Відмінності між версіями «Чорне море»

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: {{coord|display=title|43|17|49|N|34|1|46|E|type:waterbody}} {{Море |Название = Чёрное море |Оригинальное назв…)
 
 
(Не показано 30 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{coord|display=title|43|17|49|N|34|1|46|E|type:waterbody}}
+
[[Файл:Locatie Zwarte Zee.PNG|thumb|210px|''Розташування Чорного моря'']]
{{Море
+
[[Файл:Black-Sea-NASA.jpg|thumb|210px|''Чорне і Азовське моря. Компіляція супутникових світлин НАСА з космосу'']]
|Название              = Чёрное море
+
[[Файл:Schwarzes Meer und Umgebung.png|thumb|right|210px|''Рельєф чорноморського регіону'']]
|Оригинальное название =
 
|Изображение          = Cirmea Laspi Sunset.JPG
 
|Ширина изображения    = 300px
 
|Подпись              = Закат на Чёрном море в [[Крым]]у ([[Бухта Ласпи]])
 
|Область              =
 
|Расположение          =
 
|Высота НУМ            =
 
|Длина                = 1150
 
|Ширина                = 580
 
|Площадь              = 422 000
 
|Наибольшая глубина    = 2210
 
|Средняя глубина      = 1240
 
|Прозрачность          =
 
|Длина береговой линии = 3400
 
|Объём                = 547 000
 
|Площадь водосбора    = более 2 млн
 
|Впадающие реки        = [[Дунай (река)|Дунай]], [[Днестр (река)|Днестр]], [[Днепр (река)|Днепр]]
 
|Вытекающая река      =
 
|Примечания            =
 
}}
 
  
'''Чёрное мо́ре''' ({{lang-bg|Черно море}}, {{lang-uk|Чорне море}}, {{lang-ro|Marea Neagră}}, {{lang-tr|Karadeniz}}, {{lang-ka|შავი ზღვა}}, {{lang-ab|Амшын/Амшын Еиқәа}}) — [[внутреннее море]] бассейна [[Атлантический океан|Атлантического океана]]. Проливом [[Босфор]] соединяется с [[Мраморное море|Мраморным]] морем, далее, через пролив [[Дарданеллы]] — с [[Эгейское море|Эгейским]] и [[Средиземное море|Средиземным]] морями. [[Керченский пролив|Керченским проливом]] соединяется с [[Азовское море|Азовским]] морем. С севера в море глубоко врезается [[Крымский полуостров]]. По поверхности Чёрного моря проходит водная граница между [[Европа|Европой]] и [[Малая Азия|Малой Азией]].
+
'''Чо́рне мо́ре'''— море між Європою і Західною Азією (проходить водна межа між Європою і Малою Азією). Сполучене протокою Босфор із Мармуровим морем. Площа 422 тис.км², найбільша глибина до 2 211 м (на південь від Ялти), солоність 17-18 ‰. Нижче глибини 150 м органічне життя відсутнє (сірководень). Розвинене рибальство (ставрида, скумбрія,  тюлька, кефаль, бички, шпрот, осетрові, камбала,хамса, судак,креветки). '''Чорне море''' важливий район транспортних перевезень: зерно, залізна руда, металопрокат, боксити, непродовольчі товари особистого вжитку. Один з найбільших курортних регіонів Євразії.
[[Файл:Locatie Zwarte Zee.PNG|thumb|left|Расположение Чёрного моря]]
 
Площадь 422&nbsp;000 км²<ref>[http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=geography/geo/geo3/geo-5378.htm Словарь современных географических названий]</ref> (по другим данным — 436&nbsp;400 км²<ref>{{cite web | title=Black Sea Geography| work=University of Delaware College of Marine Studies|url=http://www.ocean.udel.edu/blacksea/geography/index.html|date=2003|accessdate=2 декабря 2006}}</ref>). Очертания Чёрного моря напоминают овал с наибольшей осью около 1150 км. Наибольшая протяжённость моря с севера на юг 580 км. Наибольшая глубина — 2210 м, средняя — 1240 м.
 
  
Море омывает берега [[Россия|России]], [[Украина|Украины]], [[Румыния|Румынии]], [[Болгария|Болгарии]], [[Турция|Турции]], [[частично признанные государства|частично признанной]] [[Абхазия|Абхазии]] и [[Грузия|Грузии]].
+
Чорне море — внутрішнє континентальне море Атлантичного океану (пов'язане з ним через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Егейське та Середземне море), знаходиться між масивом Східної Європи на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході і Балканським півостровом на заході. Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії.
  
Характерной особенностью Чёрного моря является полное (за исключением ряда [[Анаэробные организмы|анаэробных]] [[бактерия|бактерий]]) отсутствие жизни на глубинах свыше 150—200 м за счёт насыщенности глубинных слоёв воды [[сероводород]]ом.
+
== Етимологія ==
 +
Чорне море мало в минулому різні назви. Стародавні греки називали його '''Понтом Аксінським''' — негостинне море, а згодом, після успішної колонізації його берегів,— '''Понтом Евксінським''' — гостинне море. По ньому проходили важливі торгові шляхи, що зв'язували античні держави і племена Північного Причорномор'я з Південним Причорномор'ям і Середземномор'ям. Деякі античні письменники (Феокріт, Сенека, Лукан) називали це море '''Скіфським'''.
  
Чёрное море — важный район транспортных перевозок, а также один из крупнейших [[курорт]]ных регионов [[Евразия|Евразии]].
+
З 9 століття в «Повісті временних літ», в арабських (Аль Масуді) та західних (Гельмольд) джерелах, Чорне море називали '''Руським'''. Київський літопис;'''Понтійським''' (або Понетським) морем.
  
Помимо этого, Чёрное море сохраняет важное стратегическое и военное значение. В [[Севастополь|Севастополе]] и [[Новороссийск]]е находятся основные военные базы российского [[Черноморский флот ВМФ России|Черноморского флота]].
+
З часом прищепилася у різних народів сучасна назва «Чорне море» (Karadeniz), може, через чорний колір води на значній глибині, може, також завдяки його бурхливості.
  
== Наименование ==
+
=== Історія геологічного розвитку ===
[[Файл:BlackSea-1.A2003105.1035.250m.jpg|thumb|Космический снимок Чёрного моря, созданный [[NASA]] [[MODIS]]]]
+
[[Файл:Black-sea-hist.png|міні|праворуч|210пкс|''Ймовірні межі озера, що існувало до прориву середземноморських вод крізь Босфор'']]
[[Файл:Black sea RUS.png|thumb|left|Карта Чёрного моря]]
+
За геологічними і геофізичними даними в історії формування Чорного моря виділяють чотири протяжних етапи:
[[Файл:Black-Sea-NASA.jpg|thumb|Спутниковое фото (NASA)]]
+
* Пізня юра— рання крейда
Древнегреческое название моря — ''Понт Аксинский'' ({{lang-el|Πόντος Ἄξενος}}, «Негостеприимное море»). В «Географии» [[Страбон]]а (7.3.6) предполагается, что такое название море получило из-за трудностей с навигацией, а также диких враждебных племён, населявших его берега. Однако скорее всего греки восприняли местное скифское название моря, представлявшее рефлекс [[иранские языки|др.&nbsp;иран.]] *axšaina — «тёмно-синий», «тёмный», соотносящееся с его нынешним названием, и переосмыслили его по созвучию с греческим словом «негостеприимный». Позднее, после удачного освоения берегов греческими колонистами, море стало называться Понтом Эвксинским ({{lang-el|Πόντος Εὔξενος}}, «Гостеприимное море»). Впрочем, у Страбона (1.2.10) есть упоминания о том, что в античности Чёрное море называли и просто «морем» (pontos).
+
* Пізня крейдаp— еоцен
 +
* олігоцен— міоцен
 +
* пліоцен— антропоген
  
В Древней Руси X—XVI веках в летописях встречалось название «Русское море», в некоторых источниках море носит название «Скифского».
+
Історично (з погляду геології) Чорним морем вважають басейн, що залишився по колишньому середньоєвразійському морю Тетіді (Тетіс), яке існувало від кінця палеозойської ери до середини третинного періоду. У висліді альпійських горотвірних рухів, що відбувалися в треторяді, море Тетіди поділилося на низку басейнів. Одним з них був Понтус, що простягався від Молдавії на заході до Аральського моря на сході. Наприкінці третинного періоду він відокремився від Каспійського моря і скоротився до обсягу теперішнього Чорного моря.
  
Современное название «Чёрное море» нашло своё соответствующее отображение в большинстве языков: {{lang-el|Μαύρη θάλασσα}}, {{lang-bg|Черно море}}, {{lang-ka|შავი ზღვა}}, {{lang-ro|Marea Neagră}}, {{lang-en|Black Sea}}, {{lang-tr|Karadeniz}}, {{lang-uk|Чорне море}}, {{lang-ab|Амшын Еиқәа}} и др. Самые ранние источники, упоминающие это название, относятся к [[XIII век]]у, однако есть определённые признаки того, что оно использовалось и ранее. Существует целый ряд гипотез относительно причин возникновения такого названия:
+
Впродовж льодовикової доби плейстоценської епохи рівень моря піднявся і мав кілька разів зв'язок з Середземним і Каспійським. Однак, за польодовикового часу площа його скоротилася, воно опріснилося (за рахунок танення льодовиків, та слабкого випаровування за низьких температур) й обнизилося нижче рівня океану. 6-8 тис. pоків потому утворилася Боспорська протока. Солоні води Середземного моря влилися до Чорного й виповнили його басейн. Вони знищили прісноводну фауну, і на її місці виникла солоноводна фауна Середземного басейну. У висліді підвищення морського рівня вода затопила нижчі частини річкових долин й утворила лимани.
* Турки и другие завоеватели, пытавшиеся покорить население побережья моря, встречали яростный отпор со стороны адыгов (черкесов), абхазов и других племён, за что и прозвали море Караденгиз — Чёрным, негостеприимным<ref>в переносном смысле в тюркских языках «кара» также означает «большой»</ref>.
 
