з невеликими пізнішими змінами регулюють постанови конференції в Монтре 1936 року; вони передбачають свободу судноплавства по Чорному морю з деякими обмеженнями і для військового флоту.

Чорне море й українці

Береги Чорного і Азовського моря є природними межами українських земель на півдні. Чорне море є природним кордоном України з півдня, одночасно воно пов'язує її зі світом. Цим шляхом від початку її історії проходили з півдня економічні, політичні і культурні впливи; завдяки рікам, що течуть до Чорного моря (Дунай, Дністер, Буг і насамперед Дніпро, а на східних межах України Дон), вони могли легко сягати в глибину українських земель. Дніпро і Варязький шлях були головними артеріями Київської держави, що сполучали Чорне і Балтійське моря. Над Дніпром і його притоками лежить більшість стародавніх міст Русі-України.

На північному узбережжі Чорного моря перехрещувалися впродовж віків три напрями експансії.

  • Народи, що жили на Україні (в IX сторіччі Київська держава), хотіли дійти до Чорного моря.
  • Середземноморські народи (греки, візантійці, італійці) хотіли опанувати найбільше висунену на північ частину моря.
  • Але на Північне Причорномор'я (у степову смугу) споконвіку приходили орди кочовиків з Азії і намагалися відсунути від Чорного моря народи, які жили на Причорномор'ї, і знищити колонії середземноморських народів.

Так виникали конфлікти за володіння північними берегами Чорного (також Азовського) морів, які тривали століттями. Це й було причиною, що український народ здобув Чорне море як свою тривалу межу пізно: остаточно тільки наприкінці XVIII сторіччя.

Сучасну (етнічну) межу українського народу над Чорним морем можна поділити на 4 відтинки:

  • від гирла Дунаю до Криму,
  • Крим (аж до Керченської протоки, що з'єднує Чорне з Азовським морем),
  • Кубань до Джубґи — в межах Росії,
  • від Джубги до Гагр, куди доходить мішана російсько-українська етнічна територія (вже зросійщена).

Економіка

Вигідне положення, недалека відстань від джерел вугілля (Донбас), залізної (Кривий Ріг, Керч) і марганцевої (Нікополь) руд, зручна доставка ін. сировини стали причиною буйного розвитку промисловості і значного скупчення населення на чорноморському узбережжі. Найбільшими (у дужках число мешканців у тисячах, станом на 1986 рік) осередками є Одеса (1 132), Миколаїв (493), Херсон (352), Севастополь (345), Керч (163), Новоросійськ (175)<ref>Дані за статистикою 1986 року.</ref>.

Транспорт

Транспортна інфраструктура на півночі Чорного моря почала розвиватись в кінці XVIII століття по захопленні Причорномор'я Російською імперією, водночас з колонізацією краю та спорудженням портів у Херсоні (1778), Севастополі (1784), Миколаєві (1788), Ізмаїлі (1790) й Одесі (1794). У 1828 році розпочалося судноплавне сполучення між Одесою та Євпаторією. 1838 року було засноване Чорноморське пароплавне товариство, а 1856 — Російське товариство мореплавства. На розвиток морського транспорту мала великий вплив у 1860-их pоках побудова залізниць, які пов'язували чорноморські порти зі Східною Європою. Побудова Суецького каналу (1867) уможливила плавбу по Індійському океанові. Чорноморський й Азовський флоти під російським прапором, станом на 1913 рік складався з 416 кораблів, 807 вітрильників і 82 моторних суден, разом 473 000 брутто--тон (42% тоннажу Російської імперії). Українські порти обслуговувались переважно закордонними кораблями, зокрема грецькими. 87 % вантажообігу припадало на експорт і ледве 13 % на імпорт, головним чином через Одесу. Експорт чорноморського басейну:

  • зерно (45 % тоннажу),
  • вугілля (20 %),
  • руди (8 %),
  • метали (2,6 %),
  • цукор (2 %),
  • будівельні матеріали тощо.