* Другой причиной, по мнению ряда исследователей, может быть тот факт, что во время штормов вода в море сильно темнеет. Впрочем, штормы в Чёрном море не слишком часты, а темнеет вода во время бурь во всех морях земли.
 
* Ещё одна гипотеза происхождения названия основывается на том, что металлические предметы (например, [[Корабельный якорь|якоря]]), опущенные в воду моря глубже 150 м на длительное время, покрывались налётом чёрного цвета благодаря действию [[сероводород]]а.
 
* Другая гипотеза связана с принятым в ряде азиатских стран «цветовым» обозначением сторон света, где «чёрный» обозначал север, соответственно Чёрное море — северное море.
 
* Одной из наиболее распространенных гипотез является предположение о том, что название связано с воспоминаниями о прорыве Босфора 7500&ndash;5000 лет назад, следствием чего стало катастрофическое повышение уровня моря почти на 100 метров, что в свою очередь привело к затоплению обширной шельфовой зоны и образованию [[Азовское море|Азовского моря]].
 
  
Существует турецкая легенда, согласно которой в водах Чёрного моря покоится богатырский [[меч]], который был брошен туда по просьбе умиравшего волшебника Али. Из-за этого море волнуется, пытаясь выплеснуть из своих пучин смертоносное оружие, и окрашивается в чёрный цвет.
+
== Морфологія ==
 +
[[Файл:Dniester liman.jpeg|thumb|210px|''Дністровський лиман. Знімок з космосу'']]
  
== География ==
+
Площа Чорного моря Воно має приблизно овальну форму, рівнобіжна вісь якої простягається на 1&nbsp;150&nbsp;км, полуденникова (північ&nbsp;— південь) 580&nbsp;км (найкоротша 265&nbsp;км, бо з півночі в море глибоко врізається Кримський півострів). Водна поверхня Чорного моря має 420,3 тис.&nbsp;км², середня глибина&nbsp;— 1&nbsp;300&nbsp;м, найбільша&nbsp;— 2&nbsp;211&nbsp;м, об'єм води&nbsp;547,0&nbsp;тис.&nbsp;км³.
[[Файл:Черное море.JPG|thumb|Заливы северной части Чёрного моря]]
 
Берега Чёрного моря изрезаны мало и, в основном, в северной его части. Единственный крупный полуостров — Крымский. Крупнейшие заливы: [[Ягорлыцкий залив|Ягорлыцкий]], [[Тендровский залив|Тендровский]], [[Джарылгачский залив|Джарылгачский]], [[Каркинитский залив|Каркинитский]], [[Каламитский залив|Каламитский]] и [[Феодосийский залив|Феодосийский]] на Украине, [[Варненский залив|Варненский]] и [[Бургасский залив|Бургасский]] в Болгарии, [[Синопский залив|Синопский]] и [[Самсунский залив|Самсунский]] у южных берегов моря, в Турции. На севере и северо-западе при впадении рек разливаются [[лиман]]ы. Общая длина береговой линии — 3400 км.
 
  
Ряд участков побережья моря имеют собственные названия: [[Южный берег Крыма]] на Украине, [[Черноморское побережье Кавказа]] в России, [[Румелийский берег]] и [[Анатолийский берег]] в Турции. На западе и северо-западе берега низменные, местами обрывистые; в [[Крым]]у — в основном низменные, за исключением южных гористых берегов и полуострова [[Тарханкут]] на западе. На восточном и южном берегах к морю вплотную подступают отроги [[Кавказские горы|Кавказских]] и [[Понтийские горы|Понтийских]] гор.
+
=== Морське дно ===
 +
Дно моря складається з трьох неправильних співосередніх смуг: континентальної мілини (шельфу), континентального узбіччя (схилу) і дна морського басейну (чорноморська абісаль).
  
Островов в Чёрном море мало. Самый крупный остров [[Джарылгач (остров)|Джарылгач]], его площадь 62 км². Остальные острова намного меньше, крупнейшие — [[Березань (остров)|Березань]] и [[Змеиный (остров)|Змеиный]] (оба площадью менее 1 км²).
+
* Континентальна мілина&nbsp;— це зовнішня прибережна смуга до менше ніж 200&nbsp;м глибини, слабо похилена вбік моря і прикрита третинними відкладами. Вона охоплює приблизно одну чверть морського дна, найширша на північний захід і при Керченській затоці.  
  
В Чёрное море впадают следующие крупнейшие реки: [[Дунай (река)|Дунай]], [[Днепр (река)|Днепр]], [[Днестр (река)|Днестр]], а также более мелкие [[Мзымта (река)|Мзымта]], [[Псоу (река)|Псоу]], [[Бзыбь (река)|Бзыбь]], [[Риони (река)|Риони]], [[Кодори (река)|Кодори]] (Кодор), [[Ингури]] (на востоке моря), [[Чорох (река)|Чорох]], [[Кызыл-Ирмак (река)|Кызыл-Ирмак]], [[Эшли-Ирмак (река)|Эшли-Ирмак]], [[Сакарья (река)|Сакарья]] (на юге), [[Южный Буг (река)|Южный Буг]] (на севере).
+
* Континентальний схил&nbsp;— це посередня смуга між континентальною мілиною і дном басейну. Воно позначене стрімким нахилом, кут якого коливається переважно в межах від 5° до 8°. На глибині приблизно 2&nbsp;000&nbsp;м нахил раптово зменшується і переходить у дно морського басейну. Поверхня схилу зазвичаї дуже нерівна; вона вкрита шаром глини, чорною зверху і ясно-сірою всередині. Забарвлює її сірчане залізо, відкладене у формі дуже дрібних зерен або тоненьких шпильок.
  
== Геология ==
+
* Дно морського басейну охоплює близько третини морської площі. Це пласка й одноманітна рівнина, з максимальною глибиною 2&nbsp;211&nbsp;м.
[[Файл:Black-sea-hist.png|thumb|Предполагаемые очертания озера, существовавшего на месте Чёрного моря]]
 
[[Файл:Sudak vlasenko.jpg|thumb|[[Судак (город)|Судакская]] бухта (Крым)]]
 
Чёрное море заполняет изолированную впадину, расположенную между Юго-Восточной Европой и полуостровом [[Малая Азия]]. Эта впадина образовалась в эпоху [[миоцен]]а, в процессе активного [[горообразования]], разделившего древний океан [[Тетис]] на несколько отдельных водоёмов (из которых впоследствии, кроме Чёрного моря, образовались [[Азовское море|Азовское]], [[Аральское море|Аральское]] и [[Каспийское море|Каспийское]] моря).
 
  
Одна из гипотез возникновения Чёрного моря (в частности, выводы участников международной океанографической экспедиции на научном судне «[[Акванавт (судно)|Акванавт]]» в 1993) гласит, что 7500 лет назад оно представляло собой самое глубокое на земле пресноводное [[озеро]], уровень был ниже современного на сто с лишним метров. По окончании [[ледниковый период|ледникового периода]] уровень [[Мировой океан|Мирового океана]] поднялся и Босфорский перешеек был прорван. Были затоплены в общей сложности 100 тыс. км² (плодороднейшие земли, уже возделываемые [[люди|людьми]]). Затопление этих обширных земель, возможно, стало прообразом мифа о [[Всемирный потоп|всемирном потопе]]<ref>[http://www.rusk.ru/st.php?idar=308229 Где же ты, Ковчег? Парламентская газета, 18 июля 2003]</ref>. Возникновение Чёрного моря согласно данной гипотезе предположительно сопровождалось массовой гибелью всего пресноводного живого мира озера, продукт разложения которых — [[сероводород]] — достигает высоких концентраций на дне моря<ref name="old.computerra.ru">http://old.computerra.ru/online/firstpage/xterra/news/2000/9/26/1295/for_print.html</ref>.
+
=== Острови ===
 +
Чорне море має декілька дрібних островів: Довгий, Березань навпроти лиману Дніпра і Зміїний проти дельти Дунаю.
  
Черноморская впадина состоит из двух частей западной и восточной, разделённых поднятием, являющимся естественным продолжением [[Крымский полуостров|Крымского полуострова]]. Северо-западная часть моря характеризуется относительно широкой [[шельф]]овой полосой (до 190 км). Южное побережье (принадлежащее Турции) и восточное (Грузия) носит более крутой характер, полоса шельфа не превышает 20 км и изрезана целым рядом каньонов и впадин. Глубины у берегов [[Крым]]а и [[Черноморское побережье Кавказа|Черноморского побережья Кавказа]] увеличиваются крайне быстро, достигая отметок свыше 500 м уже в нескольких километрах от береговой черты. Максимальной глубины (2210 м) море достигает в центральной части, к югу от [[Ялта|Ялты]].
+
=== Узбережжя ===
 +
Узбережжя моря вирівняне. Єдиний виняток&nbsp;це Кримський півострів, який видається далеко на південь, ділячи море на західну та східну частини. Північно-західний берег Криму й південний берег континенту замикають єдину велику Каркінитську затоку. Інші кримські затоки: Каламітська на південному-заході та Феодосійська на південному-сході берега Криму.
  
В составе горных пород, складывающих дно моря, в прибрежной зоне преобладают грубообломочные отложения: [[галька]], [[гравий]], [[песок]]. С удалением от берега их сменяют мелкозернистые пески и [[алеврит]]ы. В северо-западной части Чёрного моря широко распространены [[ракушечник]]и; для склона и ложа морской впадины обычны пелитовые илы.
+
* Північно-західне узбережжя низьке й перетяте річками, найбільші з яких Дунай, Дністер, Південний Буг і Дніпро. Дельта Дунаю низька і болотиста. На північ від неї аж до гирла Дніпра простягається стрімкий кліфовий берег Причорноморської низовини, порізаний балками і лиманами. Більші лимани (Дністра, Бога, Дніпра) сполучені з морем гирлами; менші, що тратять воду в наслідок сильного випарування, кінчаються в замкнених солоних водоймищах. На схід від лиману Дніпра кліф поступово сплощується у лагідно похилі піскові пляжі; на цьому відтинку узбережжя лежать найбільші коси на Чорного моря (Джарилгач, Тендер й ін.), що замикають більші чи менші затоки.  
  
Среди основных полезных ископаемых, залежи которых имеются на дне моря: [[нефть]] и [[природный газ]] на северо-западном [[шельф]]е; прибрежные россыпи [[титаномагнетитовые пески|титаномагнетитовых песков]] ([[Таманский полуостров]], побережье Кавказа).
+
* Північно-західне узбережжя Криму низьке й багате на озера й лаґуни. Південно-західне&nbsp;— пролягає прямовисно до гірських хребтів, воно частково затоплене і творить мальовничий ріасовий берег. Південно-східний берег Криму пролягає рівнобіжно з горами, які круто спадають до моря; між горами і морем простягається вузька береговина, дещо розширена при гирлах гірських річок.  
  
== Гидрология и гидрохимия ==
+
* Східне узбережжя моря починається на півночі низьким і пласким берегом Таманського півострова; далі на південь воно гористе.
Чёрное море является крупнейшим в мире меромиктическим (с неперемешиваемыми уровнями воды) водоёмом. Верхний слой воды ([[миксолимнион]]), лежащий до глубины 150 м, более прохладный, менее плотный и менее солёный, насыщенный [[кислород]]ом, отделяется от нижнего, более тёплого, солёного и плотного, насыщенного сероводородом слоя ([[монимолимнион]]а) [[хемоклин]]ом (пограничным слоем между аэробной и анаэробной зонами).
 
  
Единого общепризнанного объяснения происхождения [[сероводород]]а в Чёрном море пока нет. Есть мнение, что [[сероводород]] в Чёрном море образуется главным образом в результате жизнедеятельности [[сульфатредуцирование|сульфатредуцирующих]] [[бактерии|бактерий]], резко выраженной [[стратификация|стратификации]] воды и слабого вертикального обмена. Также есть теория, что сероводород образовался в результате [[разложение|разложения]] пресноводных [[животные|животных]], погибших при проникновении солёных средиземноморских вод во время образования [[Босфор]]а и [[Дарданеллы|Дарданелл]]<ref name="old.computerra.ru"/>.
+
* Південне узбережжя
  
Некоторые исследования последних лет позволяют говорить о Чёрном море как о гигантском резервуаре не только сероводорода, но и [[метан]]а, выделяемого, скорее всего, также в процессе деятельности микрорганизмов, а также со дна моря<ref name="vivovoco">[http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/NATURE/02_05/02051926.PDF А. Ю. Леин, М. В. Иванов. Крупнейший на земле метановый водоем. «Природа», № 2, 2005]</ref>.
+
* Південно-західне узбережжя
  
Водный баланс Чёрного моря складывается из следующих компонент:
+
=== Затоки ===
* [[атмосферные осадки]] (230 км³ в год);
+
Найбільші затоки:
* [[материковый сток]] (310 км³ в год);
+
* Ягорлицька
* поступление воды из Азовского моря (30 км³ в год);
+
* Тендрівська
* испарение воды с поверхности моря (-360 км³ в год);
+
* Джарилгацька
* вынос воды через пролив Босфор (-210 км³ в год).
+
* Каркінитська
[[Файл:Blacksea-bg-beach-dinev.jpg|thumb|Прибой на черноморском побережье Болгарии]]
+
* Каламіцька
Величина осадков, поступления из Азовского моря и речного стока превышает величину испарения с поверхности, вследствие чего уровень Чёрного моря превышает уровень [[Мраморное море|Мраморного]]. Благодаря этому формируется верхнее течение, направленное из Чёрного моря через пролив [[пролив Босфор|Босфор]]. Нижнее течение, наблюдаемое в более низких слоях воды, выражено менее сильно и направлено через Босфор в обратном направлении. Взаимодействие данных течений дополнительно поддерживает вертикальную стратификацию моря, а также используется рыбой для миграций между морями.
+
* Феодосійська
 +
* Варненська
 +
* Бургаська
 +
* Синопська
 +
* Самсунська
 +
* Цемеська
  
Следует отметить тот факт, что вследствие затруднённого обмена водой с Атлантическим океаном в Чёрном море практически не бывает приливов и отливов.
 
  
[[Циркуляция вод]] в море охватывает только поверхностный слой воды. Данный слой воды имеет солёность около 18 промилле (в Средиземном — 37 промилле) и насыщен кислородом и иными элементами, необходимыми для деятельности живых организмов. Этот слой в Чёрном море подвержен круговой циркуляции циклонической направленности по всему периметру водоёма. Одновременно в прибрежных частях моря постоянно фиксируются локальные циркуляции воды антициклонической направленности. Температура поверхностных слоёв воды, в зависимости от времени года, колеблется от 8 до 30 [[градус Цельсия|°C]].
+
=== Морська вода ===
  
Нижний слой, вследствие насыщенности сероводородом, не содержит живых организмов, за исключением ряда [[Анаэробные организмы|анаэробных]] [[серные бактерии|серных бактерий]] (продуктом жизнедеятельности которых и является сероводород). Солёность здесь возрастает до 22-22,5 промилле, средняя температура составляет ~8,5&nbsp;°C.
+
Пересічний об'єм води Чорного моря становить 547&nbsp;000 км³. На нього впливають такі складові елементи:
 +
* + опади&nbsp;— 230&nbsp;000&nbsp;км³,  
 +
* + стік континентальних вод&nbsp;— 310&nbsp;000&nbsp;км³,  
 +
* + приплив з Азовського моря&nbsp;— 25&nbsp;000&nbsp;км³,  
 +
* - втрата через випаровування з поверхні&nbsp;— 357&nbsp;000&nbsp;км³,  
 +
* - витік через Босфор&nbsp;— 208&nbsp;000&nbsp;км³.
  
В схеме течений Чёрного моря выделяются два огромных замкнутых круговорота с длиной волны 350—400 км. В честь [[океанология|океанолога]] [[Книпович, Николай Михайлович|Николая Книповича]], который первым описал эту схему, её назвали «Очки Книповича»<ref name="Knipovich"> См. [http://esimo.oceanography.ru/esp2/index/index/esp_id/10/section_id/6/menu_id/1194 esimo.oceanography.ru — Черное море / Гидрология / Гидрологический режим / Соленость воды ], [http://www.nkj.ru/archive/articles/4019/ Сюрпризы Природы // Наука и Жизнь, № 2, 2006 год]</ref>.
+
Дивлячись на відносно молодий геологічний вік моря і завдяки великому допливові прісних вод, що їх приносять річки, також опріснені води з Азовського моря, солоність води Чорного моря є майже на 50% нижча від солоності океану. Вона найнижча (13‰) на північному заході та збільшується до 17—18‰ в інших частинах. Солоність змінюється також з глибиною; вона найменша у верхньому шарі й зростає до ~22‰ на глибині 730&nbsp;м; глибше залишається майже така сама до самого дна.
  
== Климат ==
+
За температурним показником води моря розподіляються на два нерівні шари: верхній — до глибини приблизно 60—80&nbsp;м і нижчий від 80&nbsp;м до самого дна, який зберігає майже незмінну температуру&nbsp;— близько +9&nbsp;°C. Взимку температура води верхнього шару зростає від поверхні до глибини 500&nbsp;м, влітку вона знижується. Вертикальні зміни температури нерівномірні. На поверхні вона найнижча в лютому: від&nbsp;0,5&nbsp;°C на півночі (тут прибережні води покриваються кригою, що сягає 10—20&nbsp;км від берега, а часом навіть більше), до +5&nbsp;°C +8&nbsp;°C на півдні. Найвищу температуру має вода в серпні: від +20&nbsp;°C на півночі до +25&nbsp;°C і вище на півдні. Вода в Азовському морі нагрівається до +26 +27&nbsp;°C, у лиманах навіть до +30&nbsp;°C.
Климат Чёрного моря, в связи с его среднеконтинентальным положением, в основном [[континентальный климат|континентальный]]. [[Черноморское побережье Кавказа]] и южный берег Крыма защищены горами от холодных северных ветров и вследствие этого имеют мягкий [[средиземноморский климат]], а к юго-востоку от Туапсе — [[влажный субтропический климат]].
 
  
[[Файл:Sunny Beach first meter.jpg|thumb|Пляж на [[Солнечный берег|Солнечном берегу]] (Болгария)]]
+
Густина морської води залежить від її солоності і температури. Вона найменша при гирлах річок і біля Керченської затоки (пересічно 1&nbsp;010&nbsp;— 1&nbsp;014 Гр/л і зростає в бік відкритого моря та вглиб (на глибині близько 80&nbsp;м&nbsp;— 1&nbsp;020 Гр/л), далі залишається майже така сама до дна.
Значительное влияние на погоду над Чёрным морем оказывает Атлантический океан, над которым зарождается большая часть циклонов, приносящих на море плохую погоду и бури. На северно-восточном побережье моря, особенно в районе [[Новороссийск]]а, невысокие горы не являются преградой для холодных северных воздушных масс, которые, переваливаясь через них, обуславливают сильный холодный ветер ([[бора]]), местные жители называют его Норд-ост. Юго-западными ветрами обычно в черноморский регион приносятся тёплые и достаточно влажные средиземноморские воздушные массы. Как итог, для большей части территории моря характерна тёплая влажная зима и жаркое сухое лето.
 