Воєнні події 19171921 років спричинили майже повний занепад чорноморського флоту (станом на 1922 рік ледве 5 % довоєнного стану — всього 66 кораблів). 1925 року вантажообіг становив 2,1 млн тон (19 % довоєнного). Керівництво чорноморсько-азовського пароплавства у 1922 році було підпорядковане Центральному управлінню морського флоту в Москві; пізніше перейменоване на Радянський торговий флот, у 1930 році — на Українське чорноморське пароплавство, а по війні цілковито реорганізоване й підпорядковане Міністерству морського флоту СРСР (1954). За перші п'ятирічки чорноморський флот було частково відбудовано й модернізовано. 1938 року флотилія нараховувала 167 суден загальним тоннажем 469 000 тонн і 200 суден місцевого значення. Обіг зріс з 5,8 млн тон (1938) до 10,3 млн тон (1940); пасажирський рух до 2 млн осіб. Ще більше, ніж до революції, експорт переважав над імпортом; обіг із закордоном сягав 1/3 усіх обігів (у 1914 році — половина). Змінилися роди вантажів — на перше місце висунулося кам'яне вугілля, далі — нафта, збіжжя, руди, метали, дерево, сіль, будматеріали та ін.

За часів Другої Світової війни загинула половина чорноморського флоту, зазнали знищення порти (особливо в Одесі й Севастополі). Довоєнного стану досягнуто було лише близько 1950 року, і відтоді потужність флоту і пасажирський рух постійно, зростали:

  • 1960 рік — 19 млн тон — 16,6 млрд тонно-миль,
  • 1965 рік — 29 млн тон,
  • 1970 рік — 38,2 млн тон,
  • 1978рік — 50,3 млн тон — 100,5 млрд тонно-миль (1/3 СРСР, 2 % світової флотилії).

Флот було повністю модернізовано; судна модерних типів збудовано на українських корабельнях (Миколаїв, Одеса, Херсон, Керч), а також за кордоном. Модернізовано порти, побудовано великий порт Іллічівськ біля Одеси, розбудовано транспортний зв'язок із закордоном. Як і до війни, в транспортуванні Чорним морем беруть жваву участь грецькі, англійські, французькі, італійські та ін. кораблі. Важливе значення має водне сполучення Дніпро — Чорне море — Дунай. У малому каботажі спеціальне значення має привіз до Одеси вугілля із Маріуполя і нафти та мангану з портів Кавказу (Поті, Туапсе, Батумі). У пасажирському русі найбільше значення має Одеса, сполучена пароплавством з усіма важливішими портами Середземного моря: Марселем, Венецією, Бейрутом та ін., а Дунаєм — з Будапештом, Бєлградом і Віднем.

Транспорт нафти та її продуктів, злив у море брудних промислових і побутових відходів є причиною забруднення моря, на що тепер звернено увагу науковців та громадскості.

Головні порти

Найбільшим портом (з початку XIXстоліття) є Одеса; у 1973 році її вантажообіг становив близько 20 млн тон, майже половина припадала на (як імпорт так і експорт): нафту і нафтопродукти, далі на руди, вугілля, метали, хімічні речовини. За 25 км від Одеси лежить порт Іллічівськ, заснований у 1950 році як філіал одеського, від 1963 року він став самостійним. Через ці два порти йде різнорідна сировина і промислова продукція. Третім портом (30 км на захід від Одеси) є порт Южний. При гирлі Дніпра — порт Херсон — розподільний центр дніпровських, морських і залізничних вантажів; він є також важливим пасажирським портом. З порту в Миколаєві вивозять манганові й залізні руди, вугілля; тут і в Севастополі розташовані бази воєнного флоту. Інші великі порти в Криму: Керч, Феодосія та Євпаторія. При гирлі Дунаю — порти Ізмаїл, Рені, Джурджулешти (Молдова). На північному Прикавказзі найважливішим портом є Новоросійськ (переважно перевантаження нафти і цементу).

Природні ресурси Чорного моря і Причорномор'я

Вода лиманів та мілководних заток мас значну кількість солей натрію (Na), калію (K), магнію (Mg); на їх базі працює Сакський хімічний завод у Криму. У соляних лиманах (наприклад, Куяльницький, Хаджибейський) є поклади лікувальних грязей.

Промислова риболовля

Чорноморський басейн багатий на біологічні ресурси; найбільше значення має вилов риби (близько 1 млн тон щороку)<ref>Дані за який рік?</ref>, головним чином хамса, білуга, шпроти, осетер, севрюга, тюлька, скумбрія, кефаль, лосось, бички, оселедці, сардинки та ін. Промислове значення мають деякі водорості, з яких одержують агар-агар, йод тощо, і молюски мідії (колись використовувалась як корм для хатніх тварин). На базі цих ресурсів розвинулася харчова і легка промисловість, особливо рибоконсервна (Одеса, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл, Керч та ін.).

Рекреаційні ресурси

Корисні кліматичні умови, наявність піщаних пляжів, краєвиди кримського південного узбережжя, а також згадані лікувальні грязі є причиною, чому чорноморське узбережжя є найважливішим курортним, відпочинковим і туристичним районом України. На берегах Чорного моря відпочивають щороку 10 — 12 млн осіб. Особливо важливі смуги для курортного господарства: Південне узбережжя Криму з центром у Ялті, Одеський курортний район, район Евпаторії в Криму і Кавказьке узбережжя Росії, піщані пляжі Болгарії.

Екологія

Характерною особливістю Чорного моря є повна (за винятком низки анаеробних бактерій) відсутність життя на глибинах понад 150—200 м за рахунок насиченості глибинних шарів води сірководнем (H2S).

Узбережжя Чорного моря і басейн річок, що впадають в нього, є районами з високою антропогенною дією, щільно заселеними людиною ще з античних часів. Екологічний стан Чорного моря в цілому несприятливий. Серед основних чинників, що порушують рівновагу в екологічній системі моря можна виділити:

  • сильне забруднення річок, що впадають у море, особливо стоки з полів, що містять мінеральні добрива, особливо нітрати і фосфати. Це спричиняє бурхливе зростання фітопланктону («цвітіння» моря — інтенсивний розвиток синьо-зелених водоростей), зменшення прозорості вод і загибель багатоклітинних водоростей.
  • забруднення вод нафтою і нафтопродуктами (найзабрудненішими районами є західна частина моря, на яку доводиться найбільший об'єм танкерних перевезень, а також акваторії портів). Це приводить до загибелі морських тварин і забруднення атмосфери за рахунок випаровування нафти і нафтопродуктів з поверхні води.
  • забруднення вод моря відходами людської життєдіяльності — скидання неочищених або недостатньо очищених стічних вод тощо.
  • масовий вилов риби і заборонене, але використовуване, донне тралення, що знищує донні біоценози.
  • зміна складу флори і фауни водного світу під впливом антропогенних чинників (зокрема витіснення корінних видів екзотичними, такими, що з'являються в результаті дії людини). Так, наприклад, за оцінками фахівців з Одеського відділення ЮгНИРО<ref> ЮгНИРО</ref>, тільки за одне десятиліття (з 1976 по 1987 рік) поголів'я чорноморської афаліни скоротилося з 56 тисяч до 7 тисяч особин.

Для охорони навколишнього середовища в районі Чорного моря в 1998 році було прийнято Угоду по збереженню китоподібних у Чорному та Середземному морях en:ACCOBAMS (Шаблон:Lang-en), де одним з основних питань є охорона дельфінів.

Основним міжнародним документом, що регулює питання охорони Чорного моря, є Конвенція про захист Чорного моря від забруднення, підписана шістьма чорноморськими країнами — Болгарією, Грузією, Росією, Румунією, Туреччиною і Україною в 1992 в Бухаресті (Бухарестська конвенція). Також в червні 1994 року представниками Австрії, Болгарії, Хорватії, Чеської Республіки, Німеччини, Угорщини, Молдавії, Румунії, Словаччини, Словенії, України і Європейського Союзу в Софії була підписана Конвенція про співпрацю по захисту і стійкому розвитку річки Дунай. В результаті були створені Чорноморська комісія (Стамбул), і Міжнародна комісія з охорони річки Дунай (Відень). Ці органи виконують функцію координації природоохоронних програм, здійснюваних в рамках конвенцій.