  
[[средняя температура воздуха|Средняя температура]] января в северной части Чёрного моря +2&nbsp;°C, но может опускаться и до −5&nbsp;°C. На территориях, прилегающих к Южному берегу Крыма и побережью Кавказа, зима гораздо мягче: температура редко опускается ниже +5&nbsp;°C. Снег, тем не менее, периодически выпадает в северных районах моря. Средняя температура июля на севере моря — +25 — +27&nbsp;°C. Максимальные температуры не столь высоки благодаря смягчающему действию водного резервуара и обычно не превышают 37&nbsp;°C. Самое тёплое место на побережье Чёрного моря — побережье Кавказа, в частности город [[Гагра]] на территории современной [[Абхазия|Абхазии]] (среднегодовая температура +17&nbsp;°C).
+
З різних газів морської води найважливішим є кисень (O), який підтримує органічне життя. Його кількість у верхньому прошаркі води сягає 4—7&nbsp;см³/л води. Зі зростанням глибини швидко зменшується до 0,5&nbsp;см³, на глибині близько 200&nbsp;м. Така кількість не достатньо для підтримки органічного життя, тому воно зникає, за винятком кількох видів бактерій (мікроспора естуарії). Другу перешкоду для розвитку організмів нижче 200&nbsp;м глибини становить висока кількість сірководню (H<sub>2</sub>S), яка зростає до 6—7 см³ на літр води на глибині 2&nbsp;000&nbsp;м.
  
Наибольшее количество [[Атмосферные осадки|осадков]] в черноморском регионе выпадает на побережье [[Кавказ]]а (до 1500 мм в год), наименьшее — в северо-западной части моря (около 300 мм в год). Облачность за год в среднем составляет 60 % с максимумом зимой и минимумом летом.
+
Прозорість води доходить пересічно до 16—22 м глибини. Вона є низькою в прибережних районах (2—3 м) і високою в центральних частинах моря (20—27 м).
  
Воды Чёрного моря, как правило, не подвержены замерзанию. Температура воды не опускается ниже +8&nbsp;°C
+
=== Рухи води ===
  
== Флора и фауна ==
+
Поверхня води Чорного моря переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час буревіїв вони можуть зростати до висоти 15&nbsp;м і більше та загрожувати малим суднам. Припливи і відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10&nbsp;см висоти.
Растительный мир моря включает в себя 270 видов многоклеточных зелёных, бурых, красных донных [[водоросли|водорослей]] ([[цистозира]], [[филлофора]], [[зостера]], [[кладофора]], [[ульва]], [[энтероморфа]] и др.). В составе [[фитопланктон]]а Чёрного моря — не менее шестисот видов. Среди них динофлагелляты — панцирные жгутиконосцы (''[[Prorocentrum micans]]'', ''[[Ceratium furca]]'', [[маленькая скрипсиелла]] ''Scrippsiella trochoidea'' и др.), динофлагелляты ([[динофизис]], [[протоперидиниум]], [[александриум]]), различные [[диатомовые водоросли]] и др.
 
  
[[Файл:Pleuronectes platessa.jpg|thumb|Камбала-глосса]]
+
На Чорному моріій є два роди морських течій:  
[[Фауна]] Чёрного моря заметно беднее, чем Средиземного. В Чёрном море обитает 2500 видов животных (из них 500 видов [[одноклеточные|одноклеточных]], 160 видов [[Позвоночные|позвоночных]] — [[рыбы|рыб]] и [[млекопитающие|млекопитающих]], 500 видов [[ракообразные|ракообразных]], 200 видов [[моллюски|моллюсков]], остальное — [[беспозвоночные]] разных видов), для сравнения, в Средиземном — около 9000 видов. Среди основных причин относительной бедности животного мира моря:
+
* поверхневі, спричинені циклонним типом вітрів;
* широкий диапазон солёности воды
+
* подвійні течії в Боспорській та Керченській протоках, спричинені обміном вод різної густоти між двома суміжними морськими басейнами.  
* умеренно холодная вода
 
* наличие сероводорода на больших глубинах.
 
  
В связи с этим Чёрное море подходит для обитания достаточно неприхотливых видов, на всех стадиях развития которых не требуются большие глубины.
+
Поверхневі течії творять два замкнені кільця. Ширина західного кільця проти дельти Дунаю сягає близько 100&nbsp;км; воно звужується на південь. Швидкість близзько 0,5&nbsp;км/год. Ширина східного кільця замкнена в межах 50&nbsp;— 100&nbsp;км, швидкість течії до 1 км/год.
  
На дне Чёрного моря обитают [[Мидия (моллюск)|мидии]], [[устрица|устрицы]], [[пектен]], а также моллюск-хищник [[рапана]], занесённый с кораблями с Дальнего Востока. В расщелинах прибрежных скал и среди камней живут многочисленные [[краб]]ы, имеются [[креветки]], встречаются различные виды [[Медуза (биология)|медуз]] (наиболее распространены [[корнерот]] и [[аурелия]]), [[актинии]], [[губки]].
+
Подвійна течія в Боспорській протоці&nbsp;— це обмін вод між Чорним і Мармуровим морями. Менш солона й легша вода Чорного моря плине як верхня течія до Мармурового зі швидкістю 1—2&nbsp;м/с. Взамін, солоніша і густіша вода Мармурового тече нижньою течією на глибині 50—120&nbsp;м до Чорного зі швидкістю 4 — 6 м/с. Друга подвійна течія&nbsp;— це течія між Чорним і Азовським морем: солоніша вода з Чорного моря переливається нижньою течією до Азовського, а опріснена вода&nbsp;— верхньою течією назустріч з Азовського.
  
Среди рыб, водящихся в Чёрном море: различные виды [[Бычок (рыба)|бычков]] (бычок-головач, бычок-кнут, бычок-кругляк, бычок-мартовик, бычок-ротан), азовская хамса, черноморская хамса ([[Анчоусы|анчоус]]), [[акула-катран]], [[камбала-глосса]], [[камбала-калкан]], [[кефаль]] пяти видов, [[луфарь]], [[мерлуза]] (хек), [[морской ёрш]], [[барабуля]] (обыкновенная черноморская султанка), [[пикша]], [[скумбрия]], [[ставрида]], черноморско-азовская [[сельдь]], черноморско-азовская [[тюлька]], [[сарган]], [[морской конёк]] и др. Встречаются [[Осетрообразные|осетровые]] (белуга, севрюга, черноморско-азовский (русский) и атлантический осетры).
+
Крім горизонтальних течій існують вертикальні рухи, але вони обмежені верхнім шаром води&nbsp;— приблизно 80&nbsp;м.
  
[[Файл:Bottlenose Dolphin KSC04pd0178.jpg|thumb|Дельфин-[[афалина]]]]
+
=== Ріки, що впадають ===
Среди опасных рыб Чёрного моря — [[морской дракончик]] (наиболее опасная — ядовиты колючки спинного плавника и жаберных крышек), черноморская и заметная [[скорпена|скорпены]], [[хвостоколовые|скат-хвостокол]] ([[морской кот]]) с ядовитыми шипами на хвосте.
+
Дунай, Дністер, Дніпро, Південний Буг, Мзимта, Ріоні, Кодорі, Інгурі, Чорох, Кизил-Ірмак, Ешлі-Ірмак, Сакар'я.
  
Из птиц распространены [[чайки]], [[буревестники]], [[утка-нырок|утки-нырки]], [[бакланы]] и ряд других видов. Млекопитающие представлены в Чёрном море двумя видами [[Дельфиновые|дельфинов]] ([[Дельфины-белобочки|дельфином-белобочкой]] и [[Афалины|афалиной]]), азово-черноморской обыкновенной [[морская свинья|морской свиньёй]] (нередко называемой азовским дельфином), а также [[Белобрюхий тюлень|белобрюхим тюленем]].
+
== Рослинний і тваринний світ ==
 +
[[Файл:Bottlenose Dolphin KSC04pd0178.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Дельфін-афаліна <br /> (Tursiops truncatus ponticus)'']]
 +
[[Файл:Pleuronectes platessa.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Камбала-глосса <br />(Pleuronectes platessa)'']]
  
Некоторые виды животных, не обитающие в Чёрном море, зачастую заносятся в него через проливы Босфор и Дарданеллы течением либо приплывают самостоятельно.
+
Найособливішою характеристикою Чорного моря є відсутність органічного життя у водах на глибині нижче 150&nbsp;— 200&nbsp;м через шар сірководню, за винятком кількох анаеробних бактерій. Життя зосереджене головним чином в мілких водах континентального шельфу і в річкових гирлах північно-західної частини моря.
  
== История изучения ==
+
=== Флора ===
История изучения Чёрного моря началась ещё в античные времена, вместе с плаваниями греков, основавших на берегу моря свои поселения. Уже в IV веке до нашей эры составлялись периплы — древние [[лоция|лоции]] моря. В дальнейшем, имеются отрывочные сведения о плаваниях купцов из [[Великий Новгород|Новгорода]] и [[Киев]]а в [[Константинополь]].
 
  
Ещё одной вехой на пути исследования Чёрного моря стало плавание корабля «Крепость» из Азова в Константинополь в 1696. Пётр I, снаряжая судно в плавание, дал [[Наказ (правовой акт)|наказ]] производить по пути его движения картографические работы. В итоге был составлен ''«прямой чертеж Черного моря от Керчи до Царя Града»'', проведены замеры глубин.
+
Рослинний світ представлений фітопланктоном, що складається приблизно з 350 видів одноклітинних організмів, 280 видів донних макрофітів, кількох видів трав і морських зелені водоростізел. Промислове значення має морське зело філофора рубенс, що покриває понад 15&nbsp;000&nbsp;км² морського дна і нагромаджує понад 5&nbsp;млн тон біомаси. На мулистих і піскових відкладах спокійних заток росте морська трава зостера, багата на колонії риб.
  