Чорне море в публіцистиці, науці, і культурі

Зацікавлення чорноморською проблематикою пожвавлюється на Україні в XIX-XX століттях. За російської революції 1905 року в колах південно-українського дворянства була популярна думка про утворення автономної Чорноморської республіки з центром в Одесі. За Першої Світової війни серед українців зростає зацікавлення проблемою проток, що сполучають Чорне і Середземне море. Тоді ж у провідних українських політичних колах обговорювались плани утворення так званої Чорноморської федерації країн, що перебувають

Шаблон:Цитата

На геополітичне значення Чорного моря для України звернув увагу Рудницький<ref>Рудницький С. «Українська справа зі становища політичної географії», 1923.</ref>. Юрій Липа розвинув «чорноморську доктрину» (1940) і створив з Л. Биковським та ін. Український Чорноморський Інститут, який виявив у 1940-их pоках досить жваву видавничу діяльність («Чорноморський Збірник» та ін. видання).

Історичним проблемам Чорного моря присвячували велику увагу українські вчені, зокрема історики, археологи й економісти (А. Скальковський, М. Слабченко, О. Дложевський, М. Міллер, А. Коцевалов, М. Тищенко й ін.). Для дослідження цих питань багато зробили також Одеське товариство історії і старожитностей і Таврійська архівна комісія, а в 1920-х роках — Одеське товариство краєзнавства й Одеське наукове товариство при ВУАН.

Над вивченням Чорного моря та його ресурсів працювали різні науково-дослідні установи: Інститут біології південних морів АН УРСР, Морський гідрофізичний інститут АН УРСР (обидва в Севастополі); Азово-Чорноморський науково-дослідний інститут морського і рибного господарства та океанографії (Керч), Севастопільський відділ Державного океанографічного інституту, Чорноморський філіал Всесоюзного науково-дослідного проектного інституту морського флоту та ін.

Чорному морю присвячено увагу в українському письменстві:Т. Шевченко, О. Олесь, М. Коцюбинський, Ю. Яновський, 3. Тулуб та ін. І в мистецтві: І. Айвазовський, А. Куїнджі, С. Васильківський, О. Грищенко й ін.

Регіональні організації Чорноморського басейну

Файл:Europe location GUAM-uk.png
ГУАМ - Організація за демократію та економічний розвиток
Шаблон:Legend Шаблон:Legend
Файл:BSEC Map.png
BSEC Організація чорноморського економічного співробітництва

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

  1. Шаблон:ЕУ
  2. Альтман Л. Черное море. Симферополь 1965. Шаблон:Ref-ru
  3. Белинский Н., Истошин Ю. Моря, омывающие берега Советского Союза. М. 1956. Шаблон:Ref-ru
  4. Виноградов К. А. Очерки по истории отечественных гидробиологических исследований на Черном море. Киев, 1958. Шаблон:Ref-ru
  5. Водяницкий В. Черное море в свете новейших исследований. Симферополь 1951. Шаблон:Ref-ru
  6. Волобой П. Розвиток транспорту УкрРСР. К. 1958.
  7. Воронков А., Клементьев Ю. Морской торговый флот СССР. М, 1969. Шаблон:Ref-ru
  8. Ганусенко І. Боротьба східних слов'ян за вихід до Чорного моря. К. 1966.
  9. Греве В. Ресурси Чорного моря і їх охорона. Вісник AH УРСР. ч. 11. К. 1971.
  10. Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Чёрное море в книге: Моря СССР. Изд-во Моск. ун-та, 1982. Шаблон:Ref-ru
  11. Еремеева Е. Черное море. Симферополь 1965. Шаблон:Ref-ru
  12. Звери Чёрного Моря. Симферополь: Таврия, 1996. ISBN 5-7780-0773-6 Шаблон:Ref-ru
  13. Зенкович В. Берега Черного и Азовского морей. М. 1958. Шаблон:Ref-ru
  14. Зенкевич А. Биология морей СССР. М. 1963. Шаблон:Ref-ru
  15. Иванов М. В., Вайнштейн М. В., Гальченко М. Ф. и др. Распределение и геохимическая активность бактерий в осадках // Изучение генезиса нефти и газа в Болгарском секторе Черного моря. София, 1984. Шаблон:Ref-ru
  16. Кротов А. Жизнь Черного моря. О. 1949. Шаблон:Ref-ru
  17. Кузминская Г. Черное море. Краснодар 1977. Шаблон:Ref-ru
  18. Липа Ю. Чорноморська доктрина. І, II. В. 1940, 1942, III. Майнц — Кастель, 1947.
  19. Степанов В., Андреев В. Черное море. П. 1981. Шаблон:Ref-ru
  20. Филиппов Д. М. Циркуляция и структура вод Черного моря, Москва, 1968. Шаблон:Ref-ru