Более серьёзные исследования Чёрного моря относятся к концу XVIII—XIX векам. В частности, на рубеже этих веков русские учёные академики [[Паллас, Петер Симон|Петер Паллас]] и Миддендорф изучали свойства вод и фауны Чёрного моря. В 1816 появилось описание Черноморского побережья, выполненное [[Беллинсгаузен, Фаддей Фаддеевич|Ф. Ф. Беллинсгаузеном]], в 1817 была выпущена первая карта Чёрного моря, в 1842 — первый [[атлас географический|атлас]], в 1851 — лоция Чёрного моря.
+
=== Фауна ===
 
 
Начало систематическим научным исследованиям Чёрного моря положили два события конца XIX века — изучение босфорских течений (1881—1882) и проведение двух океанографических глубиномерных экспедиций (1890—1891).
 
 
 
С 1871 в [[Севастополь|Севастополе]] действует биологическая станция (ныне [[Институт биологии южных морей]]), занимавшаяся систематическими исследованиями живого мира Чёрного моря. В конце XIX века экспедиция под руководством [[Шпиндлер, Иосиф Бернардович|И. Б. Шпиндлера]] открыла насыщение глубинных слоёв моря сероводородом; позднее участник экспедиции известный русский химик [[Зелинский, Николай Дмитриевич|Н. Д. Зелинский]] дал объяснение этому явлению.
 
 
 
Изучение Чёрного моря продолжилось и после [[Октябрьская революция 1917 года в России|Октябрьской революции 1917 года]]. В 1919 в [[Керчь|Керчи]] организуется [[ихтиология|ихтиологическая]] станция (позднее преобразована в Азово-Черноморский институт рыбного хозяйства и океанографии, сейчас [[Южный научно-исследовательский институт морского рыбного хозяйства и океанографии]] (ЮгНИРО)). В 1929 в Крыму, в [[Кацивели]], открывается морская гидрофизическая станция (сейчас филиал севастопольского [[Морской гидрофизический институт|Морского гидрофизического института]] [[Национальная академия наук Украины|Национальной академии наук Украины]]).
 
 
 
В России основной научно-исследовательской организацией, ведущей изучение Чёрного моря, является Южное отделение [[Институт океанологии им. П. П. Ширшова РАН|Института океанологии РАН]] ([[Геленджик]], Голубая бухта) и ряд других.
 
 
 
[[Файл:Вид на Одесский порт 1.jpg|thumb|В порту Одессы]]
 
 
 
== Экономика ==
 
 
 
=== Транспортное значение ===
 
Велико транспортное значение Чёрного моря для экономики государств, омываемых этим водоёмом. Существенный объём морских перевозок составляют рейсы [[танкер]]ов, обеспечивающих экспорт [[нефть|нефти]] и [[нефтепродукты|нефтепродуктов]] из портов России (в первую очередь из [[Новороссийск]]а и [[Туапсе]]) и портов Грузии ([[Батуми]]). Впрочем, объёмы вывоза [[углеводороды|углеводородов]] существенно сдерживаются ограниченной пропускной способностью проливов Босфор и Дарданеллы. В [[Ильичёвск]]е создан крупнейший нефтетерминал по приёму нефти в рамках [[Нефтепровод Одесса — Броды|нефтепровода Одесса — Броды]]<ref>Нефтепровод планируется продлить до польского города [[Плоцк]] для транспортировки нефти далее до порта Гданьск, таким образом создав трансъевропейский маршрут Одесса — [[Гданьск]]</ref>. Также существуют проекты строительства нефтепроводов [[Трансбалканский трубопровод|Бургас — Александруполис]] и [[Нефтепровод Самсун — Джейхан|Самсун — Джейхан]] в обход Черноморских проливов. Нефтетерминалы Новороссийска способны принимать [[супертанкер]]ы.
 
 
 
Помимо нефти и продуктов её переработки, из российских и украинских портов Чёрного моря вывозятся металлы, [[минеральные удобрения]], машины и оборудование, лес, [[пиломатериалы]], зерно и др. Основные объёмы ввоза в черноморские порты России и Украины приходятся на потребительские товары, продукты питания, ряд сырьевых товаров и др.
 
 
 
В черноморском бассейне широко развиты контейнерные перевозки, существуют крупные контейнерные терминалы. Разиваются перевозки с помощью [[лихтер]]ов; работает железнодорожные [[паромная переправа|паромные переправы]] [[Ильичёвск]] ([[Украина]]) — [[Варна]] ([[Болгария]]) и [[Ильичёвск]] ([[Украина]]) — [[Батуми]] ([[Грузия]]). Развиты в Чёрном море и морские пассажирские перевозки (впрочем, после распада [[СССР]] их объём значительно снизился).
 
 
 
Через Чёрное море проходит международный транспортный коридор [[TRACECA]] (Transport Corridor Europe — Caucasus — Asia, Европа — Кавказ — Азия). Черноморские порты являются конечными пунктами ряда [[Панъевропейский транспортный коридор|Панъевропейских транспортных коридоров]].
 
 
 
Наиболее крупные города-порты на Чёрном море:
 
* {{Флаг России}} [[Новороссийск]], [[Сочи]], [[Туапсе]] ([[Россия]]);
 
* {{Флаг Болгарии}} [[Бургас]], [[Варна]] ([[Болгария]]);
 
* {{Флаг Грузии}} [[Батуми]], [[Поти]] ([[Грузия]]);
 
* {{Флаг Абхазии}}/{{Флаг Грузии}} [[Сухум]] ({{НП в Абхазии}})
 
* {{Флаг Румынии}} [[Констанца]] ([[Румыния]]);
 
* {{Флаг Турции}} [[Самсун]], [[Трабзон]] ([[Турция]]);
 
* {{Флаг Украины}} [[Одесса]], [[Евпатория]], [[Ильичёвск]], [[Южный (Одесская область, Украина)|Южный]], [[Керчь]], [[Севастополь]], [[Ялта (Крым)|Ялта]] ([[Украина]]).
 
 
 
По реке [[Дон (река)|Дон]], впадающей в Азовское море, проходит речной водный путь, соединяющий Чёрное море с [[Каспийское море|Каспийским морем]] (через [[Волго-Донской судоходный канал]] и [[Волга (река)|Волгу]]), с [[Балтийское море|Балтийским морем]] и [[Белое море|Белым морем]] (через [[Волго-Балтийский водный путь]] и [[Беломорско-балтийский канал]]). Река [[Дунай (река)|Дунай]] через систему каналов соединена с [[Северное море|Северным морем]].
 
 
 
[[Файл:Odesa bazaar (5) sprats .JPG|thumb|Рыба (килька, или шпрот) на одесском базаре]]
 
По дну Чёрного моря проложен уникальный глубоководный газопровод «[[Голубой поток]]», соединяющий Россию и Турцию. Длина подводной части газопровода, пролегающей между селом [[Архипо-Осиповка]] на Черноморском побережье Кавказа и побережьем Турции в 60 км от города Самсун, — 396 км. Существуют планы расширения мощности газопровода путём прокладки дополнительной ветви трубы.
 
 
 
=== Промышленное рыболовство ===
 
Промысловое значение в Чёрном море имеют следующие виды рыб: кефаль, анчоус (хамса), скумбрия, ставрида, судак, лещ, осетровые, сельди. Основные рыболовные порты: Одесса, Керчь, Новороссийск и др.
 
  
В последние годы XX — начале XXI века рыбный промысел значительно сократился вследствие перевылова рыбы и ухудшения экологического состояния моря. Значительную проблему представляют также запрещенное донное траление и [[браконьерство]], особенно в отношении осетровых. Так, только за второе полугодие 2005 года специалистами Черноморского государственного бассейнового управления охраны водных живых ресурсов Украины («Черноморрыбвод») на территории Крыма было раскрыто 1909 нарушений рыбоохранного законодательства, изъято 33 тонны рыбы, выловленной [[незаконные орудия лова|незаконными орудиями лова]] или в запрещенных местах<ref>[http://fisherman.com.ua/poplavok/number.php?id=87 Рыболовный журнал «Поплавок». № 11-12 (2005)]</ref>.
+
Тваринний світ Чорного моря бідний на види порівняно з середземноморською фауною (2&nbsp;тис. проти  6 тис. видів). Фауна моря нараховує близько 350 видів найпростіших тварин, 650 видів ракових, понад 200 видів м'якунів, близько 160 видів риб і 4 ссавців: Звичайний тюлень-монахтюлень (''Monachus monachus'') і три види дельфінів. Ссавці і риби мають промислове значення. Рибальство дає великі улови осетрових, скумбрії, сарделі, оселедців, шпротів, хамси, саргана й ін.
 
 
[[Файл:Parus rock, common view.jpg|thumb|Галечный пляж близ [[Геленджик]]а; на заднем плане — [[скала Парус]]]]
 
 
 
=== Рекреационное значение ===
 
Благоприятные климатические условия в Причерноморье обуславливают его развитие как важного курортного региона. К крупнейшим курортным районам на Чёрном море относят: [[Южный берег Крыма]] ([[Ялта]], [[Алушта]], [[Судак (город)|Судак]], [[Коктебель]], [[Феодосия]]) на Украине, [[Черноморское побережье Кавказа]] ([[Анапа]], [[Геленджик]], [[Сочи]]) в России, [[Пицунда]], [[Гагра]] в Абхазии, [[Батуми]] в Грузии, [[Черноморское побережье Болгарии]] ([[Золотые пески]] и [[Солнечный берег]]), [[Мамайя]], [[Эфорие]] в Румынии.
 