Посилання

Шаблон:Commons

Фауна

Шаблон:Ukraine-geo-stub Шаблон:Моря Атлантичного океану Шаблон:Курорти Чорного моря Шаблон:Країни Чорного моря

Шаблон:Link FAaf:Swartsee als:Schwarzes Meer an:Mar Negra ang:Euxinus ar:البحر الأسود arz:البحر الاسود ast:Mar Negru az:Qara dəniz ba:Ҡара диңгеҙ bar:Schwarz' Meer bat-smg:Jouduojė jūra be:Чорнае мора be-x-old:Чорнае мора bg:Черно море bn:কৃষ্ণ সাগর br:Mor Du bs:Crno more ca:Mar Negra crh:Qara deñiz cs:Černé moře cv:Хура тинĕс cy:Y Môr Du da:Sortehavet de:Schwarzes Meer el:Μαύρη Θάλασσα en:Black Sea eo:Nigra Maro es:Mar Negro et:Must meri eu:Itsaso Beltza ext:Mari Negru fa:دریای سیاه fi:Mustameri fiu-vro:Must Meri fr:Mer Noire frp:Mar Nêra fy:Swarte See ga:An Mhuir Dhubh gan:黑海 gl:Mar Negro he:הים השחור hi:कृष्ण सागर hif:Black Sea hr:Crno more hu:Fekete-tenger hy:Սև ծով id:Laut Hitam io:Nigra maro is:Svartahaf it:Mar Nero ja:黒海 jbo:xekri xamsi jv:Segara Ireng ka:შავი ზღვა kk:Қара теңіз ko:흑해 ku:Deryaya Reş kv:Сьӧд саридз kw:Mor Du la:Pontus Euxinus lb:Schwaarzt Mier li:Zwarte Zie lt:Juodoji jūra lv:Melnā jūra mk:Црно Море ml:കരിങ്കടൽ mn:Хар тэнгис mr:काळा समुद्र ms:Laut Hitam mwl:Mar Negro nds-nl:Zwatte Zee nl:Zwarte Zee nn:Svartehavet no:Svartehavet nrm:Néthe Mé oc:Mar Negra os:Сау денджыз pl:Morze Czarne pnb:بحیرہ اسود pnt:Μαύρον Θάλασσα pt:Mar Negro qu:Yana hatun qucha rm:Mar Naira rmy:Kali Deryav ro:Marea Neagră roa-tara:Mar Gnure ru:Чёрное море sah:Хара байҕал scn:Mari Nìuru sh:Crno more simple:Black Sea sk:Čierne more sl:Črno morje so:Bada madaw sq:Deti i Zi sr:Црно море stq:Swotte See sv:Svarta havet sw:Bahari Nyeusi ta:கருங்கடல் te:నల్ల సముద్రం tg:Баҳри Сиёҳ th:ทะเลดำ tk:Gara deňiz tl:Dagat Itim tr:Karadeniz ts:Lwandle ra Ntima tt:Кара диңгез ug:قارا دېڭىز ur:بحیرہ اسود vec:Mar Moro vi:Biển Đen war:Itom nga Dagat yi:שווארצער ים yo:Òkun Dúdú zh:黑海 zh-min-nan:O͘-hái zh-yue:黑海