 
 
Черноморское побережье Кавказа является основным курортным регионом Российской Федерации. В 2005 году его посетили около 9 млн туристов; в 2006 году, по прогнозам чиновников [[Краснодарский край|Краснодарского края]], данный регион должно было посетить не менее 11-11,5 млн отдыхающих<ref name="rian.ru">http://www.rian.ru/economy/tourism/20060516/48209483.html</ref>. На российском побережье Чёрного моря насчитывается свыше 1000 пансионатов, санаториев и отелей, и их число постоянно растёт<ref name="rian.ru"/>. Естественным продолжением российского Черноморского побережья является побережье [[Абхазия|Абхазии]], важнейшие курорты которой [[Гагра]] и [[Пицунда]] были популярны ещё в [[СССР|советское]] время. Развитие курортной индустрии на Черноморском побережье Кавказа сдерживается относительно коротким (например, по сравнению со Средиземным морем) сезоном, экологическими, транспортными проблемами<ref>[http://news.ntv.ru/137524/video/ С таким экстримом туристы еще не сталкивались] // news.ntv.ru {{проверено|26|5|2009}}</ref>, а в Абхазии — также неопределённостью её статуса и угрозой новой вспышки [[Грузино-абхазский конфликт|военного конфликта]] с Грузией.
 
 
 
== Экология и охрана природы ==
 
[[Файл:Севастопольская бухта.jpg|thumb|Вид на [[Севастопольская бухта|Севастопольскую бухту]] из [[Севастополь|Севастополя]] (Крым). На переднем плане [[памятник затопленным кораблям]].]]
 
Побережье Чёрного моря и бассейн рек, впадающих в него, являются районами с высоким антропогенным воздействием, плотно заселёнными человеком ещё с античных времён. [[экология моря|Экологическое]] состояние Чёрного моря в целом неблагоприятное.
 
 
 
Среди основных факторов, нарушающих равновесие в экологической системе моря следует выделить:
 
 
 
* Сильное загрязнение впадающих в море рек, особенно стоками с полей, содержащими минеральные удобрения, в особенности [[нитраты]] и [[фосфаты]]. Это влечёт за собой переудобрение ([[эвтрофикация|эвтрофикацию]]) вод моря, а, как следствие, — бурный рост фитопланктона («цветение» моря — интенсивное развитие [[сине-зелёные водоросли|сине-зелёных водорослей]]), уменьшение прозрачности вод, гибель многоклеточных водорослей.
 
 
 
* Загрязнение вод нефтью и нефтепродуктами (самыми загрязнёнными районами являются западная часть моря, на которую приходится наибольший объём танкерных перевозок, а также акватории портов). Как следствие, это приводит к гибели морских животных, попавших в нефтяные пятна, а также загрязнению атмосферы за счёт испарения нефти и нефтепродуктов с поверхности воды.
 
 
 
* Загрязнение вод моря отходами человеческой жизнедеятельности — сброска неочищенных или недостаточно очищенных [[Сточные воды|сточных вод]] и т. п.
 
 
 
* Массовый вылов рыбы.
 
 
 
* Запрещенное, но повсеместно используемое донное траление, уничтожающее донные биоценозы.
 
 
 
* Изменение состава, уменьшение количества особей и мутация водного мира под воздействием антропогенных факторов (в том числе замена коренных видов природного мира экзотическими, появляющимися в результате воздействия человека). Так, например, по оценкам специалистов из Одесского отделения ЮгНИРО, только за одно десятилетие (с 1976 по 1987 год) поголовье черноморской афалины сократилось с 56 тысяч до семи тысяч особей<ref>Звери Чёрного Моря. Симферополь: Таврия, 1996. ISBN 5-7780-0773-6</ref>.
 
 
 
По мнению ряда специалистов экологическое состояние Чёрного моря за последнее десятилетие ухудшилось несмотря на снижение экономической активности в ряде причерноморских стран.
 
 
 
Президент Крымской академии наук Виктор Тарасенко высказывал мнение, что Чёрное море — самое грязное море в мире<ref>http://krim.ws/news/1/2006/11/01/mezhdunarodnyi-den-chernogo-morya-skoro-mozhet-stat-traurnym.html</ref>.
 
 
 
Для охраны окружающей среды в районе Чёрного моря в [[1998 год]]у было принято соглашение [[ACCOBAMS]] («Agreement on the Conservation of Cetaceans of the Black Sea, Mediterranean Sea and Contiguous Atlantik Area»), где одним из основных вопросов стоит охрана [[Дельфиновые|дельфинов]] и [[китообразные|китов]].
 
 
 
Основным международным документом, регулирующим вопросы охраны Чёрного моря, является [[Конвенция о защите Чёрного моря от загрязнения]]<ref>[http://www.businesseco.ru/BPravo/DocumShow_DocumID_55315.html Текст Конвенции]</ref>, подписанная шестью черноморскими странами — Болгарией, Грузией, Россией, Румынией, Турцией и Украиной в 1992 в [[Бухарест]]е (Бухарестская конвенция). Также в июне 1994 года представителями [[Австрия|Австрии]], Болгарии, [[Хорватия|Хорватии]], [[Чехия|Чешской Республики]], [[Германия|Германии]], [[Венгрия|Венгрии]], [[Молдавия|Молдавии]], Румынии, [[Словакия|Словакии]], [[Словения|Словении]], Украины и [[Европейский союз|Европейского союза]] в [[София|Софии]] была подписана [[Конвенция о сотрудничестве по защите и устойчивому развитию реки Дунай]]. Как результат указанных соглашений, были созданы [[Черноморская комиссия]] ([[Стамбул]]), и [[Международная комиссия по охране реки Дунай]] ([[Вена (город)|Вена]]). Данные органы выполняют функцию координации природоохранных программ, осуществляемых в рамках конвенций.
 
 
 
Ежегодно [[31 октября]] во всех странах Черноморского региона отмечается Международный день Чёрного моря.
 
 
 
[[Файл:Aivaz theodosia.jpg|thumb|[[Айвазовский, Иван Константинович|И. К. Айвазовский]]. ''Черноморский флот в Феодосии'' (1839).]]
 
 
 
== Чёрное море в искусстве ==
 
Чёрное море стало источником вдохновения для прославленного русского художника-мариниста [[Айвазовский, Иван Константинович|Ивана Айвазовского]]. Штормы и тихая гладь, пляжи, скалы, укромные бухты на берегах Чёрного моря стали натурой для тысяч работ живописца. В Феодосии действует картинная галерея И. К. Айвазовского.
 
 
 
Благоприятность климата и многочисленность солнечных дней сделала Чёрное море настоящим раем для кинематографистов бывшего СССР. Множество фильмов, вошедших в историю советского (а теперь — российского и украинского) кинематографа, снято на [[Одесская киностудия|Одесской киностудии]], [[Ялтинская киностудия|Ялтинской киностудии]] (в советское время — филиал Центральной киностудии детских и юношеских фильмов им. Горького), а также другими кинокомпаниями. Среди тысяч фильмов, в которых использовалась натура Чёрного моря, такие кинохиты как «[[Алые паруса (фильм)|Алые паруса]]», «[[Человек-амфибия (фильм)|Человек-амфибия]]», «[[Бриллиантовая рука (фильм)|Бриллиантовая рука]]», «[[Иван Васильевич меняет профессию (фильм)|Иван Васильевич меняет профессию]]», «[[Асса (фильм)|Асса]]» и многие другие.
 
 
 
Наиболее известная в мире кинокартина, снятая на Чёрном море — чёрно-белый фильм [[Эйзенштейн, Сергей Михайлович|Сергея Эйзенштейна]] «[[Броненосец Потёмкин (фильм)|Броненосец Потёмкин]]» (1925).
 
 
 
Черноморская тематика нашла своё отражение в творчестве целого ряда писателей и поэтов; среди таких произведений:
 
* «[[Волны Чёрного моря]]» — цикл романов [[Катаев, Валентин Петрович|Валентина Катаева]]
 
* «Сокровища Чёрного моря» — песня в исполнении [[Леонтьев, Валерий Яковлевич|Валерия Леонтьева]] (музыка [[Крутой, Игорь Яковлевич|Игорь Крутой]], слова [[Арсенев, Константин Борисович|Константин Арсенев]])
 
* «[[У Чёрного моря]]» — песня в исполнении [[Утёсов, Леонид Осипович|Леонида Утёсова]] (музыка [[Табачников, Модест Ефимович|Модест Табачников]], слова [[Кирсанов, Семён Исаакович|Семен Кирсанов]])
 
* «Чёрное море» — произведение [[Булгаков, Михаил Афанасьевич|Михаила Булгакова]]
 
* «Чёрное море» — бардовская песня [[Ким, Юлий Черсанович|Юлия Кима]]
 
* «Чёрное море» — песня в исполнении [[Отс, Георг|Георга Отса]]
 
* «Чёрное море» — повесть [[Паустовский, Константин Георгиевич|Константина Паустовского]]
 
 
 
== Интересные факты ==
 
* Среди планктонных водорослей, обитающих в Чёрном море, есть такой необычный вид как [[ноктилюка]] (ночесветка) — водоросль-хищница, питающаяся готовыми органическими веществами и помимо этого обладающая возможностью [[Фосфоресценция|фосфоресцировать]] (именно благодаря этой водоросли в августе иногда наблюдается свечение моря).
 
* Моллюск-хищник [[рапана веноза|рапана]] прибыл в Чёрное море в [[1947 год]]у из [[Японское море|Японского моря]] на днищах переброшенных оттуда советских [[торпедный катер|торпедных катеров]] и к настоящему времени съел почти всех [[устрица|устриц]], [[мидия|мидий]] и [[гребешок|морских гребешков]]. Так сильно расплодиться рапана смогла потому, что вследствие невысокой солёности воды в море отсутствуют её естественные враги — [[морская звезда|морские звёзды]].
 
* Единственная массовая акула, обитающая в Чёрном море, — колючая акула ([[катран]]) — нечасто вырастает более полутора метров в длину, боится людей и редко подходит к берегу, держась холодных водных слоёв на глубине. Вместе с тем, катран является довольно ценным рыбацким трофеем (считается, что [[рыбий жир|жир]] печени этой акулы обладает целебными свойствами) и может представлять опасность для рыбака: спинные плавники катрана снабжены крупными ядовитыми шипами.
 
 
 
== См. также ==
 
* [[Причерноморье]]
 
* [[Черноморские проливы]]
 
* [[Черноморское морское пароходство]]
 
* [[Организация черноморского экономического сотрудничества]]
 
 
 
== Примечания ==
 
{{примечания}}
 
 
 
== Литература ==
 
* Агбунов М. В. Античная лоция Чёрного моря. АН СССР. Наука, Москва, 1987.
 
* Виноградов К. А. Очерки по истории отечественных гидробиологических исследований на Чёрном море. Киев, 1958.
 
* Филиппов Д. М., Циркуляция и структура вод Чёрного моря, Москва, 1968.
 
* Кузминская Г. Чёрное море. Краснодар 1977.
 
* Степанов В., Андреев В. Чёрное море. П. 1981.
 
* Иванов М. В., Вайнштейн М. В., Гальченко М. Ф. и др. Распределение и геохимическая активность бактерий в осадках // Изучение генезиса нефти и газа в Болгарском секторе Чёрного моря. София, 1984.
 
* Звери Чёрного Моря. Симферополь: Таврия, 1996. ISBN 5-7780-0773-6
 
* [http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/NATURE/07_01/ZERNOV.HTM Как «Александр Ковалевский» Бориса Савинкова спасал. «Природа», № 7, 2001]. {{ref-ru}}
 
 
 
== Ссылки ==
 
{{commonscat|Black Sea}}
 
* [http://blacksea.orlyonok.ru «Чёрное море» — сайт программы морского экологического образования «Живое Чёрное Море» во Всероссийском детском центре «Орлёнок»] {{ref-en}}{{ref-ru}}
 
* [http://www.anapa.info/information/chernoe_more/ Чёрное море на городском сайте Анапы — флора, фауна, экология, география, история и др.]
 
* [http://www.ocean.ru/content/view/170/105/ Южное отделение Института океанологии РАН] {{ref-ru}}
 
* [http://www.ocean.ru/eng/content/view/34/ The Southern Branch of the P.P. Shirshov Institute of Oceanology] {{ref-en}}
 
* [http://www.ibss.org.ua/ Институт биологии южных морей им. А. О. Ковалевского] {{ref-ru}}{{ref-en}}
 
* [http://www.blacksea-commission.org Сайт Комиссии по защите Чёрного моря от загрязнения] {{ref-en}}
 
* [http://www.BlackSea-online.com Космический мониторинг побережья и акватории Черного моря] {{ref-ru}}{{ref-en}}
 
* [http://tapemark.narod.ru/more/07.html Чёрное море] в книге: ''А.&nbsp;Д.&nbsp;Добровольский, Б.&nbsp;С.&nbsp;Залогин.'' Моря СССР. Изд-во Моск. ун-та, 1982.
 
* [http://hmhsbritannic.ucoz.ru/publ/podvodnoe_delo/chernoe_more_struktura_vodnykh_sloev/10-1-0-52 Структура водных слоев Черного моря] статья Р. Тузикова, кандидата геолого-минералогических наук.
 
 
 
=== Фауна ===
 
* [http://dolphin.com.ua/ Дельфины Чёрного моря] {{ref-ru}}
 
* [http://russian.crabs.ru/black_sea_crabs.htm Крабы Черного моря] {{ref-ru}}
 
* [http://www.caspianenvironment.org/biodiversity/second/rannex18.htm Проблема экзотических видов в Черном, Азовском и Каспийском морях] {{ref-ru}}
 
* [http://www.partenit.ru/more.html Чёрное море и его обитатели] {{ref-ru}}
 
  
<br />
+
<center>
{{Моря Атлантического океана}}
+
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
{{Страны у Чёрного моря}}
+
|-
{{Черноморские курорты|страна=Грузия}}
+
|[[Файл:black_sea_fauna_goby_01.jpg|border|180px|]]
 +
|[[Файл:black_sea_fauna_stingray_01.jpg|border|180px|]]
 +
|[[Файл:Black_sea_mullus_barbatus_ponticus_01.jpg|border|180px|]]
 +
|[[Файл:Black_Sea_fauna_Seahorse.JPG|border|180px|]]
 +
|-
 +
|<div style='text-align: center;'><small>Бичок <br /> (Gobiidae)</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>Морський кіт <br />(''Dasyatis pastinaca'')</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>Чорноморська барабулька<br />(''Mullus barbatus ponticus'')</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>Морський коник<br /> біля румунського узбережжя</small></div>
 +
|}
 +
</center>
  
{{Хорошая статья|География}}
+
<center>
 +
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
 +
|-
 +
|[[Файл:black_sea_fauna_jelly_01.jpg|border|100px|]]
 +
|[[Файл:Black_sea_fauna_blue_sponge.jpg|border|120px|]]
 +
|[[Файл:black_sea_fauna_actinia_02.JPG|border|120px|]]
 +
|[[Файл:black_sea_fauna_actinia_01.jpg|border|120px|]]
 +
|[[Файл:Black_sea_fauna_hermit_crab_01.JPG|border|180px|]]
 +
|-
 +
|<div style='text-align: center;'><small>Медуза <br /> біля румунського узбережжя</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>Голуба губка</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>Актинія</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>Актинія</small></div>
 +
|<div style='text-align: center;'><small>Рак-пустельник <br />(Paguroidea)</small></div>
 +
|}
 +
</center>
 +
[[Категорія:  Географічна он-лайн енциклопедія Стежками рідного краю| географічну он-лайн енциклопедію]]

Поточна версія на 17:18, 17 травня 2010

Розташування Чорного моря
Чорне і Азовське моря. Компіляція супутникових світлин НАСА з космосу
Рельєф чорноморського регіону

Чо́рне мо́ре— море між Європою і Західною Азією (проходить водна межа між Європою і Малою Азією). Сполучене протокою Босфор із Мармуровим морем. Площа 422 тис.км², найбільша глибина до 2 211 м (на південь від Ялти), солоність 17-18 ‰. Нижче глибини 150 м органічне життя відсутнє (сірководень). Розвинене рибальство (ставрида, скумбрія, тюлька, кефаль, бички, шпрот, осетрові, камбала,хамса, судак,креветки). Чорне море — важливий район транспортних перевезень: зерно, залізна руда, металопрокат, боксити, непродовольчі товари особистого вжитку. Один з найбільших курортних регіонів Євразії.

Чорне море — внутрішнє континентальне море Атлантичного океану (пов'язане з ним через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Егейське та Середземне море), знаходиться між масивом Східної Європи на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході і Балканським півостровом на заході. Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії.

Етимологія

Чорне море мало в минулому різні назви. Стародавні греки називали його Понтом Аксінським — негостинне море, а згодом, після успішної колонізації його берегів,— Понтом Евксінським — гостинне море. По ньому проходили важливі торгові шляхи, що зв'язували античні держави і племена Північного Причорномор'я з Південним Причорномор'ям і Середземномор'ям. Деякі античні письменники (Феокріт, Сенека, Лукан) називали це море Скіфським.

З 9 століття в «Повісті временних літ», в арабських (Аль Масуді) та західних (Гельмольд) джерелах, Чорне море називали Руським. Київський літопис;— Понтійським (або Понетським) морем.

З часом прищепилася у різних народів сучасна назва «Чорне море» (Karadeniz), може, через чорний колір води на значній глибині, може, також завдяки його бурхливості.

Історія геологічного розвитку

Ймовірні межі озера, що існувало до прориву середземноморських вод крізь Босфор

За геологічними і геофізичними даними в історії формування Чорного моря виділяють чотири протяжних етапи:

  • Пізня юра— рання крейда
  • Пізня крейдаp— еоцен
  • олігоцен— міоцен
  • пліоцен— антропоген

Історично (з погляду геології) Чорним морем вважають басейн, що залишився по колишньому середньоєвразійському морю Тетіді (Тетіс), яке існувало від кінця палеозойської ери до середини третинного періоду. У висліді альпійських горотвірних рухів, що відбувалися в треторяді, море Тетіди поділилося на низку басейнів. Одним з них був Понтус, що простягався від Молдавії на заході до Аральського моря на сході. Наприкінці третинного періоду він відокремився від Каспійського моря і скоротився до обсягу теперішнього Чорного моря.

Впродовж льодовикової доби плейстоценської епохи рівень моря піднявся і мав кілька разів зв'язок з Середземним і Каспійським. Однак, за польодовикового часу площа його скоротилася, воно опріснилося (за рахунок танення льодовиків, та слабкого випаровування за низьких температур) й обнизилося нижче рівня океану. 6-8 тис. pоків потому утворилася Боспорська протока. Солоні води Середземного моря влилися до Чорного й виповнили його басейн. Вони знищили прісноводну фауну, і на її місці виникла солоноводна фауна Середземного басейну. У висліді підвищення морського рівня вода затопила нижчі частини річкових долин й утворила лимани.

Морфологія

Дністровський лиман. Знімок з космосу

Площа Чорного моря Воно має приблизно овальну форму, рівнобіжна вісь якої простягається на 1 150 км, полуденникова (північ — південь) 580 км (найкоротша 265 км, бо з півночі в море глибоко врізається Кримський півострів). Водна поверхня Чорного моря має 420,3 тис. км², середня глибина — 1 300 м, найбільша — 2 211 м, об'єм води — 547,0 тис. км³.

Морське дно

Дно моря складається з трьох неправильних співосередніх смуг: континентальної мілини (шельфу), континентального узбіччя (схилу) і дна морського басейну (чорноморська абісаль).

  • Континентальна мілина — це зовнішня прибережна смуга до менше ніж 200 м глибини, слабо похилена вбік моря і прикрита третинними відкладами. Вона охоплює приблизно одну чверть морського дна, найширша на північний захід і при Керченській затоці.
  • Континентальний схил — це посередня смуга між континентальною мілиною і дном басейну. Воно позначене стрімким нахилом, кут якого коливається переважно в межах від 5° до 8°. На глибині приблизно 2 000 м нахил раптово зменшується і переходить у дно морського басейну. Поверхня схилу зазвичаї дуже нерівна; вона вкрита шаром глини, чорною зверху і ясно-сірою всередині. Забарвлює її сірчане залізо, відкладене у формі дуже дрібних зерен або тоненьких шпильок.
  • Дно морського басейну охоплює близько третини морської площі. Це пласка й одноманітна рівнина, з максимальною глибиною 2 211 м.

Острови

Чорне море має декілька дрібних островів: Довгий, Березань навпроти лиману Дніпра і Зміїний проти дельти Дунаю.

Узбережжя

Узбережжя моря вирівняне. Єдиний виняток — це Кримський півострів, який видається далеко на південь, ділячи море на західну та східну частини. Північно-західний берег Криму й південний берег континенту замикають єдину велику Каркінитську затоку. Інші кримські затоки: Каламітська на південному-заході та Феодосійська на південному-сході берега Криму.

  • Північно-західне узбережжя низьке й перетяте річками, найбільші з яких Дунай, Дністер, Південний Буг і Дніпро. Дельта Дунаю низька і болотиста. На північ від неї аж до гирла Дніпра простягається стрімкий кліфовий берег Причорноморської низовини, порізаний балками і лиманами. Більші лимани (Дністра, Бога, Дніпра) сполучені з морем гирлами; менші, що тратять воду в наслідок сильного випарування, кінчаються в замкнених солоних водоймищах. На схід від лиману Дніпра кліф поступово сплощується у лагідно похилі піскові пляжі; на цьому відтинку узбережжя лежать найбільші коси на Чорного моря (Джарилгач, Тендер й ін.), що замикають більші чи менші затоки.
  • Північно-західне узбережжя Криму низьке й багате на озера й лаґуни. Південно-західне — пролягає прямовисно до гірських хребтів, воно частково затоплене і творить мальовничий ріасовий берег. Південно-східний берег Криму пролягає рівнобіжно з горами, які круто спадають до моря; між горами і морем простягається вузька береговина, дещо розширена при гирлах гірських річок.
  • Східне узбережжя моря починається на півночі низьким і пласким берегом Таманського півострова; далі на південь воно гористе.
  • Південне узбережжя
  • Південно-західне узбережжя

Затоки

Найбільші затоки:

  • Ягорлицька
  • Тендрівська
  • Джарилгацька
  • Каркінитська
  • Каламіцька
  • Феодосійська
  • Варненська
  • Бургаська
  • Синопська
  • Самсунська
  • Цемеська


Морська вода

Пересічний об'єм води Чорного моря становить 547 000 км³. На нього впливають такі складові елементи:

  • + опади — 230 000 км³,
  • + стік континентальних вод — 310 000 км³,
  • + приплив з Азовського моря — 25 000 км³,
  • - втрата через випаровування з поверхні — 357 000 км³,
  • - витік через Босфор — 208 000 км³.

Дивлячись на відносно молодий геологічний вік моря і завдяки великому допливові прісних вод, що їх приносять річки, також опріснені води з Азовського моря, солоність води Чорного моря є майже на 50% нижча від солоності океану. Вона найнижча (13‰) на північному заході та збільшується до 17—18‰ в інших частинах. Солоність змінюється також з глибиною; вона найменша у верхньому шарі й зростає до ~22‰ на глибині 730 м; глибше залишається майже така сама до самого дна.

За температурним показником води моря розподіляються на два нерівні шари: верхній — до глибини приблизно 60—80 м і нижчий від 80 м до самого дна, який зберігає майже незмінну температуру — близько +9 °C. Взимку температура води верхнього шару зростає від поверхні до глибини 500 м, влітку вона знижується. Вертикальні зміни температури нерівномірні. На поверхні вона найнижча в лютому: від 0,5 °C на півночі (тут прибережні води покриваються кригою, що сягає 10—20 км від берега, а часом навіть більше), до +5 °C +8 °C на півдні. Найвищу температуру має вода в серпні: від +20 °C на півночі до +25 °C і вище на півдні. Вода в Азовському морі нагрівається до +26 +27 °C, у лиманах навіть до +30 °C.

Густина морської води залежить від її солоності і температури. Вона найменша при гирлах річок і біля Керченської затоки (пересічно 1 010 — 1 014 Гр/л і зростає в бік відкритого моря та вглиб (на глибині близько 80 м — 1 020 Гр/л), далі залишається майже така сама до дна.

З різних газів морської води найважливішим є кисень (O), який підтримує органічне життя. Його кількість у верхньому прошаркі води сягає 4—7 см³/л води. Зі зростанням глибини швидко зменшується до 0,5 см³, на глибині близько 200 м. Така кількість не достатньо для підтримки органічного життя, тому воно зникає, за винятком кількох видів бактерій (мікроспора естуарії). Другу перешкоду для розвитку організмів нижче 200 м глибини становить висока кількість сірководню (H2S), яка зростає до 6—7 см³ на літр води на глибині 2 000 м.

Прозорість води доходить пересічно до 16—22 м глибини. Вона є низькою в прибережних районах (2—3 м) і високою в центральних частинах моря (20—27 м).

Рухи води

Поверхня води Чорного моря переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час буревіїв вони можуть зростати до висоти 15 м і більше та загрожувати малим суднам. Припливи і відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10 см висоти.

На Чорному моріій є два роди морських течій:

  • поверхневі, спричинені циклонним типом вітрів;
  • подвійні течії в Боспорській та Керченській протоках, спричинені обміном вод різної густоти між двома суміжними морськими басейнами.

Поверхневі течії творять два замкнені кільця. Ширина західного кільця проти дельти Дунаю сягає близько 100 км; воно звужується на південь. Швидкість близзько 0,5 км/год. Ширина східного кільця замкнена в межах 50 — 100 км, швидкість течії до 1 км/год.

Подвійна течія в Боспорській протоці — це обмін вод між Чорним і Мармуровим морями. Менш солона й легша вода Чорного моря плине як верхня течія до Мармурового зі швидкістю 1—2 м/с. Взамін, солоніша і густіша вода Мармурового тече нижньою течією на глибині 50—120 м до Чорного зі швидкістю 4 — 6 м/с. Друга подвійна течія — це течія між Чорним і Азовським морем: солоніша вода з Чорного моря переливається нижньою течією до Азовського, а опріснена вода — верхньою течією назустріч з Азовського.

Крім горизонтальних течій існують вертикальні рухи, але вони обмежені верхнім шаром води — приблизно 80 м.

Ріки, що впадають

Дунай, Дністер, Дніпро, Південний Буг, Мзимта, Ріоні, Кодорі, Інгурі, Чорох, Кизил-Ірмак, Ешлі-Ірмак, Сакар'я.

Рослинний і тваринний світ

Дельфін-афаліна
(Tursiops truncatus ponticus)
Камбала-глосса
(Pleuronectes platessa)

Найособливішою характеристикою Чорного моря є відсутність органічного життя у водах на глибині нижче 150 — 200 м через шар сірководню, за винятком кількох анаеробних бактерій. Життя зосереджене головним чином в мілких водах континентального шельфу і в річкових гирлах північно-західної частини моря.

Флора

Рослинний світ представлений фітопланктоном, що складається приблизно з 350 видів одноклітинних організмів, 280 видів донних макрофітів, кількох видів трав і морських зелені водоростізел. Промислове значення має морське зело філофора рубенс, що покриває понад 15 000 км² морського дна і нагромаджує понад 5 млн тон біомаси. На мулистих і піскових відкладах спокійних заток росте морська трава зостера, багата на колонії риб.

Фауна

Тваринний світ Чорного моря бідний на види порівняно з середземноморською фауною (2 тис. проти 6 тис. видів). Фауна моря нараховує близько 350 видів найпростіших тварин, 650 видів ракових, понад 200 видів м'якунів, близько 160 видів риб і 4 ссавців: Звичайний тюлень-монахтюлень (Monachus monachus) і три види дельфінів. Ссавці і риби мають промислове значення. Рибальство дає великі улови осетрових, скумбрії, сарделі, оселедців, шпротів, хамси, саргана й ін.

Black sea fauna goby 01.jpg Black sea fauna stingray 01.jpg Black sea mullus barbatus ponticus 01.jpg Black Sea fauna Seahorse.JPG
Бичок
(Gobiidae)
Морський кіт
(Dasyatis pastinaca)
Чорноморська барабулька
(Mullus barbatus ponticus)
Морський коник
біля румунського узбережжя
Black sea fauna jelly 01.jpg Black sea fauna blue sponge.jpg Black sea fauna actinia 02.JPG Black sea fauna actinia 01.jpg Black sea fauna hermit crab 01.JPG
Медуза
біля румунського узбережжя
Голуба губка
Актинія
Актинія
Рак-пустельник
(Paguroidea)